справа № 2а-563/10/0670
категорія 2.11.4
15 жовтня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,
при секретарі - Длугаш О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції
про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,-
встановив:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції в якому зазначає, що нею вірно було визначено суми податкових зобов'язань, а податковим органом безпідставно та немотивовано було самостійно розраховано суму орендної плати та виключено з валових витрат сум нарахованої заробітної плати найманих працівників та донараховано податок з доходів фізичних осіб. Крім того, вважає безпідставним висновок МДПІ про завищення податкового кредиту, щодо включення до нього сум за сплачені комунальні послуги та відповідно заниження нарахування податку на додану вартість. Просить скасувати податкові повідомлення - рішення.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали та заперечувалив проти його задоволення з підстав викладених в письмових запереченнях.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Коростишівською МДПІ в період з 15.12.2009 року по 30.12.2009 року була проведена планова виїзна перевірка приватного підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2009 року за результатами якої складено акт № 446/01-13/НОМЕР_1.
Перевіркою встановлено порушення:
- ст. 13 Декрету Кабміну України « Про прибутковий податок з громадян»,
- п.п. «а» п. 19 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»,
- п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
На підставі акту перевірки Коростишівською МДПІ було прийнято податкові повідомлення - рішення №0026561740/0 та № 0025551740/0 від 18.01.2010 року, згідно яких приватному підприємцю ОСОБА_1 було визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6228 грн., з яких 4152 грн.- за основним платежем та 2076 грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями, а також по податку з доходів фізичних осіб в сумі 4068,31 грн.
Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.
Статтею 2 КАС України визначено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо.
Що стосується податкового повідомлення-рішення від 18.01.2010 року № 0025551740/0.
В акті перевірки перевіряючими зроблено висновок про заниження оподатковуваного доходу на загальну суму - 27122,10 грн.
Щодо заниження валових витрат доходів на загальну суму 24255 грн., слід зазначити, що це порушення виникло в зв'язку з тим, що позивач на думку перевіряючих не включила до бази оподаткування за період з 01.01.08 року по 30.09.09 року доходо від здавання в оренду частини приміщення ресторану «Граніт» загальною площею 92,40кв.м., однак суд вважає такий висновок безпідставним враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, нежиле приміщення ресторану «Граніт» належить на праві приватної власності ОСОБА_1
30.12.08 року між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір безоплатного користування майном, а саме частиною приміщення ресторану «Граніт».
Під час перевірки, перевіряючими зроблений висновок, що вказаний договір є договором оренди та самостійно проведений розрахунок орендної плати. Розрахунок проведений на підставі Методики визначення мінімальної суми орендного плтежу затвердженої постанвою Кабміна від 20.11.03р. та рішення Коростишівської районної ради від 22.08.07р. №198, однак з таким висновком суд не погоджується.
Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В ст.627 ЦК України вказано, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ч.3 ст.828 Цивільного Кодексу України договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.793 Цивільного Кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.
Відповідно до ст. 824 Цивільного Кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.
Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.
Акт перевірки 446/01-13/НОМЕР_1 від 30.12.2009 р. не містить посилань на норми законодавства, яким би суперечили умови договору від 30.12.2008 року, що дає підстави вважати його укладеним відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Крім того, слід зазначити, що при визначенні розрахунку орендної плати відповідачем використано, рішення Коростишівської районної ради від 22.08.07р. №198, однак із змісту даного рішення вбачається, що воно регулює нарахування орендної плати на об'єкти комунальної власності, а тому застосування його до спірних правовідносин є неправомірним.
З огляду на викладене, на думку суду відповідачем безпідставно, зроблено розрахунок орендної плати та визначено заниження валового доходу на суму 24255грн.
Щодо неправомірності включення до складу валових витрат нарахованої та виплаченої заробітної плати працівникам ОСОБА_3 (за період з 01.01.08р. по 15.04.08 р.) та ОСОБА_4 (за період з 13.06.08р. по 30.06.08р.) на суму 2867,10грн., суд зазначає наступне.
В акті перевірки зазначено, що вказана нарахована заробітна плата та нарахування на заробітну плату найманих працівників, які виконують обов'язки «кухарів» не пов'язані з господарською діяльністю підприємця, однак на думку суду такий висновок є помилковим, з огляду на наступне.
Абзацом 2 ст.13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" передбачено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Відповідно до ст.14 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" з доходів податок обчислюється:
а) підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності при виплаті ними протягом року доходів громадянам, зазначеним у цьому розділі Декрету, про що не пізніш як через 30 днів після виплати повідомляється податковим органам за місцем проживання громадян. Утримані у джерела виплати суми податку враховуються податковим органом при проведенні податкових розрахунків за доходами, одержаними за оподатковуваний період;
б) податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та фізичними особами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, укладені трудові договори. Заробітна плата працівникам виплачена, здійснені всі передбачені законодавством нарахування, що підтверджується довідкою та зарплатними відомостями.
В судовому засіданні представник позивача пояснила, що вказані особи приймались на посаду «кухарів», однак у зв'язку з невеликим об'ємом роботи, фактично виконували функції барменів та офіціантів.
Витрати на оплату праці є витратами підприємства, які пов'язані з веденням господарської діяльності, якщо ці витрати відповідають вимогам пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України «Про прибуток підприємств».
На думку суду позивачем правомірно було включено до складу валових витрат, витрати на оплату праці найманих працівників в сумі 2867,10 грн.
З огляду на викладене, податкове повідомлення - рішення № 0025551740/0 від 18.01.2010 року є неправомірним та підлягає скасуванню.
Що стосується податкового повідомлення - рішення № 0026561740/0 від 18.01.2010 року.
Перевіркою встановлено порушення пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме занижено податкове зобов'язання з ПДВ нп 3003грн. не включено до декларації з податку на додану вартість суму податку від здавання в оренду нерухомого майна, частини ресторану «Граніт», однак суд не погоджується з таким висновком.
ФОП ОСОБА_1 в період з 21.08.2009р. по 30.01.2009р. був зареєстрований платником податку на додану вартість.
Об'єкт, база та ставки оподаткування податком на додану вартість, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету визначені спеціальним Законом України "Про податок на додану вартість".
Згідно підпункту 3.1.1. пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платника податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
На думку суду, податковий орган при визначенні розміру податку на додану вартість, безпідставно взяв за базу оподаткування суму неіснуючої орендної плати, самостійно визначеної перевіряючими на підставі договору безоплатного користування майном.
Мотиви безпідставності дій контролюючого органу викладені раніше при обгрунтуванні протиправності донарахування податку з доходів фізичних осіб.
Щодо включення до податкового кредиту в деклараціях по податку на додану вартість вартості комунальних послуг суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону).
Абз. 4 п. 5.3.9. ст. 5 Закону № 334 передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пункт 5.3 статті 5 Закону № 334 визначає перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат. Зокрема, не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності (п. 5.3.1.). Де господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. (п. 1.32.).
Як вбачається із договору безоплатного користування майном від 30.12.08 року укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, сторонами визначено, що всі витрати пов'язані з оплатою постачання електричної енергії, надання послуг з постачання холодної води та водовідведення, постачання природного газу, охорони приміщення ресторану "Граніт", надання послуг вивезення сміття та твердих побутових відходів покладено на ПП ОСОБА_1
В ст.627 ЦК України вказано, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В судовому засіданні представник позивача, зазначила, що всі договори на постачання електроенергії, води та газу, надання послуг по охороні та вивезенні сміття укладені ПП ОСОБА_1 Всі лічильники придбавала та здійснювала їх установку ПП ОСОБА_1 інших лічильників в приміщенні ресторану немає. Оплату за комунальні та інші послуги на виконання вимог договору проводить лише ПП ОСОБА_1 Оплата отриманих комунальних та інших послуг підтверджується банківськими виписками.
Однак, як вбачається із акту перевірки, перевіряючими зроблено висновок про завищення податкового кредиту та знято частину оплати за комунальні послуги з валових витрат, як такі, що не використовуються у господарській діяльності.
В судовому засіданні представник відповідача, пояснила, що витрати зняті у відсотковому відношенні використання площі приміщення ресторану "Граніт".
Суд вважає такий висновок відповідача неправомірним, оскільки фактично, вартість комунальних послуг, які на думку відповідача неправомірно віднесено до складу податкового кредиту, визначено за непрямим методом .
Відповідно до підпункту 4.3.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181 передбачено, що методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків.
Вичерпний перелік підстав для застосування непрямих методів та порядок застосування непрямих методів визначені в п.4.3. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється (п.п. 4.3.4. п.4.3. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").
Також, відповідно до п.п. 4.3.5. п.4.3. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Податковим органом не приймалось рішення про застосування непрямого методу при розрахунку податкових зобов'язань ПП ОСОБА_1.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для визнання їх недійсними та скасування.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню, а податкові повідомлення - рішення Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції №0026561740/0 та № 0025551740/0 від 18.01.2010 року - скасуванню.
Керуючись ст.ст. 86, 158 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції від 18.01.10 року № 0025551740/0 та № 0026561740/0.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Є.Ю. Романченко
Повний текст постанови виготовлено: 20 жовтня 2010 р.