справа № 2а-3104/10/0670
категорія 2.11.15
18 жовтня 2010 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,
при секретарі - Длугаш О.В.,
за участю представника позивача, представника відповідача - ДПІ у м. Житомирі, прокурора:
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат"
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, Головного управління державного казначейства України у Житомирській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, та стягнення заборгованості по бюджетному відшкодуванню ПДВ 2989956,00 грн.,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому вказав, що працівниками ДПІ в м. Житомирі було проведено невиїзну документальну перевірку ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ), заявленого на розрахунковий рахунок за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року станом на 16.04.2010року, за результатами якої складено акт № 2189 від 16.04.2010 року. На підставі акту перевірки ДПІ у м. Житомирі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000442304/0 від 20.04.2010 року, згідно якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 2989956,00 грн. Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення незаконним, позивач посилається на те, що всі суми сплаченого ПДВ підтверджені документально. Позивач просить стягнути з Державного бюджету України на користь товариства суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за липень-грудень 2009року та за січень 2010 року в розмірі 2989956,00 грн. та понесені судові витрати.
30.06.10 року відповідно до ст. 60 КАС України з метою захисту економічних інтересів держави, у справу вступила прокуратура Житомирської області для представництва інтересів держави в особі відповідача
Представник позивача в судовому засіданні позовні вмиоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.
Представники ДПІ у м. Житомирі в судовому засіданні позов не визнали, надали суду письмові заперечення. Свою правову позицію обґрунтували тим, що в порушення п.1.8 ст. 1 Закону України " Про податок на додану вартість" платником завищено суму заявлену до відшкодування. Обгрунтовуючи свою позицію представники відповідача вказали, що деякі контрагенти позивача по ланцюгу або відсутні за місцем знаходження, або ліквідовані, або зареєстровані за місцем масової реєстрації, внаслідок чого сума неможливо підтвердити реальність надходження ПДВ до бюджету.
Представник Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області в попередніх судових засіданнях проти позову заперечив.
Прокурор в задоволенні позову просив відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ДПІ у м. Житомирі було проведено невиїзну документальну перевірку ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ), заявленого на розрахунковий рахунок за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року та за січень 2010 року станом на 16.04.2010року, за результатами якої складено акт № 2189 від 16.04.2010 року.
Відповідно до акту перевірки податковим органом встановлено, що ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" порушено п.1.8. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997року за № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 2989956грн.:
- 314813 грн. за липень 2009року;
- 416667 грн. за серпень 2009року;
- 1072597 грн. за вересень 2009року;
- 210178 грн. за жовтень 2009року;
- 538126 грн. за листопад 2009року;
- 300967 грн. за грудень 2009року;
- 136608грн. за січень 2010грн.
На підставі акта перевірки ДПІ в м. Житомирі було прийнято податкове повідомлення - рішення від 20.04.2010 № 0000442304/0, відповідно до якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2989956,00 грн.
Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним і воно підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Щодо бюджетного відшкодування.
Згідно до абзацу 1 пп.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
Позивач надав ДПІ податкові декларації з ПДВ за липень - грудень 2009 року та за січень 2010 року у строки, встановлені діючим законодавством та заявив про залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню.
Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту "а" підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону , якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.6. п.7.7 ст.7 Закону України " Про ПДВ" передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Приписами п.п.7.7.5. п.7.7 ст. 7 Закону встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
По закінченні законодавчо встановлених строків невідшкодовані платнику податків суми вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податків має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутись до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.
Право на повернення цих сум з бюджету гарантоване також п.п. 15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань житняків податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Даною нормою Закону встановлено право платників податків подавати заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових) платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої передплати або отримання права на таке відшкодування.
З аналізу зазначених норм Закону, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в п.1.8 ст. 1 даного Закону, що підлягає поверненню платнику податку у зв'язку з надмірною сплатою податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг), у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п.1.3. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА та Держказначейства України від 2.07.1997 р. за № 209/72 / надалі - Порядок/ суми, невідшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування, вважаються бюджетною заборгованістю.
Відповідно до п.4.1 Порядку відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного Казначейства України за висновками податкових органів або за рішеннями суду шляхом перерахування відповідних грошових сум з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.
У розумінні пункту 1.8 Закону України “Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Правовідносини щодо повернення з бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникають між платником податків, зборів (обов'язкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із Законом України “Про державну податкову службу в Україні" покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.
У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).
Встановлений підпунктами 7.7.4 -7.7.8 пункту 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість" порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що в разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування, оскільки право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться в залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок.
Згідно до ч.2 ст.3 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" / надалі Закон № 996/ бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.5 ст.8 Закону № 996 підприємство самостійно:
визначає облікову політику підприємства;
обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;
розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;
затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.
Статтею 9 вищевказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях.
Судом встановлено і не спростосовано відповідачами факт ведення позивачем бухгалтерського обліку відповідно до вимог Закону № 996.
Враховуючи вимоги Закону України " Про податок на додану вартість" для визначення правильності нарахування податку на додану вартість слід досліджувати податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, декларацій з податку на додану вартість з додатками та уточнюючими розрахунками, банківські виписки.
При встановленні суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню згідно пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" необхідно встановити суми податку, фактично сплаченого отримувачем товарів/послуг/ у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів /послуг/, а не сплату по наданим до перевірки податковим накладним, отриманим від постачальників.
За таких обставин безпідставними є доводи контролюючого органу про те, що за відсутності аналітичного бухгалтерського обліку він не міг підтвердити правильність формування позивачем у перевіряємому періоді складу податкового кредиту, правильність розрахунку від'ємного значення по ПДВ та заявленого до бюджетного відшкодування ПДВ, а також не мав можливості підтвердити сплату за наданими до перевірки податковим накладним, отриманим від постачальників.
Суми податку на додану вартість, сплаченого у складі ціни придбання товарів/робіт,послуг/ на протязі перевіряємого періоду підтверджено наданими суду податковими та видатковими накладними які приєднані до матеріалів справи та банківськими документами, які оглянуті в судовому засіданні.
Також є безпідставними доводи відповідача / ДПІ у м. Житомирі/ про нібито неможливість підтвердження правильності формування податкового кредиту позивачем через відсутність за місцем реєстрації деяких фірм-контрагентів по ланцюгу.
Судом встановлено, що фактичною підставою прийняття відповідачем оспорюваного податкового - рішення слугував висновок акта перевірки ДПІ у м. Житомирі про неможливість підтвердження факту сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету по ланцюгах постачання ПАТ "Житомирський меблевий комбінат".
Факт одержання від постачальника позивача податкових накладних належним чином оформлених та складених особою, яка мають на це право, а також факт списання з рахунку позивача податку в оплату товарів (робіт, послуг) на користь його прямого постачальника відповідачем не оспорюється.
Акт перевірки не містить відомостей про порушення позивачем правил формування податкового кредиту, встановлених Законом України "Про податок на додану вартість".
Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Суд зазначає, що несплата контрагентами постачальника позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства позивача і не може бути підставою для притягнення ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" до відповідальності у вигляді зменшення належної позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не надано доказів не сплати контрагентами по ланцюгу сум ПДВ до бюджету, акт перевірки лише містить висновок, що деякі з контрагентів ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" по ланцюгу мають ознаки фіктивності.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Закон "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.
За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.
Невиконання контрагентами зобов'язань зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
На думку суду, факт порушення контрагентами-постачальниками продавців своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, лише тоді, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або, що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Однак таких доказів суду контролюючим органом надано не було і вказані факти не доведені.
ДПІ у м. Житомирі, не заперечуючи право позивача на отримання бюджетного відшкодування, помилково трактує норми податкового законодавства, внаслідок чого порушуються права позивача.
Відповідно до приписів статті 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.
Пунктом 7 Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.95 року N 590, встановлені функції відділення Державного казначейства, до яких віднесено, зокрема, розподілення між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України, а також перерахування місцевим бюджетам належних їм сум коштів від зазначених відрахувань, здійснення за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів та інші.
Відповідно до п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 2 липня 1997 року N 209/72 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року за N 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства за висновками податкових органів або за рішенням суду шляхом перерахування відповідних грошових сум з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи у рішенні суду.
Згідно п. 4.3 зазначеного Порядку на підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимога та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Отже, вказана норма встановлює презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та покладає на нього обов'язок довести суду правомірність свого рішення.
В ході розгляду справи відповідач доказів на підтвердження правомірності свого рішення суду не подав. За вказаних обставин суд вважає, що відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності прийнятого ним спірного рішення, а тому вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення та стягнути з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість.
Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись Законами України "Про податок на додану вартість", " Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст. 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0000442304/0 від 20.04.2010 року.
Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість згідно декларацій за липень - грудень 2009 року та за січень 2010 року в розмірі 2989956 грн. на рахунок № 26002280000404 МФО 322012 в Київській філії АКБ " Укрсоцбанк".
Відшкодувати з Державного бюджету України на користь ПАТ " Житомирський меблевий комбінат" 1703,40 грн. понесених судових витрат.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Є.Ю. Романченко
Повний текст постанови виготовлено: 20 жовтня 2010 р.