справа № 2а-853/10/0670
категорія 2.11.1
14 червня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Романченка Є.Ю.,
при секретарі - Длугаш О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Коростенського комунального підприємства "Водоканал"
до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ № 0001112301/2 від 20.01.2010року, винесеного Коростенською ОДПІ. Зазначає, що відповідно до направлення № 419 від 20.07.2009року, працівниками Коростенської ОДПІ було проведено виїзну планову документальну перевірку за результатами якої був складений акт перевірки від 31.08.2009 року №380/23-01/03343947, на підставі якого було винесено податкове повідомлення- рішення № 0001112301/2 від 20.01.2010року, яким були визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 179942,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 89971,00грн., яке позивач вважає протиправним та просить скасувати. Позивач зокрема зазначив, що вважає безпідставним висновок податкового органу, що послуги, які надає ККП "Водоканал" частково використовуються в оподаткованих операціях, а частково ні. Також позивач вказав, що вважає метод за яким перевіряючими встановлено заниження податкових зобов'язань є непрямим, оскільки в акті немає жодного посилання на будь - який законодавчий акт, на підставі якого застосовано вказаний метод.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задоволити та скасувати оскаржуване повідомлення - рішення.
Відповідач в письмових запереченнях та його представник в засіданнях суду проти заявлених позовних вимог заперечив в повному обсязі, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
ККП "Водоканал" надає послуги по водопостачанню та водовідведенню юридичним та фізичним особам. Дані послуги відносяться до оподаткованих операцій згідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України " Про податок на додану вартість".
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень № 419 від 20.07.2009року працівниками Коростенської ОДПІ було проведено виїзну планову документальну перевірку Коростенського комунального підприємства "Водоканал". За результатами перевірки був складений акт від 31.08.2009року № 380/23-01/03343947, яким зафіксовано порушення п.п.7.4.3.п.7.4. Закону України "Про податок на додану вартість" від 04.04.1997р.№ 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) в результаті чого платником занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 183192,00грн., в тому числі:
за жовтень 2006року в сумі 3949,00грн., листопад 2006року в сумі 3864,00грн., грудень 2006року в сумі 6107,00грн., січень 2007року в сумі 7426,00грн., лютий 2007року в суті 6887,00грн., березень 2007року в сумі 2550,00грн., квітень 2007року в сумі 7262,00грн., травень 2007року в сумі 4867,00грн., червень 2007року в сумі 4578,00грн., липень 2007року сумі 3886,00грн., серпень 2007року в сумі 7262,00грн., вересень 2007року в сумі 4969,00грн., жовтень 2007року в сумі 7532,00грн., листопад 2007року в сумі 6396,00грн., грудень 2007року в сумі 9690,00грн., січень 2008року в сумі 3780,00грн., лютий 2008року в сумі 3464,00грн., березень 2008року в сумі 4809,00грн., квітень 2008року в сумі 6743,00грн., травень 2008року в сумі 6861,00грн., червень 2008року в сумі 7196,00грн., липень 2008року в сумі 6563,00грн., серпень 2008року в сумі 8535,00грн., вересень 2008року в сумі 6470,00грн., жовтень 2008року в сумі в сумі 10035,00грн., листопад 2008 року в сумі 7270,00грн., грудень 2008року 5860,00грн., березень 2009року в сумі 3345,00грн.
На підставі вказаного акту було прийняте податкове повідомлення рішення № 0001112301/0 від 08.09.2009року згідно якого позивачу було визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 183162грн. застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 91596грн. (183162грн. х 50%).
Позивачем вказане рішення оскаржено в адміністративному порядку, ході розгляду скарги податкове повідомлення рішення було частково скасоване та прийняте оскаржуване рішення № 0001112301/2 від 20.01.2010 року згідно якого позивачу було визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 179942грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 89971грн.
Підставами для визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість стало наступне виявлене в ході перевірки порушення.
Відповідно до пп.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями ), у разі коли товари (роботи, послуги), виготовленні та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частині використанні таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачену дату виникнення права на податковий кредит як одну з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використання кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками позивача, при включенні до складу податкового кредиту сум ПДВ за придбані товарно - матеріальні цінності та послуги, використанні в операціях по реалізації водовідведення та водопостачання населенню, ККП "Водоканал" застосовував першу подію, при цьому підприємство визначило базу оподаткування операцій з надання послуг водопостачання та водовідведення фізичним особам за касовим способом.
Відповідно до пункту 11.11 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичними особами, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариства співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі- ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з поставки зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.
Таким чином, підприємство мало включити до складу податкового кредиту ту частку сплаченого (нарахованого) ПДВ при придбанні товарів (послуг), яка відповідала частині використання таких товарів (послуг) в оподаткованих операціях звітного періоду по реалізації послуг водопостачання та водовідведення лише юридичним та фізичним суб'єктам господарської діяльності.
Представники позивача в судовому засіданні підтвердили факт частково невірного формування податкового кредиту по послугам наданих населенню, з врахуванням норми пункту 11.11 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість".
Однак вказали, що не погоджуються із методом розрахунку суми заниження податку на додану вартість та застосованими штрафними санкціями. Зокрема вказали, що акт перевірки містить таблицю з незрозумілими показниками та періодами на підставі яких визначені певні коефіцієнти, при цьому відсутні посилання на будь - які первинні докменти на підставі яких визначені показники таблиці.
Відповідно до абз. б) пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ - Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
При цьому згідно вимог ч. 2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 11.06.2004 № 326 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 червня 2004 р. за № 803/9402 - За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно:
висвітлити показники, які відображаються платником податків у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів обліку платника податків у розрізі періодів;
у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи щодо встановлених порушень;
зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи з обліку, а у разі відсутності такого - інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
В акті перевірки не вказано, на підставі якого нормативно правового акту та відповідно до якої методики була розроблена вищевказана таблиця. В судовому засіданні представники податкового органу пояснили, що такий метод був обраний перевіряючими разом з бухгалтером підприємства, однак з вищевказаного акту перевірки вбачається, що бухгалтер відмовилась давати будь - які пояснення щодо вказаного порушення.
З урахуванням викладеного, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що відповідачем при визначенні позивачу податкового зобов'язання був застосований непрямий метод.
Згідно до п 4.3.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами може застосовуватись якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.
Пунктом 4.3.2. ст. 4 вказаного Закону визначено, що за непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.
Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.
З матеріалів справи вбачається, що ККП "Водоканал" подало в повному обсязі первинні документи бухгалтерського обліку, що підтверджується актом перевірки та не заперечується представниками відповідача.
Крім того, при проведенні перевірки, працівникам податкової при визначенні бази оподаткування ККП "Водоканал" по реалізації послуг по водовідведенню та водопостачанню населенню необхідно було керуватись пунктом 11.11 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" із застосуванням касового способу розрахунку.
Відповідно до п. п. 4.3.4. та 4.3.5 ст. 4 Закону -2181 застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється. Рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність застосування Коростенською ОДПІ непрямих методів, без належних підстав для такого застосування та прийняття відповідного рішення самим податковим органом.
Крім того, на момент проведення перевірки та на дату розгляду даної адміністративної справи судом, методика непрямих методів законодавчо не затверджена (Постанова Кабміну від 27 травня 2002 р. N 697 "Про затвердження Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами" - втратила чинність (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2005 року N 788).
Таким чином, визначаючи для ККП "Водоканал" податкові зобов'язання по податку на додану вартість податковим органом було застосовано непрямі методи методика застосування яких законодавчо не закріплена, що прямо суперечить приписам ст. 19 Конституції України згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0001112301/2 від 20.01.2010 р. Коростенської ОДПІ про визначення ККП "Водоканал" податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 179942 грн. є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Керуючись Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Законом України " Про податок на додану вартість", ст.ст. 86, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції № 0001112301/2 від 20.01.10 року
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня виготовлення її повного тексту. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: Є.Ю. Романченко
Повний текст постанови виготовлено: 21 червня 2010 р.