справа № 2а-424/10/0670
категорія 2.11.1
08 червня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Романченка Є.Ю.,
при секретарі - Длугаш О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Житомирському районі
про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Житомирському районі від 12.01.2010 року №0021711702/1 та №0021721702/1. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем проведено документальну виїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за період з 01.10.2007 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт від 11.12. 2009р. за №2219/17-0, згідно якого виявлено порушення п.п. 7.4.1., 7.4.5, 7.4 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункту "г" 4.2.2 ст.4, пп.17.1.5 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ", ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та п."а" пп.19.1 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" на підставі вищевказаного акту ДПІ в Житомирському районі було прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.01.2010р. № 00217217/1, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ з урахуванням штрафних санкцій в сумі 774160грн. та податкове повідомлення-рішення від 12.01.2010р. № 0021711702/1, яким визначено суму податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 284675,58грн.
Вказані податкові зобов'язання позивач вважає неправомірними, оскільки відповідачем не були враховані об'єктивні причини ненадання відповідачу первинних документів. Зазначені документи зберігались у приміщенні кафе "Оазис", яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і належить дружині його сина ОСОБА_2 Проте, 26.09.2009р. у приміщенні кафе в результаті короткого замикання відбулася пожежа в результаті якої були знищені його бухгалтерські документи.
В засіданні суду представник позивача позов підтримав в повному обсязі та прсив його задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив та зазначив, що податкові повідомлення - рішення прийняті відповідно до порушень, які виявлені в процесі перевірки та зафіксовані у відповідному акті.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, про відмову в задоволенні позовних вимог з урахуванням наступного.
Відповідно до Закону України “Про державну податкову службу в України” № 509-XII від 04.12.1990 року, завданням податкових органів, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою i своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків i зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Судом встановлено, що 20.11.2009 року по 04.12.2009 рік проведена документальна виїзна планова перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2007 року по 30 вересня 2009 рік, в xoді якої, зокрема, встановлено порушення вимог статті 13 Декрету Кабінету Mіністрів України “Про прибутковий податок з громадян”№ 13-92 від 26.12.1992 року, пункту 19.1 статті 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних ociб”№ 889-IV від 22.05.2003 року, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, про що складено Акт № 2219/17-0 від 11.12,2009 року.
На підставі вищевказаного акту 12.01.10 року ДПІ в Житомирському районі було направлено податкове повідомлення - рішення від 16.12.2009р. № 0021721702, яким визначено суму податкового зобов'язання ПДВ з урахуванням штрафних санкцій в сумі 774160,00грн. та податкове повідомлення-рішення від 16.12.2009р. № 0021711702, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 284675,58грн.
Перевіркою повноти нарахування та сплати податку на додану вартість виявлено, що платником податків ОСОБА_1, за перевіряємий період завищено податковий кредит на загальну суму 516421,00 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачену в ціні товарів, які непідтверджені податковими накладними.
Відповідно до вимог підпункту 7.3.1 пункту статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (poбiт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата ix оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи iз договірної (контрактної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого званого періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних зacoбiв, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при ix імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого званого податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях; які не є об'єктом оподаткування згідно зi статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зi статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому перюді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їx придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону передбачено, якщо платник податку придбає (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарські діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
До складу податкового кредиту , відповідно до піддпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”не підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відовідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 стати 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом i одночасно розрахунковим документом.
Підунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їx отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Вимогами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону визначено, що сума податку, що піддлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання званого податкового періоду та сумою податкового кредиту такого званого податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлех законом для віповіного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередній податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Судом встановлено, що в ході перевірки платником податків не надано податкові накладні, згідно яких було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у перевіряємому періоді.
У відповідності до вимог підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№ 2181-Ш від 21.12.2000 року податковим повідомленням- рішенням державної податкової інспекції у Житомирському районі від 16.12.2009 року № 002172/17-02 на суму 516421,00 грн. визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано штрафну (фінансову) санкцію в cyмі 257739.00 грн.
Щодо нарахування позивачу зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб суд зазначає наступне.
Статтею 13 Декрету Кабінету Miнicтpiв України “Про прибутковий податок з громадян”№ 13-92 від 26.12.1992 року визначено, що оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (o6iry) або підлягають амортизації згідно з Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”№ 334/94-ВРвад 28.12.1994 року.
Можливість застосування до підприємницької діяльності фізичних ociб нормативно-правових актів, які регулюють підприємницьку діяльність юридичних ociб встановлено статтею 51 Цивільного кодексу України № 435-IV від 16.01.2003 року. Згідно з положенням вказаної норми, до підприємницької діяльності фізичних ociб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних oci6, якщо iнше не встановлено законом або не випливає із сутi відносин.
Валові витрати виробництва та oбігу (далі - валові витрати) відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їx подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення i зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Вимогами Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України” № 996-XIV від 16.07.1999 року визначено, що проведення будь-якої господарської oпepaції підприємства фіксується i підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 3 цього ж Закону на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності.
В свою чергу, первинним документом згідно статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України” № 996-XIV від 16.07.1999 року є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
При цьому підтверджуючий документ повинен мати обов'язкові реквізити, встановлені статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” для первинних документів, а саме: назву документа (форми); дату i місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади ociб, відповідальних за здійсненні господарської операції i правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської oперації.
Згідно пункту 19.1 статт1 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних oci6”№ 889-IV від 22.05.2003 року, платники податку зобов'язані вести облік доходів i витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі: при застосуванні права на податковий кредит, отримувати та зберігати протягом строку давності встановленого законом, документи первинного обліку, на підставі яких формується податковий кредит платника податку;
Перевіркою правильності визначення витрат позивача, який здійснює свою діяльність перебуваючи на загальній системі оподаткування, відображених у деклараціях про доходи, виявлено їx завищення на загальну суму 1995105,91 грн., а саме: за період з 01.10.2007 р. по 31.12.2007 р. на 554989,22 грн.; за 2008 р. на 988447,53 грн.; за період з 01.01.2009 piк по 30.09.2009 piк на 451669,16 грн., що призвело до заниження оподатковуваного доходу за відповідний перевіряємий період.
По результатах перевірки платнику податків донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 284675,58 грн.
Приватним підприємцем не надано первинних документів, які б спростували правомірність відповідних донарахувань податкових зобов'язань зобов'язань по податку з доходів фізичних ociб.
Позивач в позовній заяві та його представник в судовому засіданні, зазначали, що вищевказані порушення виникли у зв'язку із відсутністю первинних документів, пояснючи їх відсутність фактом пожежі.
Однак суд посилання позивача на той факт, що відповідачем не були враховані об'єктивні причини ненадання перевіряючим первинних документів, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що первинні бухгалтерські документи позивача зберігалися у приміщенні магазину-кафе "Оазис", яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і належить дружині його сина ОСОБА_2
26.09.2009р. в приміщенні магазину-кафе "Оазис" виникла пожежа, в результаті якої пошкоджені покрівля, чотири допоміжних приміщення магазину-кафе та знищені документи приватних підприємців, що підтверджують здійснення підприємницької діяльності, зокрема, документи ПП ОСОБА_3 Причиною пожежі стало коротке замкнення електромережі. Даний факт підтверджується, постановою Житомирського РВ УМВС України в Житомирській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 12.11.2009р.
Однак на думку суду, вказана постанова не може слугувати доказом об'активності не надання первинних документів, оскільки як вбачається з її змісту дільничим інспектором встановлений факт знищення під час пожежі, документів приватних підприємців на право зайняття підприємницькою діяльністью, а не первинних документів бухгалтерського обліку. Ці обставини не заперечувались представником позивача в судовому засіданні.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» визначено, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Згідно з п. 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду. Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також державній податковій інспекції - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний термін.
В судовому засіданні, представник позивача пояснив, що про факт втрати перевинних документів податкову не повідомляли, комісія про встановлення втрачених документів не створювалась. Тільки під час проведення перевірки, позивач повідомив, податковий орган, про факт втрати первинних документів з посиланням на пожежу. перевірки
З матеріалів справи вбачається, що пожежа відбулась 26.09.09 року, а дії по відновленню ( направлення запитів контрагентам) позивач почав проводити лише з 02.11.2009 року. Проте, втрачені документи позивач за період з 26.09.2009 року по 11.12.2009 року не поновив, на вимогу податкового органу відомостей про рух коштів на особовому рахунку не наддав. Крім того, в засіданні суду встановлено, що реєстр отриманих та виданих податкових накладних позивач не вів.
Позивач не виконав свій обов'язок щодо поновлення первинних документів, не повідомив податковий орган про факт втрати первинних документів в строки передбачені чинним законодавством і в будь-який інший спосіб висновків податкового органу, що викладені в акті перевірки не спростував, а тому на думку суду позовні вимоги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись Законом України "Про податок на додану вартість", Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст.ст. 86, 158-163 КАС України, суд -
постановив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Житомирському районі про скасування податкових повідомлень-рішень від 12 січня 2010 року за №0021711702/1 та №0021721702/1 відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: Є.Ю. Романченко