Справа № 2-а-528/11
05 квітня 2011 року Печерський районний суд міста Києва у складі:
головуючий - суддя Батрин О. В. ,
при секретарі - Ковалевська А. П.,
за участю представника позивача Ковтун І.В.,
представника відповідача Федчука І.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання відмови неправомірною та зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії як дитині війни, -
12 березня 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання зробити перерахунок пенсії як дитині війни, мотивуючи тим, що згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, який введено в дію з 01.01.2006 року позивач належить до категорії громадян України «дитина війни» і на підставі ст. 6 вказаного Закону позивач вважає, що має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Ч. 2 ст. 3 даного Закону передбачено, що державні соціальні пільги дітям війни встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Однак, вказані вимоги Закону не виконуються відповідачем до цього часу. Однією з причин невиконання Закону було призупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік».
Проте, рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» про зупинення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційним.
На цих підставах позивач звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою провести перерахунок його пенсії. Однак, в задоволенні даної заяви позивачу було відмовлено.
Позивач вважає таку відмову Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві у підвищенні їй пенсії протиправною, в зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом, в якому просив:
- визнати дії Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в перерахунку йому підвищення пенсії, як дитині війни - протиправними;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок йому підвищення пенсії, як дитині війни, з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої для відповідного періоду, починаючи з 12 вересня 2010 року з урахуванням виплачених коштів та виплатити йому різницю між перерахованою та виплаченою пенсією за період з 12 вересня 2010 року.
В судовому засіданні представник позивача змінила позовні вимоги, просила суд визнати відмову Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві в нарахуванні позивачу підвищення пенсії, як дитині війни, з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої для відповідного періоду, починаючи з 12 вересня 2010 року з підстав, зазначених вище.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення.
Представник відповідача зазначив, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та отримує надбавку до пенсії, як інвалід війни 3 групи на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в управлінні. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, як мають право на пільги відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пільги надаються за вибором згідно з одним із зазначених законів.
Крім того, представник відповідача зазначив, що вимоги позивача стосуються перерахунку підвищення пенсії позивача як дитині війни з 12 вересня 2010 року, а порядок обчислення пенсій та підвищень до них, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», єдиного нормативно-правового акту, який регулює дане питання.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню та слід:
- визнати дії Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в нарахуванні ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 12 вересня 2010 року по 5 квітня 2011 року - протиправними.
- Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну 30% надбавку до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 12 вересня 2010 року по 5 квітня 2011 року.
Суд дійшов до такого висновку, оскільки в ході судового розгляду справи встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і ст. 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, позивач є дитиною війни, оскільки на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було позивачу було менше 18 років.
Згідно зі ст. 6 Закону України ”Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” непрацездатні громадяни мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
В зв'язку з цим, доводи представника відповідача про те, що відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, як мають право на пільги відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пільги надаються за вибором згідно з одним із зазначених законів є безпідставним, оскільки підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком в розумінні пільг, які має право особа, що наділена статусом «дитина війни» відповідно до ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відноситься. А відтак, п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до даних правовідносин не застосовується.
Згідно зі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року пенсія або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога дітям війни, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч. 2 ст. 3 даного закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
На момент звернення позивача до суду, нарахування йому доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснено.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що не заперечується відповідачем, а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 22.05.2008) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це державна соціальна підтримка дітей війни, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.
Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни, тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Статтею 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому частиною 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Враховуючи викладене, в контексті положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 22.05.2008 року) та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Прийнятий 27 квітня 2010 року Закон України «Про Державний Бюджет України на 2010 рік» не містить положень, що зупиняють дію Закону України «Про соціальний захист дітей війни» чи його окремих норм .
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.
Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 2, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп-2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Держаний бюджет України), ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” від 23.02.2006 року, рішеннями Європейського Суду з прав людини від 30.11.2004 року у справі (Бакалов проти України), ст.ст. 2, 6-10, 17, 94, 104, 105, 121, 158-162 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання відмови неправомірною та зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії як дитині війни - задовольнити.
Визнати дії Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в нарахуванні ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 12 вересня 2010 року по 5 квітня 2011 року - протиправною.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну 30% надбавку до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 12 вересня 2010 року по 5 квітня 2011 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання її копії до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя О. В. Батрин