Справа № 2-1429/11
іменем України
"21" березня 2011 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого судді: Шкоріної О.І.
при секретарі: Телегіній Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
суд
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року мала місце дорожньо-транпсортна пригода, внаслідок якої загину її брат ОСОБА_5. ДТП сталася з вини відповідача ОСОБА_2, який, керуючи автомобілем марки «МАН»державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, допустив порушення п.18.1 ПДР, а саме не надав перевагу в русі пішоходу ОСОБА_5, який здійснював перехід проїзної частини після висадки з трамваю. Розмір матеріальної шкоди понесеною нею через здійснення витрат на поховання становить 6748 грн.52 коп., яку просила стягнути солідарно з власника автомобіля МАН, працедавця, яким є ОСОБА_4 як джерела підвищеної небезпеки та ОСОБА_2, який безпосередньо керував транспортним засобом в момент ДТП. Також зазначала, що неправомірними діями відповідачів їй завдана моральна шкода, яка полягає в моральних переживаннях та душевних стражданнях, яких вона зазнала через смерть рідного брата. Розмір моральної шкоди оцінює в 50000 грн.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали і просили позов задовольнити, пославшись на обставини викладені в позовній заяві. Крім того, пояснили, що позивач через раптову втрату рідного брата зіткнулася з вимушеними життєвими змінами, що призвело до порушення нормальних життєвих зв»язків через неможливість активного громадського життя. Пояснюючи вимоги щодо солідарного стягнення, представник зазначив, що відповідачі всі причетні до зазначених подій.
Представник відповідачів позовні вимоги не визнав і просив в задоволенні позову відмовити, пояснивши, що викладені позивачем в позовній заяві обставини не відповідають дійсним обставинам справи. ДТП сталася з вини самого пішохода, а водій в свою чергу не уникнути наїзду на пішохода, оскільки не міг бачити пішохода. В установленому порядку ОСОБА_2 до відповідальності за порушення правил дорожнього руху, внаслідок чого наступила смерть пішохода, притягнутий не був. Відповідач ОСОБА_3, як власник транспортного засобу не може нести відповідальність, оскільки цивільно-правова відповідальність останньої застрахована. Вимоги щодо відшкодування моральної шкоди взагалі вважає позивачем не доведеними.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року приблизно о 18 год.55 хв. на проїзній частині вул..Привокзальної, біля перехрестя з вул..Ілліча в м.Києві, вантажним автомобілем «МАН»д.з.НОМЕР_1 з напівпричепом д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_5, який помер на місця пригоди.
Постановою старшого слідчого СВ Дарницького РУ ГУ МВС України в м.Києві від 29.11.2010 року кримінальну справу порушену по факту за ознаками злочину передбаченого ст..286 ч.2 КК України провадженням закрито на підставі ст..6 п.2 КПК України.
Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення вимог Правил дорожнього руху України з боку пішохода ОСОБА_5, який знаходячись в стані тяжкого алкогольного сп»ягніння порушив вимоги п.4.14 «а»та п.4.7 ПДР України, зокрема останній вийшов на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, та почав переходити проїзну частину не по пішохідному переходу.
Судом також встановлено, що ОСОБА_3, будучи власником автомобіля МАН Ф 2000 державний номер НОМЕР_1 передала ОСОБА_4, право продажу за ціну та на умовах на розсуд останнього, що підтверджується довіреністю від 18 листопада 2008 року.
Як вбачається з постанови про закриття кримінальної справи ОСОБА_2 на підставі трудового договору від 16.05.2007 року на час дорожньо-транспортної пригоди працював водієм у приватного підприємця ОСОБА_4 та керував автомобілем «МАН Ф 2000»д.н.з.НОМЕР_1 з напівпричепом на підставі шляхового листа, який був оформлений ФОП ОСОБА_4 на зазначений автомобіль і водія ОСОБА_2 /а.с.13/. Наявність трудового договору створює для працівника та для фізичної особи підприємця відповідні права та обов»язки.
Згідно із ст..1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі /право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо/ володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об»єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Не визнається володільцем джерела підвищеної небезпеки та не несе відповідальності перед потерпілим особа, яка здійснювала фактичне володіння /управління, експлуатацію/ небезпечним об»єктом в силу трудових відносин з володільцем такого об»єкта, зокрема водій.
Таким чином, суд вважає, що фізична особа підприємець ОСОБА_4 є володільцем небезпечного об»єкту, яким є автомобіль, тобто є володільцем джерела підвищеної небезпеки, тобто саме ОСОБА_4 за відповідних правових підстав повинен нести відповідальність за завдану шкоду.
Відповідно до ст..1166 ЦК України шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Згідно з ст..1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов»язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам»ятника, ці витрати.
До витрат на поховання, які були понесені сестрою померлого -позивачем суд вважає відносяться витрати на ритуальні послуги в сумі 2128 грн., що підтверджуються товарним чеком, виданим ТОВ «Турбота»на ім.»я ОСОБА_1 та витрати, які понесла остання по Договору-замовлення № 1.38300.К в сумі 593 грн.60 коп. /а.с.7,9/. Решта витрат на організацію обіду та придбання продуктів харчування суд вважає, не може бути віднесена до витрат на поховання в розумінні Закону України «Про поховання та похоронну справу».
Таким чином, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди підлягає стягненню сума в розмірі 2721 грн.60 коп.
Відповідно до ст..1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Оскільки внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки настала смерть ОСОБА_5 -брата позивача, відповідальність за завдану моральну шкоду наступає незалежно від наявності вини.
Таким чином, враховуючи душевні страждання, яких зазнала позивач внаслідок раптової смерті свого рідного брата, та виходячи з принципу розумності та справедливості, з урахуванням вини самого ОСОБА_5, суд вважає, що розмір моральної шкоди становить 5000 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_4, як володільця джерела підвищеної небезпеки.
Оцінюючи посилання позивача, що відповідачі повинні нести солідарну відповідальність, оскільки всі причетні до події, суд вважає такими, що не ґрунтуються на законі, а тому відповідачі не можуть нести солідарну відповідальність.
З урахування наведеного, керуючись ст..ст.10,11, 15,60,208,209,213-215 ЦПК України і на підставі ст..ст.1166,1167,1187,1201 ЦК України,
Суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок матеріальної шкоди 2721 грн.60 коп., в рахунок моральної шкоди 5000 грн., судові витрати у вигляді судового збору в сумі 59 грн.50 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 грн., а всього 7901 грн.10 коп.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва через Дарницький районний суд м.Києва протягом десяти днів з часу його проголошення.
Суддя: