ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 21/67-46/6604.04.11
За первісним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Антар”
До Державного підприємства “Управління капітального будівництва та інвестицій”
Треті особи 1. Закрите акціонерне товариство “Фінансова компанія “Сантанна”,
2. Міністерство оборони України
Простягнення збитків за порушення договірних зобов'язань за договором про пайову участь у будівництві та будівництво житлового будинку від 10.12.2004 р. № 39 в редакції п.п. 3, 4 додаткової угоди № 5 від 15.12.2005 р.
Суддя Омельченко Л.В.
Представники:
Від позивачане з'явився
Від відповідача Слободяник П.О. -директор, Орлов С.О. -представник за довіреністю від 23.06.2010 р.
Від третьої особи-1не з'явився
Від третьої особи-2не з'явився
04.04.2011 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У червні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Антар” звернулося до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства “Управління капітального будівництва та інвестицій” 5 500 570,00 грн. збитків у зв'язку з невиконанням умов додаткової угоди № 5 до договору про пайову участь у будівництві та будівництво житлового будинку від 10.12.2004 р. № 39, 3 635 876,77 грн. інфляційних нарахувань на несплачену суму збитків та 492 851,07 грн. 3 % річних за період прострочення слати збитків.
Провадження у справі за вказаними вимогами було порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2009 р. № 21/67.
У серпні 2009 року Державне підприємство “Управління капітального будівництва та інвестицій” заявило зустрічний позов про визнання недійсними пунктів 3, 4, 5 додаткової угоди № 5 до договору про пайову участь у будівництві та будівництво житлового будинку від 10.12.2004 р. № 39 з мотивів того, що зміст оспорюваних положень такого правочину суперечить законодавству.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2010 р. у справі № 21/67, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2010 р., було відмовлено у задоволенні первісного та зустрічного позовів Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Антар” та Державного підприємства “Управління капітального будівництва та інвестицій”.
Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2011 р. вказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій було скасовано в частині відмови у задоволені первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Антар” та направлено справу в цій частині на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2011 р. справу № 21/67 прийнято до свого провадження суддею Омельченком Л.В., присвоєно № 21/67-46/66 та призначено до розгляду на 21.03.2011 р.
21.03.2011 р. розгляд справи було відкладено на 04.04.2011 р., оскільки у судове засідання з'явилися представники сторін та третьої особи-1, які не подали суду всі документи і докази, витребувані від них ухвалою від 21.02.2011 р.
01.04.2011 р. через відділ діловодства суду від представника позивача та третьої особи-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю перебування 04.04.2011 р. за межами міста Києва (відрядження до міста Житомира) та неможливістю довірителів направити в судове засідання інших представників.
У судове засідання, призначене на 04.04.2011 р., з'явилися представники відповідача, які подали суду письмові пояснення по справі, довідки про фінансування будівництва, проект будівництва житлового комплексу по вул. Народного ополчення, 3 у м. Києві та інші документи.
Вивчивши наявне в матеріалах справи клопотання представника позивача та третьої особим-1 про відкладення розгляду справи, суд критично ставиться до нього, оскільки чинним законодавством довірителі адвоката Кобзаря О.В. не обмежені кількістю осіб, які можуть витупати її представниками у судових, державних та інших органах, підприємствах та установах. Слід зазначити, що справа № 21/67-46/66 перебуває на новому розгляді місцевого господарського суду з лютого 2011 року. 21.03.2011 р. у судовому засіданні судом заслуховувалися пояснення представника позивача по суті заявлених вимог, викладених у позовній заяві. Про перенесення судового засідання з 21.03.2011 р. на 04.04.2011 р. позивач та третя особа-1 були обізнані в установленому порядку (представник розписувався у розписці, копії ухвали надсилалися поштою), тобто позивач та третя особа-1 не були обмежені в можливості реалізувати свої процесуальні права своєчасно: подати, у разі необхідності, пояснення по справі з врахуванням висновків постанови Вищого господарського суду України від 08.02.2011 р. № 21/67, наявні, але не подані докази на підтвердження своїх вимог, ознайомитися з матеріалами справи тощо. Крім того, суд зважає на обмеженість процесуального строку вирішення спору, клопотання, оформленого в установленому порядку про продовження якого від сторін не надходило. Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника позивача та третьої особи-1.
Як встановлено судом з пояснень представника позивача, що надавалися 21.03.2011 р., та з наявної в матеріалах справи позовної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Антар” просить стягнути з Державного підприємства “Управління капітального будівництва та інвестицій” збитки в розмірі 5 500 570,00 грн., обов'язок зі сплати яких покладено на відповідача п. 5 додаткової угоди від 15.12.2005 р. № 5 до договору про пайову участь у будівництві та будівництво житлового будинку № 39 від 10.12.2004 р., а також 3 635 876,77 грн. інфляційних нарахувань на несплачену суму збитків та 492 851,07 грн. 3 % річних за період з липня 2006 року по момент звернення до суду з первісним позовом. За твердженнями представника позивача, сплата суми в розмірі 5 500 570,00 грн., яка за умовами договору визначається в якості збитків, є грошовим обов'язком відповідача.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на ст. 22, 610-612, 625 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України та зазначає, що відповідач не виконав свого обов'язку з оформлення до 31.03.2006 р. документів на землекористування земельною ділянкою, на якій відбувається будівництво будинку згідно з договором № 39 від 10.12.2004 р., а саме: не уклав з Київською міською радою договір оренди земельної ділянки. За умовами додаткової угоди № 5 від 15.12.2005 р. відповідач повинен відшкодувати позивачу збитки за таке невиконання в розмірі 5 500 570,00 грн. у строк до 30.06.2006 р., чого ним зроблено не було, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду для захисту своїх порушених прав.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів того, що сплата передбаченої додатковою угодою № 5 від 15.12.2005 р. суми в розмірі 5 500 570,00 грн. не є грошовим зобов'язанням Державного підприємства “Управління капітального будівництва та інвестицій” перед позивачем, а визначеною сторонами сумою збитків. Разом з тим, відповідач зазначає, що позивач не визначив правову природу таких збитків згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим у первісному позові слід відмовити з врахуванням відсутності вини Державного підприємства “Управління капітального будівництва та інвестицій” у порушенні строків укладання договору оренди земельної ділянки для будівництва, який було укладено 27.07.2006 р.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
10.12.2004 р. між Малим приватним підприємством “Антар” в якості генпідрядника, Державним підприємством “Управління капітального будівництва та інвестицій” в якості замовника та Закритим акціонерним товариством “Фінансова компанія “Сантанна” в якості пайовика укладено договір № 39 про пайову участь у будівництві та будівництво житлового будинку, предметом якого є фінансування будівництва та будівництво житлового будинку, який будуватиметься на земельній ділянці за адресо: місто Київ, Солом'янський район, вул. Народного ополчення, 3 (вул. Аеровокзальна, 3), військове містечко 168 з метою забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом, а також отримання сторонами у власність частини приміщень в указаному будинку у визначених договором розмірах.
03.03.2005 р. вищевказані сторони та Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Антар” уклали додаткову угоду № 1 про заміну сторони у зобов'язанні за договором № 39 від 10.12.2004 р. Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 первісний генпідрядник (Мале приватне підприємство “Антар”) відступає новому генпідряднику (Товариству з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Антра”) всі права та переводить на нього всі обов'язки, які виникли у первісного генпідрядника на підставі укладеного договору № 39. Згідно з п. 2 додаткової угоди № 1 з моменту її укладення права та обов'язки, зазначені в її п. 1, переходять від первісного генпідрядника до нового генпідрядника в повному обсязі без будь-яких обмежень, застережень та додаткових умов.
04.08.2005 р. замовник, пайовик та генпідрядник уклали додаткову угоду № 2 до договору № 39 від 10.12.2004 р., якою внесли зміни в умови основного правочину та доповнили його додатковими положеннями.
Так, відповідно до п. 1.4 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 04.08.2005 р. під терміном “будинок” сторони розуміють житловий будинок, який будуватиметься на земельній ділянці орієнтовною площею 2,21 га за адресою: м. Київ, Солом'янський район, вул. Народного ополчення, 3 (вул. Аеровокзальна), військове містечко 168. План розташування названої земельної ділянки та її межі зазначаються у додатку до цього договору.
Згідно з п. 1.5 договору з урахуванням додаткової угоди № 2 від 04.08.2005 р. попередні характеристики будинку наведені у додатку №1. Всі інші характеристики будинку (кількість поверхів, кількість та розміри приміщень, їх призначення тощо) визначатимуться сторонами додатково та зазначатимуться у додатку до цього договору.
У додатку № 1 до додаткової угоди № 2 від 04.08.2005 р. до договору № 39 від 10.12.2004 р. визначено попередні характеристики будинку, а саме: житловий будинок на 232 квартири із соціальною інфраструктурою, загальна площа квартир в цілому -22 272,0 м. кв., загальна площа вбудовано-прибудованих приміщень в цілому - 4 454,0 кв.м., загальна площа напівпідземних автостоянок манежного типу в цілому -6 960,0 кв.м., загальна кількість авто в напівпідземних автостоянок манежного типу в цілому -232 кв.м., загальна кількість 16-25 поверхових будинків -1 будинок.
У відповідності до п. 1.2 договору третя особа-1 зобов'язалася здійснити у повному обсязі фінансування будівництва будинку, а відповідач за первісним позовом в свою чергу зобов'язався після здачі будинку в експлуатацію, передати позивачеві за первісним позовом або зазначеним третім особам у власність визначену згідно з цим договором частину приміщень в будинку.
Позивач (генпідрядник) відповідно до п. 1.3 договору № 39 від 10.12.2004 р., зобов'язався за рахунок коштів, отриманих ним від третьої особи-1, повністю збудувати згідно з проектною документацією і здати відповідачеві “під ключ” (без чистого оздоблення, за виключенням частки відповідача) в строк, визначений цим договором, будинок, а відповідач зобов'язався надати позивачеві будівельний майданчик для будівництва будинку, проектно-кошторисну документацію, прийняти будинок у порядку та на умовах, визначених договором.
Згідно з п. 3.1 договору розподіл приміщень будинку, будівництво якого буде фактично профінансоване третьою особою-1, здійснюватиметься таким чином: третій особі-1 належатиме 80 % приміщень будинку (частка третьої особи-1), а відповідачеві -20 % відсотків приміщень будинку.
За умовами розділу 7 договору “Інші обов'язки сторін” до обов'язків відповідача (замовника) віднесено обов'язок укласти з Київською міською радою договір оренди земельної ділянки для будівництва будинку; передати генпідряднику по акту будівельний майданчик для будівництва будинку; забезпечити одержання вихідних даних на проектування, розробку і узгодження проекту, замовлення та виконання робочої документації будівництва, вирішити та узгодити з місцевими органами влади питання, що пов'язані з будівництвом будинку та своєчасним наданням всіх необхідних дозволів згідно з встановленим законодавством України порядком та отриманням комплексного висновку державної інвестиційної експертизи; якісно та своєчасно виконати всі роботи з будівництва будинку. До обов'язків третьої особи-1 віднесено забезпечення у повному обсязі фінансування будівництва будинку.
Відповідно до п. 10.1 договору орієнтовний термін введення будинку в експлуатацію становить 60 місяців з моменту його укладення.
15.12.2005 р. замовник, пайовик та генпідрядник уклали додаткову угоду № 5 до договору № 39 від 10.12.2004 р.
У п. 2 додаткової угоди № 5 зазначено, що позивач до 31.03.2006 р. передаватиме безпосередньо відповідачеві 27 квартир №№1, 2, 3, 4, 19, 22, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 36, 49, 50, 51, 52, 60, 68, 69, 70, 71 та 72 загальною площею 1 864,6 квадратного метра, розташованих у місті Чернігові (будівельна адреса: м. Чернігів, вул. Бєлова, 25-А, поштова адреса: м. Чернігів, вул. Бєлова, 29) для безквартирних військовослужбовців гарнізону міста Чернігів, в рахунок збільшення частки третьої особи-1 згідно з п. 3.7 договору.
Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 5 від 15.12.2005 р. у випадку невиконання відповідачем до 31.03.2006 р. свого обов'язку щодо оформлення документів на землекористування (укладення з Київською міською радою договору оренди земельної ділянки для будівництва будинку за договором) третя особа-1 або позивач вправі вимагати від відповідача відшкодування на його користь збитків за таке невиконання, загальний розмір яких не може бути меншим суми, яка вираховується із розрахунку 2 950,00 грн. за кожен квадратний метр загальної площі квартир, переданих згідно з цією додатковою угодою, що становить загальну суму не менше 5 500 570, 00 грн.
Згідно з п. 4 додаткової угоди № 5 відшкодування збитків, зазначених у п. 3 цієї додаткової угоди, здійснюється відповідачем не пізніше 30.06.2006 р. шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача за первісним позовом. У випадку прострочення відповідачем зазначеного у цьому пункті платежу, загальна сума коштів, зазначена у п. 3 цієї додаткової угоди, має бути не пізніше 05.07.2006 р. переглянута сторонами. У випадку відмови відповідача від перегляду розміру такої суми, він зобов'язаний буде сплатити додатково на користь позивача пеню у розмірі 1 % за кожен день несплати, починаючи з 05.07.2006 р., від суми у розмірі 5 500 570,00 грн.
У п. 5 додаткової угоди № 5 сторони погодили, що у випадку здійснення відповідачем повної та своєчасної оплати згідно з п. 4 цієї Додаткової угоди, частка третьої особи-1 за Договором (п.п. 3.1.1 п. 3.1. цього договору) не збільшуватиметься на площу квартир, переданих позивачем відповідачеві згідно з цією додатковою угодою, та оплачених відповідачем за первісним позовом.
Визначені у п. 2 додаткової угоди № 5 до договору № 39 від 10.12.2004 р. квартири у м. Чергнігові були передані позивачем відповідачеві, що підтверджується актом № 1 від 15.12.2005 р., підписаним уповноваженими представниками стогін та скріпленим їх печатками.
Під час розгляду заявлених позовних вимог за первісним позовом по суті на запитання суду представник позивача не надав чіткого визначення правової природи заявленої до стягнення суми в розмірі 5 500 570,00 грн., а посилався на загальні положення законодавства про відшкодування збитків та вказував, що умови додаткової угоди № 5 до договору № 39 від 10.12.2004 р. регулюють відносини замовника та генпідрядника будівництва щодо оплати переданих квартир, тоді як укладення договору оренди земельної ділянки є відкладальною обставиною.
Як вище вказувалося, 04.04.2011 р. позивач уповноваженого представника в судове засідання не направив, а також не подав додаткових письмових обґрунтувань заявлених вимог.
Зважаючи на описані вище умови додаткової угоди № 5 до договору № 39 від 10.12.2004 р., твердження позивача про те, що обов'язок відповідача сплатити на вимогу генпідрядника чи пайовика 5 500 570,00 грн. є оплатою переданих квартир видаються хибними. При цьому, суд враховує наступне.
Як вже зазначено, основними обов'язками сторін за договором № 39 від 10.12.2004 р. є: обов'язок замовника надати генпідряднику проектно-кошторисну документацію, будівельний майданчик, прийняти будинок; обов'язок генпідрядника - збудувати будинок; обов'язок пайовика -профінансувати будівництво будинку.
За твердженням відповідача, метою його участі у спірних правовідносинах є отримання квартир для військовослужбовців, а тому, у зв'язку із відсутністю у відповідача та Міністерства оборони України грошових коштів для даної мети, був укладений договір про пайову участь № 39 від 10.12.2004 р. У п. 3.6 договору для досягнення такої мети було передбачено право пайовика передати достроково квартири у інших будинках. Крім того, у цьому пункті, через відсутність достатніх фінансових можливостей у відповідача, було передбачено зменшення частки його площі у будинку, що будується, пропорційно площі достроково переданих квартир.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другої стороною.
Частиною 5 ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно дві обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.
Таким чином, ч. 5 ст. 225 Господарського кодексу України передбачає право сторін господарського зобов'язання попередньо, до його виконання, визначити узгоджений розмір збитків, які підлягають до відшкодування, або в твердій грошовій сумі, або у вигляді процентних ставок.
З цією частиною статті Господарського кодексу кореспондується ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України, згідно якої збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Отже, встановлення сторонами договору суми збитків, що підлягають до відшкодування у твердій грошовій сумі, як зазначено у п. 3 додаткової угоди № 5, не є порушенням чинного законодавства та відповідає його положенням.
Як встановлено вище, згідно п. 3 додаткової угоди № 5 від 15.12.2005 р. до договору № 39 від 10.12.2004 р. відповідач у строк до 31.03.2006 р. мав оформити документи на землекористування (укладення з Київської міською радою договору оренди земельної ділянки для будівництва будинку за Договором). В разі невиконання даного зобов'язання до 31.03.2006 р. у позивача та третьої особи-1 виникає право вимагати від відповідача відшкодування збитків у визначеному за погодженням сторін розмірі.
24.11.2005 р. Київською міською радою було прийнято рішення № 432/2893 “Про передачу земельної ділянки Державному підприємству “Управління капітального будівництва та інвестицій” для будівництва житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури на вул. Народного ополчення, 3, у Солом'янському районі м. Києва”, яким зокрема, вирішено перевести частину земель оборони площею 5,80 га на вул. Народного ополчення, 3, у Солом'янському районі м. Києва до земель запасу житлової та громадської забудови; затверджено проект відведення земельної ділянки Державному підприємству “Управління капітального будівництва та інвестицій” для будівництва житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури на вул. Народного ополчення, 3, у Солом'янському районі м. Києва; передати Державному підприємству “Управління капітального будівництва та інвестицій” за умови виконання п. 4 рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 5,80 га для будівництва житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури на вул. Народного ополчення, 3, у Солом'янському районі м. Києва за рахунок запасу житлової та громадської забудови.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Необхідний для реалізації відповідачем права користування земельною ділянкою договір оренди був укладений з Київською міською радою 27.07.2006 р., за умовами якого Державному підприємству “Управління капітального будівництва та інвестицій” було передано земельну ділянку за адресою вул. Народного ополчення, 3, у Солом'янському районі м. Києва, розміром 5,8000 га, для будівництва житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури, кадастровий номер 8 000000000:72:292:0025, строком на 5 років.
Оскільки державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, у договорі № 39 від 10.12.2004 р. сторони не могли наперед визначити, яку саме земельну ділянку та з яким саме кадастровим номером замовник (відповідач) повинен буде у подальшому отримати від органу місцевого самоврядування для виконання обов'язку з забезпечення генпідрядника (позивача) будівельним майданчиком.
Як вже зазначалося, об'єкт пайової участі в будівництві є житловий будинок, у м. Києві по вул. Народного ополчення, 3, що будуватиметься на земельній ділянці орієнтовною площею 2,21 га.
За рішенням Київської міської ради та згідно з договором оренди від 27.07.2006 р. відповідач отримав у строкове користування земельну ділянку за тією ж самою адресою і навіть більшою площею. 27.07.2006 р. відповідачем та Київською міською радою також було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.
В ході розгляду справи до суду не надійшли докази того, що отримана за договором від 27.07.2006 р. земельна ділянка не відповідає умовам договору № 39 від 10.12.2004 р.
Таким чином, встановлені судом фактичні обставини дають підстави стверджувати, що відповідач уклав договір користування земельною ділянкою, що відповідає рішенню Київської міської ради від 24.11.2005 р. № 432/2893 та домовленості сторін, але не у строк, встановлений у додатковій угоді № 5 від 15.12.2005 р., тобто з порушенням.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно з ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання має відшкодувати кредиторів завдані цим збитки.
Частинами 1 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника. Перші три елементи складу правопорушення розглядаються як об'єктивні умови відповідальності, доведення наявності яких покладається на потерпілу особу. Четвертий складовий елемент правопорушення -вина є суб'єктивною умовою цивільно-правової відповідальності особи, яка порушила зобов'язання. Тому кредитор має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, але й самий факт порушення боржником його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і шкодою. Навпаки, щоб звільнитись від відповідальності, боржник має довести відсутність своєї вини.
З матеріалів справи слідує, що невиконання відповідачем зобов'язання з оформлення документів на землекористування у визначений строк відбулося за відсутності його вини.
Листом від 22.02.2006р. № 6/113 відповідач звертався до Київського міського голови з проханнями прискорити надання офіційного рішення Київської міської ради від 24.11.2005 р. для оформлення договору земельної ділянки.
Листом від 20.07.2006 р. № 6/527 відповідач звертався до Київського міського голови з проханням прискорити отримання підприємством договору оренди земельної ділянки по вул. Народного ополчення, 3, у Солом'янському районі міста Києва.
Матеріали справи містять письмові звернення Міністерства оборони України до Київської міської державної адміністрації, Київського міського голови про призупинення оформлення земельних ділянок (лист від 14.03.2005 р. № 220/612), про оформлення на Міністерство оборони України договору оренди земельної ділянки по вул. Народного Ополчення, 3, яка виділена Державному підприємству “Управління капітального будівництва та інвестицій” (лист від 28.04.2006 р. № 220/1818, лист від 01.06.2007 р. № 220/2352).
Крім того, відповідачем подано докази повідомлення позивача та третьої особи-1 про наявність обставин, що заважають виконати обов'язок по оформленню документів у строк (копії листів від 28.03.2006 р. № 6/229, від 23.05.2006 р. № 6/393, від 06.07.2006 р. № 6/503, від 07.07.2006 р. № 6/508, від 13.07.2007 р. № 7/356 в матеріалах справи).
В ході розгляду справи позивач не заперечив факт того, що відповідач повідомляв його про наявність незалежних від нього об'єктивних причин недотримання строків укладення з Київською міською радою договору оренди земельної ділянки.
Описані обставин свідчать про відсутність вини відповідача у тому, що відбулося порушення строку оформлення документів на землекористування, а отже відсутність повного складу правопорушення та обов'язку щодо відшкодування збитків.
Крім того, слід зазначити, що згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Під час розгляду справи позивачем не визначено правову природу заявленої до стягнення суми в розмірі 5 500 570,00 грн. в розрізі норм ст. 22 Цивільного кодексу України.
В абз. 4 п. 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994 р. № 02-5/21 зазначено, що крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.
При розгляді справи судом не було встановлено такого причинного зв'язку, що є складовою цивільного правопорушення.
Відповідно до п. 9.1, п. 9.2 договору № 39 від 10.12.200 р. сторони не нестимуть відповідальності за цим договором у випадку невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків відповідно до цього договору внаслідок виникнення обставини непереборної сили, тобто надзвичайної або невідворотної за даних умов події, яка знаходиться поза контролем сторін. До обставин непереборної сили сторони, зокрема, відносять: пожежа, повінь, землетрус або інші стихійні лиха, війна, військові дії будь-якого виду, аварії, дії органів державної влади і управління, а також будь-які інші обставини, що знаходяться поза контролем сторін, є надзвичайними або невідворотними за даних умов подіями, у тому числі прийняття закону або іншого нормативного акту України, що забороняє або обмежує будь-яку дію, передбачену цим договором. Настання, дія і припинення обставини непереборної сили підтверджується документом, виданим уповноваженим на те органом. Сторона, яка знаходиться під дією обставини не переробної сили, повинна повідомити про це іншу сторону протягом 10 робочих днів з моменту настання обставини не переробної сили. Після припинення обставини непереробної сили сторона, яка знаходилася під дією обставини непереробної сили, повинна повідомити про це іншу сторону протягом 10 днів з моменту припинення обставини не переробної сили.
Таким чином, судом встановлено, що невиконання відповідачем обов'язку щодо оформлення документів на землекористування пов'язано з діями органів влади, які полягали у призупиненні розгляду клопотань відповідача за первісним позовом по оформленню права користування земельними ділянками, що згідно п. 9.1 договору можна віднести до обставинам непереборної сили, у разі виникнення яких сторони не несуть відповідальність у випадку невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків.
За таких обставин, враховуючи відсутність вини відповідача, а також зважаючи на положення п. 9.1 договору, позовні вимоги про стягнення 5 500 570,00 грн. є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на наведені приписи законодавства, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 635 876,77 грн. інфляційних нарахувань та 492 851,07 грн. 3 % річних, не підлягають задоволенню оскільки право кредитора вимагати від боржника сплати таких нарахувань та обов'язок боржника їх оплатити виникає за порушення грошового зобов'язання, а у спірних правовідносинах сторін відповідач не допускав прострочення виконання грошового зобов'язання перед позивачем.
Згідно з нормами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд первісного позову покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Антар”.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Антар” до Державного підприємства “Управління капітального будівництва та інвестицій” про стягнення 9 629 297,84 грн. відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Л.В. Омельченко
Повне рішення складено: 08.04.2011 р.