ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 46/4904.04.11
За позовомПублічного акціонерного товариства акціонерний банк “Укргазбанк” в особі Дарницького відділення
До Дочірнього підприємства “Форт-ресурси”
Простягнення 520 910,13 грн.
Суддя Омельченко Л.В.
Представники:
Від позивачаБризанська О.В. -представник за довіреністю від 14.09.2010 р.
Від відповідача не з'явився
04.04.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Публічне акціонерне товариство акціонерний банк “Укргазбанк” в особі Дарницького відділення звернулося до суду з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства “Форт-ресурси” 345 000,00 грн. заборгованості з повернення кредиту за кредитним договором № 173 від 01.12.2003 р., 45 634,62 грн. простроченої заборгованості з відсотків за користування кредитом, 130 112,22 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 2 375,07 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів.
Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2011 р. № 46/49, яку призначено до розгляду на 18.03.2011 р.
17.03.2011 р. через відділ діловодства суду від Центральної бази Ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України надійшла заява від 16.03.2011 р. № 204 про приєднання до позовної заяви у справі № 46/49 та стягнення з відповідача заборгованості з врахуванням пені за договором оренди, відповідального зберігання та з відшкодування земельного податку в загальній сумі 27 531,80 грн.
Ухвалою від 17.03.2011 р. у прийнятті до розгляду вказаної заяви було відмовлено.
18.03.2011 р. розгляд справи відкладався.
У судове засідання, призначене на 04.04.2011 р., з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги. Відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду не виконав, відзиву не подав. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2003 р. між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк “Укргазбанк”, правонаступником яком є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк “Укргазбанк” (Банк) та Дочірнім підприємством “Форт-ресурси” (Позичальник) був укладений кредитний договір № 173 (Кредитний договір), відповідно до якого Банк надав Позичальнику кредит для поповнення оборотних коштів у сумі 2 575 614,00 грн. зі строком користування за період з 01.12.2003 р. по 10.12.2004 р. - 12 % річних, за період з 02.12.2004 р. по 02.05.2005 р. -22 % річних, за період з 03.05.2005 р. по 16.04.2009 р. -18 % річних (зміни та доповнення № 13 від 17.10.2008 р. до кредитного договору).
Згідно з п. 4.6 кредитного договору, договір набуває юридичної сили з моменту підписання сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань в повному обсязі.
Про виконання договору свідчать надані до справи виписки, що підтверджують рух коштів, їх зарахування по винесенню простроченої заборгованості та інше.
Строк виконання зобов'язань щодо повернення грошових коштів закінчився 16.04.2009 р., однак умови договору щодо повернення грошових коштів відповідачем у повному обсязі не виконані, заборгованість відповідача залишилась непогашеною в сумі 345 000,00 грн., доказів на спростування зазначеної суми боргу суду не представлено.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
При врахуванні змін та доповнень, внесених угодою № 7 від 28.04.2006 р., згідно положень договору (п. 3.3.1): відповідач зобов'язався сплачувати проценти не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також у день закінчення строку, на який надано кредит, та в день дострокового погашення заборгованості по кредиту або в день дострокового розірвання договору.
Факт наявності у відповідача заборгованості за кредитом у сумі 345 000,00 грн., 45 634,62 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.
Відтак, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 345 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 45 634,62 грн. заборгованості за процентами є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктами 3.3.3, 3.3.4 Кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту, та/або сплати процентів за користування кредитом відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Судом встановлено, що сторонами визначено інший порядок нарахування штрафних санкцій.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 130 112,22 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 2 375,07 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Дочірнє підприємство “Форт-ресурси” обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.
Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Форт-ресурси” (03680, м. Київ, вул. Святошинська, 27, ідентифікаційний код 32384218) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк “Укргазбанк” в особі Дарницького відділення (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, ідентифікаційний код 23697280) 345 000 (триста сорок п'ять тисяч) грн. заборгованості за кредитом, 45 634 (сорок п'ять тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 62 коп. заборгованості за процентами, 130 112 (сто тридцять тисяч сто дванадцять) грн. 22 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 2 375 (дві тисячі триста сімдесят п'ять) грн. 07 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 5 209 (п'ять тисяч двісті дев'ять) грн. 10 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Л.В. Омельченко
Повне рішення складено: 11.04.11