ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 47/7905.04.11
За позовом Національного комплекс «Експоцентр України»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кепитал Груп»
Про стягнення 24 589, 41 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники сторін:
від позивача Мельник Т.М. - представник за довіреністю.
від відповідача не з'явився
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми заборгованості по оплаті послуг по зберіганню майна у розмірі 18 534, 85 грн., пеню в сумі 3 054, 08 грн., інфляційні втрати в сумі 1 032, 05 грн., 3 % річних -251, 00 грн., сім відсотків штрафу в сумі 1 717, 43 грн., на загальну суму 24 589, 41 грн., а також відшкодування витрат по сплаті державного мита -245, 89 грн., витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу -236 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2010 р. було порушено провадження у справі № 47/79 та розгляд справи було призначено 10.03.2011р. Ухвалою від 10.03.2011 р. розгляд справи було відкладено на 05.04.2011 р.
В судовому засіданні 05.04.2011 р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позовні вимоги задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов угоди від 30.07.2010 р. про розірвання договору зберігання № 34-4/49 від 01.09.2009 р. не було здійснено у повному обсязі оплату наданих послуг по зберіганню майна, а саме не оплачено 18 534, 85 грн. Також, за прострочення виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг зберігання, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 032,05 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 251,00 грн., 3 054,0 грн. пені та 7% штрафу в сумі 1 717,43 грн.
Відповідач в судові засідання 10.03.2011 р., 05.04.2011 р. представників не направив, відзиву та витребуваних судом документів -не надав. Через канцелярію Господарського суду міста Києва заяв та клопотань не подавав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців згідно довідки Головного управління статистики. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначалось в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.
Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 05.04.2011 р. судом на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
01.09.2009 р. між позивачем -Національним комплексом «Експоцентр України», як зберігачем, та відповідачем -ТОВ «Метро Кепитал Груп», як поклажодавцем, було укладено договір зберігання № 34-4/49 (далі-договір № 34-4/49 від 01.09.2009 р.), який підписано представниками зберігача та поклажодавця, посвідчено печатками сторін, відповідно до умов якого зберігач зобов'язався прийняти від поклажодавця і за плату зберігати майно останнього, а також повернути поклажодавцеві відповідне майно в схоронності в обумовлений договором строк, зазначений в п. 1.4 даного договору.
Умовами договору № 34-4/49 від 01.09.2009 р. сторонами було погоджено, що докладний перелік майна, що передається на зберігання, його кількість і оцінка (вартість) мають бути визначені в акті приймання-передавання ( п.1.3 ), строк зберігання вище вказаного майна поклажодавця становить з 01.09.2009 р. по 31.12.2010 р. ( п.1.4 ), місце зберігання вище вказаного майна поклажодавця -м. Київ, пр-т Академіка Глушкова, 1 ( п.1.5 ), оплата за послуги по зберіганню майна становить 4 906, 97 грн. в місяць (п.4.1 ), оплату послуг по зберіганню майна поклажодавець здійснює щомісячно до 20 числа за наступний місяць (п. 4.2 ), оплата послуг по зберіганню майна здійснюється з моменту передачі поклажодавцем зберігачу майна, що підтверджується актом приймання-передавання (п. 4.3 ), додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (п. 9.3 ).
01.09.2009 р. між сторонами по справі був погоджений додаток № 1 до договору зберігання № 34-4/49 від 01.09.2009 р, в якому сторони погодили перелік майна, що передається поклажодавцем на зберігання зберігачеві згідно п. 1.1 договору зберігання № 34-4/49 від 01.09.2009 р.
30.07.2010 р. між зберігачем та поклажодавцем була укладена угода від 30.07.2010 р. про розірвання договору зберігання № 34-4/49 від 01.09.2009 р., яку підписано представниками позивача (зберігача) та відповідача (поклажодавця) і посвідчено печатками сторін (належним чином засвідчена копія якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), згідно умов якої сторони дійшли згоди про дострокове розірвання договору зберігання № 34-4/49 від 01.09.2009 р. з 01.08.2010 року (п.1 даної угоди), також сторони погодили, що поклажодавець зобов'язується оплатити основний борг по договору зберігання № 34-4/49 від 01.09.2009 р. на загальну суму 24 534, 85 грн. до 31.08.2010 р. (п. 2 даної угоди).
Відповідно до наданих позивачем довідок з реєстру кредитових документів, а саме: від 11.10.2010 р. на суму 3 000, 00 грн. та від 15.11.2010 р. на суму 3 000, 00 грн., а загалом на суму 6 000, 00 грн., відповідачем здійснено оплату грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача з призначенням платежу -оплата боргу по договору зберігання № 34-4/49 від 01.09.2009 р.
Як зазначив позивач у позові, оскільки відповідачем всупереч до умов угоди про розірвання договору зберігання № 34-4/49 від 01.09.2009 р. не було здійснено у повному обсязі оплату за надані послуги по зберіганню майна в строк до 31.08.2010 р. (п.2 угоди) на суму 18 534, 85 грн., а тому позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники процесу повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками правовідносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору , вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 905 Цивільного кодексу України встановлено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідачем всупереч умов угоди від 30.07.2010 р. про розірвання договору зберігання № 34-4/49 від 01.09.2009 р. не було здійснено у повному обсязі та у погоджений сторонами строк (до 31.08.2010) оплату наданих послуг по зберіганню майна, оскільки відповідач мав здійснити у зазначений строк погашення заборгованості в сумі 24 534,85 грн., а ним лише здійснено часткову оплату в сумі 6 000,0 грн., заборгованість в сумі 18 534,85 грн. (24 534,85 грн. -6 000,00 грн. = 18 534,85 грн.) відповідачем не погашена і доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем на даний час існує непогашена заборгованість в сумі 18 534,85 грн. за надані, але не оплачені у повному обсязі послуги по зберіганню майна по договору зберігання № 34-4/49 від 01.09.2009 р., який розірвано між сторонами шляхом укладення угоди від 30.07.2010 р. та в якій відповідач зобов'язувався погасити існуючу заборгованість у строк до 31.08.2010, чого ним зроблено не було, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 18 534,85 грн. є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами і підлягає задоволенню.
Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, пені в сумі 3 054,08 грн., інфляційних втрат в сумі 1 032,05 грн., 3 % річних в сумі 251, 00 грн. та 7% штрафу - 1 717, 43 грн.
Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Вимогами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.
Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.
Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Ст. 343 ч.2 Господарського кодексу України встановлює, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 3 Угоди про розірвання договору № 34-4/49 від 01.09.2009 р. у випадку порушення терміну здійснення оплати до 31.08.2010 р. (п.2 угоди), поклажодавець сплачує зберігачу пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Суд, враховуючи те, що відповідачем було прострочено перед позивачем виконання зобов'язання по оплаті 18 534,85 грн. за надані послуги по договору зберігання № 34-4/49 від 01.09.2009 р., прострочення виконання зобов'язання по сплаті заборгованості відбувалось з 01.09.2010 р. (оскільки 31.08.2010 р. -останній день виконання зобов'язання по угоді від 30.07.2010 р. про розірвання договору № 34-4/49 від 01.09.2009 р.) по 24.01.2010 р. (дата визначена позивачем самостійно щодо граничного нарахування), що є підставою для стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, а тому вимоги позивача в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню згідно нижченаведеного розрахунку суду.
Також, при здійсненні розрахунку, суд враховує те, що в період з 01.09.2010 по 10.10.2010 заборгованість відповідача перед позивачем складала 24 534,85 грн., з 11.10.2010 по 15.11.2010 -21 534,85 грн. (оскільки відповідачем перераховано 3 000,00 грн.), а з 16.11.2010 по 24.01.2010 -18 534,85 грн. (оскільки відповідачем перераховано 3 000,00 грн.) і позивачем здійснено нарахування саме за ці періоди на зазначені суми.
Згідно розрахунку суду, з урахуванням часткових оплат відповідача 11.10.2010 р. в сумі 3 000, 00 грн. та 16.11.2010 р. в сумі 3 000, 00 грн., розмір пені складає
- з 01.09.2010 р. по 10.10.2010 р. : 24 534, 85 грн.(сума боргу в даний період) х 0,1% (облікова ставка НБУ) х 40 (кількість днів) = 981, 39 грн.
- з 11.10.2010 р. по 15.11.2010 р. : 21 534, 85 грн.(сума боргу в даний період) х 0, 1 % (облікова ставка НБУ) х 36 (кількість днів) = 775, 25 грн.,
- з 16.11.2010 р. по 24.01.2011 р. : 18 534, 85 грн.(сума боргу в даний період) х 0,1 % (облікова ставка НБУ) х 70(кількість днів) = 1 297, 44 грн.
Загалом розмір пені складає 3 054,08 грн. і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно розрахунку суду, з урахуванням часткових оплат відповідача 11.10.2010 р. в сумі 3 000, 00 грн., та 16.11.2010 р. в сумі 3 000, 00 грн., розмір інфляційних втрат складає:
24 534, 85 грн. (сума боргу у відповідний період) х 102, 9 % (індекс інфляції за вересень 2010 р.) х : 100 % = 25 246, 36 -24 534, 85 = 711, 51 грн.;
21 534, 85 (сума боргу за відповідний період) х 100, 5% (індекс інфляції за жовтень 2010 р.) : 100 % = 21 642, 52 -21 534, 85 = 107, 67 грн.;
21 534, 85 грн. (сума боргу у відповідний період) х 100,3 % (індекс інфляції за листопад 2010 р.) : 100% = 21 599, 45 -21 534, 85 = 64, 60 грн.;
18 534, 85 грн. (сума боргу за відповідний період) х 100, 8% (індекс інфляції за грудень 2010 р.) : 100 % = 18 683, 12 -18 534, 85 = 148, 27 грн.
Загалом розмір інфляційних втрат складає 1 032, 05 грн. і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно розрахунку суду, з урахуванням часткових оплат відповідача 11.10.2010 р. в сумі 3 000, 00 грн., та 16.11.2010 р. в сумі 3 000, 00 грн., розмір 3 % річних складає:
-з 01.09.2010 р. по 10.10.2010 р. : 24 534, 85 грн.(сума боргу в даний період) х 3 % х 40 (кількість днів) : 365 (днів) = 80, 66 грн.;
- з 11. 10.2010 р. по 15.11.2010 р. : 21 534, 85 грн. (сума боргу в даний період) х 3 % х 36 (кількість днів) : 365 (днів) = 63, 71 грн.;
- з 16.11.2010 р. по 24.01.2011 р. : 18 534, 85 грн. (сума боргу в даний період) х 3 % х 70 (кількість днів) : 365 (днів) = 106, 63 грн.
Загалом розмір 3% річних складає 251,00 грн. і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7 % штрафу на підставі п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України за прострочення понад тридцять днів виконання зобов'язання по погашенню заборгованості за угодою від 30.07.2010 р.
Відповідно п. 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Як встановлено судом, у відповідності до п. 1.4 Положення про Національний комплекс «Експоцентр України», позивач за своєю організаційно-правовою формою є державною установою, заснованою на державній власності, та належить до сфери управління Державного управління справами, отже позивач належить до державного сектора економіки, а враховуючи те, що відповідачем прострочено понад 30 днів виконання свого зобов'язання по погашенню заборгованості в сумі 24 534,85 грн. по угоді від 30.07.2010 р., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 2 статті 231 Господарського кодексу України є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Згідно розрахунку суду розмір штрафу складає: 24 534, 85 грн. (сума боргу) х 7 % штрафу = 1 717, 43 грн. і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 18 534, 85 грн. основного боргу, 3 054, 08 грн. - пені., 1 032, 05 грн. -інфляційних втрати, 251,00 грн. - 3 % річних та 1 717, 43 грн. - штрафу.
Згідно ч. 5 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кепитал Груп»(код ЄДРПОУ 35570222, місцезнаходження: 03083, м. Київ, пр.-т. Науки, 63), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Національного комплексу «Експоцентр України»(код ЄДРПОУ 21710384, місцезнаходження: 03680 м. Київ, пр.-т А. Глушкова, 1) суму основного боргу - 18 534 (вісімнадцять тисяч п'ятсот тридцять чотири) грн. 85 коп., пені -3 054 (три тисячі п'ятдесят чотири) грн. 08 коп., інфляційних втрат -1 032 (одна тисяча тридцять дві) грн. 05 коп., 3 % річних -251 (двісті п'ятдесят одна) грн., 00 коп., штрафу -1 717 (одна тисяча сімсот сімнадцять) грн. 43 коп., а також 245 (двісті сорок п'ять) грн. 89 коп. витрат по сплаті державного мита та 236, 00 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Станік С.Р.
Дата складання повного тексту рішення -11.04.2011