06 квітня 2011 р. № 7/392
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого - судді Козир Т.П.,
суддів: Малетича М.М.,
Прокопанич Г.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2011р. у справі № 7/392 господарського суду міста Києва за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України, Державного комплексного торговельного підприємства “Хрещатик” до Товариства з обмеженою відповідальністю “КСК-Автоматизація” про витребування нерухомого майна,
за участю представників:
Прокуратури: Рудак О.В., посв. № 72,
Позивача 1: не з'явився,
Позивача 2: Янковець А.М., дов. № 02/54-16 від 24.01.2011р.,
Відповідача: Санжак Л.В., дов. № б/н від 06.04.2011р.,
Хоріна І.М., дов. б/н від 28.10.2010р.,
Кондратьев О.О., директор.
Заступник прокурора міста Києва (далі -Прокурор) звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України (далі -Мінагрополітики, Позивач 1), Державного комплексного торговельного підприємства “Хрещатик” (далі -ДКТП “Хрещатик”, Позивач 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю “КСК-Автоматизація” (далі -ТОВ “КСК-Автоматизація”, Відповідач) про витребування майна з чужого незаконного володіння у власність Позивача 2, а саме: нежитлових приміщень адміністративно-лабораторного корпусу (літ. А), загальною площею 1029,90 кв.м., вартістю 8329975,00 грн., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. М.Раскової, 4-б.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.11.2010р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2011р., у позові Прокурора відмовлено повністю.
У касаційній скарзі Прокурор, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і, зокрема, ст.ст. 257, 261, 317, 319, 388 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), ст.ст. 141, 145 Господарського кодексу України (далі -ГК України), ст.ст. 4, 23 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, ст. 7 Закону України “Про приватизацію державного майна”, ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Відповідач, у своєму відзиві на касаційну скаргу, вважав доводи та вимоги Прокурора, викладені у цій скарзі, безпідставними, а тому просив залишити вказану скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення у даній справі -без змін.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 08.06.2006р. було проведено прилюдні торги, на яких лот № 1 визначено, як адміністративно-лабораторний корпус, загальною площею 1029,90 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, вул. М.Раскової, 4-б.
Згідно протоколу № 07/06 від 08.06.2006р. про проведення прилюдних торгів, затвердженого Товарною біржею “Центр нерухомості”, переможцем торгів з ціною 1221000,00 грн. було визначено ТОВ “Гама Інформ”.
У зв'язку з цим, 08.06.2006р. між брокерською фірмою ТОВ “Спеціалізоване бюро з довірчих операцій”, яка діяла в інтересах ДКТП “Хрещатик”, та брокерською фірмою ТОВ “Броксервіс”, яка діяла в інтересах ТОВ “Гама Інформ”, було укладено біржовий контракт № 06/06-01 (договір купівлі-продажу), предметом якого було майно, зазначене в протоколі про проведення прилюдних торгів № 07/06 від 08.06.2006р., а 06.07.2006р. між ДКТП “Хрещатик” та ТОВ “Гама Інформ” було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким ТОВ “Гама Інформ” придбало адміністративно-лабораторний корпус (літ. А), загальною площею 1029,90 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М.Раскової, 4-б. Даний договір купівлі-продажу було посвідчено нотаріально та зареєстровано в БТІ, про що видано реєстраційне посвідчення № 026847 від 26.09.2006р.
Відповідно до п. 1.2 вказаного договору купівлі-продажу від 06.07.2006р. нерухоме майно, яке відчужується за цим договором, належить Державі Україна на підставі Свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №567801, виданого 19.05.2006р. Головним управлінням комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі його наказу № 1083-В від 19.05.2006р. та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 29.05.2006р. за реєстр. № 7957-П.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2007р. у справі № 17/30 було встановлено, що вказаний договір купівлі-продажу від 06.07.2006р. було виконано сторонами повністю.
Також, судами було встановлено, що 16.02.2007р. між ТОВ “Гама Інформ” та фізичною особою ОСОБА_1. було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень адміністративно-лабораторного корпусу (літ. А) загальною площею 1029,90 кв.м, розташованих по вул. М.Раскової, 4-б, у м. Києві, а 27.02.2007р., на підставі договору купівлі-продажу між ОСОБА_1. та ТОВ “КСК-Автоматизація”, останнє придбало вказане спірне майно за визначеною у договорі (п. 11.) вартістю -в сумі 8329975,00 грн.
Разом з тим, рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2008р. у справі № 11/43 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України до Державного комплексного торговельного підприємства “Хрещатик”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Гама Інформ”, третя особа: Фонд державного майна України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, яке набрало законної сили, було визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень адміністративно-лабораторного корпусу (літ. А), загальною площею 1029,90 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М.Раскової, 4-б, укладеного 06.07.2006р. між ДКТП “Хрещатик” та ТОВ “Гама Інформ” та зареєстрованим в реєстрі за номером 2695.
Вимогами Прокурора є витребування майна з незаконного володіння Відповідача у власність Позивача 2, а саме: нежитлових приміщень адміністративно-лабораторного корпусу (літ. А), загальною площею 1029,90 кв.м., вартістю 8329975,00 грн., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. М.Раскової, 4-б, з посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, і те, що договір про відчуження спірного майна, яке вибуло з володіння власника, не з його волі, визнано судом недійсним.
Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, на підставі встановлених обставин справи, з посиланням на ст. 388 ЦК України, і те, що відчуження спірного майна з володіння ДКТП “Хрещатик” за договором купівлі-продажу від 06.07.2006р. відбулось за погодженням його власника -Мініагрополітики (лист № 37-24-2-13/3471 від 06.03.2006р.), дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову.
Крім того, за висновками судів, Прокурором було пропущено строк позовної давності по даному спору, який сплив 27.02.2001р., що такоє є підставою для відмови в позові.
Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.
Згідно ч.1 та п. 3 ч. 2 ст. 11110 ГПК України, підставами для скасування чи зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо, зокрема, господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі.
Також, судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Разом з тим, оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам у повній мірі не відповідають.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 145 ГК України зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.
Правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону (ч. З ст. 145 ГК України).
Статтею 1 Закону України “Про приватизацію державного майна” встановлено, що приватизація державного майна -це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” до об'єктів малої приватизації віднесено, зокрема, окреме індивідуально визначене майно.
Органом приватизації, відповідно до вимог ст. 4 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” та ст.7 Закону України “Про приватизацію державного майна”, уповноваженим здійснювати повноваження власника державного майна у процесі приватизації та укладати угоди щодо продажу об'єкту приватизації, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.
В даному випадку, як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, спірне майно на час укладення договору купівлі-продажу 06.07.2006р. між ДКТП “Хрещатик” та ТОВ “Гама Інформ”, визнаного судом недійсним, відносилось до об'єктів державної власності, у зв'язку з чим, право на укладання такого договору, згідно приписів вказаних норм, належало саме Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву, про що зазначалося і в рішенні господарського суду від 02.12.2008р. у справі № 11/43.
Крім того, згідно п. 4.5. Статуту ДКТП “Хрещатик”, підприємство вправі відчужувати рухоме та нерухоме майно, віддавати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних підрозділів тільки за попередньою згодою органу управління майном.
У зв'язку з цим, розглядаючи та вирішуючи даний спір судам попередніх інстанцій, крім положень Статуту, необхідно було враховувати і відповідні положення згаданих Законів “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, “Про приватизацію державного майна”, що у даному випадку, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, зроблено не було та призвело до передчасних висновків про те, що відчуження спірного майна з володіння Позивача 2 за договором купівлі-продажу від 06.07.2006р. відбулось за погодженням його власника -Позивача 1.
Тому, судові рішення судів попередніх інстанцій не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, такі підлягають скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Також, з огляду на те, що рішення у справі № 11/43 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень адміністративно-лабораторного корпусу (літ. А), загальною площею 1029,90 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М.Раскової, 4-б, укладеного 06.07.2006р. між ДКТП “Хрещатик” та ТОВ “Гама Інформ”, було прийнято судом 02.12.2008р., також є передчасними висновки судів попередніх інстанцій, про пропуск в даному випадку, строку позовної давності.
Крім того, як зазначалось вище, Прокурор, у заявленому ним позові про витребування майна з чужого незаконного володіння, просить також повернути спірне нерухоме майно у власність саме ДКТП “Хрещатик”.
У зв'язку з цим, при новому розгляді даної справи, судам необхідно врахувати такі вимоги Прокурора, в контексті положень Законів “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, “Про приватизацію державного майна”, а також Статуту ДКТП “Хрещатик”, надавши цій обставині відповідний правовий аналіз, а при необхідності -надати можливість Прокурору про уточнення, зміну чи доповнення, заявлених ним позовних вимог.
Таким чином, при новому розгляді справи судам слід врахувати наведене, витребувати належні докази по справі, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати підстави виникнення спору та дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від вставленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2011р. та рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2010р. у справі № 7/392 скасувати, а справу передати до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
Головуючий - суддя Козир Т.П.
Судді Малетич М.М.
Прокопанич Г.К.