Справа № 1906/2-а-1083/11
іменем України
31 березня 2011 року Збаразький районний суд
Тернопільської області в складі:
головуючого судді Олещука Б.Т.
при секретарі Демчук О.М.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Збаражі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу Державної автомобільної інспекції УМВС України в Тернопільській області про визнання дій автоінспектора протиправними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ВО1 №058857 від 11 березня 2011 року,
встановив:
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до відділу Державної автомобільної інспекції УМВС України в Тернопільській області про визнання дій автоінспектора протиправними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ВО1 №058857 від 11 березня 2011року.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що згідно зазначеної постанови його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпроАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 гривень за те, що він 11.03.2011 року в м.Тернополі по вул.15 квітня, керував транспортним засобом марки «Шкода»д.н.з. НОМЕР_1, проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений сигнал світлофора.
Позивач вважає, що зазначена постанова підлягає скасуванню як протиправна, оскільки вказаного у постанові правопорушення він не вчиняв, його притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно та з порушенням чинного законодавства, постанова не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних доказів. Крім цього, відсутні докази які б свідчили про вчинення ним даного адміністративного правопорушення. Він дійсно 11.03.2011 року в м.Тернополі по вул.15 квітня, керував транспортним засобом марки «Шкода»д.н.з. НОМЕР_1, однак проїхав перехрестя на миготливий зелений сигнал світлофора, що дозволено Правилами дорожнього руху України. Проте працівник ДАІ склав протокол про адміністративне правопорушення, в якому він одразу зазначив свої заперечення щодо факту вчинення ним адмінправопорушення, а пізніше виніс спірну постанову, в якій належним чином їх не спростував.
Позивач, ОСОБА_1, в судовому засіданні позов підтримав повністю, посилаючись на ті ж обставини і просив скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про день, час і місце слухання справи був повідомлений належним чином і не повідомив про причину неявки.
За наявності обставин, приймаючи до уваги вимоги ч.4 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача.
Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши здобуті в судовому засіданні докази, приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що згідно постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ВО1 №058857 від 11 березня 2011 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпроАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 грн.. Відповідно до мотивувальної частини вказаної постанови ОСОБА_1 11.03.2011 року в м.Тернополі по вул.15 квітня, керував транспортним засобом марки «Шкода»д.н.з. НОМЕР_1, проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений сигнал світлофора (а.с.2).
Диспозиція ч.2 ст.122 КУпроАП передбачає відповідальність за проїзд на заборонний сигнал світлофора.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення від 11 березня 2011 року серії ВО1 №115926, ОСОБА_1, 11.03.2011 року в м.Тернополі по вул.15 квітня, керував транспортним засобом марки «Шкода»д.н.з. НОМЕР_1, проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений сигнал світлофора, чим порушив вимоги п.8.7.3 г Правил дорожнього руху України (а.с.3).
У вищезазначених постанові та протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено на який саме сигнал світлофора проїхав ОСОБА_1.
Стаття 278 КУпроАП зобов'язує орган, який розглядає справу, з'ясувати ряд обставин, які мають значення для правильного її вирішення.
Однак, як вбачається з позовної заяви (а.с.1), пояснень позивача в судовому засіданні та не спростовано відповідачем, ОСОБА_1 дійсно 11.03.2011 року в м.Тернополі по вул.15 квітня, керував транспортним засобом марки «Шкода»д.н.з. НОМЕР_1, однак проїхав перехрестя на миготливий зелений сигнал світлофора, що дозволено Правилами дорожнього руху України. У протоколі про адміністративне правопорушення позивач зазначив свої заперечення щодо факту вчинення ним адмінправопорушення, які в спірній постанові належним чином не спростовані.
Таким чином, працівником ДАІ при розгляді адміністративної справи, всупереч вимогам ст.280 КУпроАП не з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Крім того, не з'ясовано чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпроАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення речей і документів, а також іншими документами.
Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними -якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.
Незважаючи на вимоги КУпроАП, відповідачем не наведено жодних доказів на підтвердження викладених інспектором ДПС у постанові обставин та спростування заперечень у позові ОСОБА_1 проти цього.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України №18 від 19 грудня 2008 року визначено неприпустимість ігнорування прав осіб, яких притягають до адміністративної відповідальності, потерпілих, їх законних представників та захисників. Зокрема, постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам ст.ст.283, 284 КУпроАП і містити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення із зазначенням мотивів відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
З оскаржуваної постанови вбачається, що інспектор ДАІ зазначені вимоги закону не виконав. При винесенні постанови не врахував докази, які передбачені ст.251 КУпроАП та обставин визначених у ст.280 КУпроАП. У постанові зазначена лише фабула адміністративного проступку без посилання на докази. У ній не дано оцінку доказам, в порядку ст.252 КУпроАП, тобто вона не має жодного мотивування. Крім цього, у постанові не зазначено обставин передбачених статтями 33-35 КУпроАП, які необхідно враховувати при накладенні стягнення. Отже, оскаржувана постанова за змістом не відповідає вимогам ст.283 КУпроАП.
Відповідачем доказів правомірності постанови та заперечень на позов не подано.
Враховуючи те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд вважає, що вказану справу слід вирішувати відповідно до вимог ст.71 КАС України на підставі наявних доказів.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не представлено достатньо належних доказів про вчинення позивачем адміністративного правопорушення в той час, коли відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а тому слід скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВО1 №058857 від 11 березня 2011 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпроАП та накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 500 гривень.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.2, 6, 11, 14, 69, 71, 86, 122, 158-163, 167, 171-2 КАС України, ст.ст.254, 256, 258, 287-289 КУпроАП, суд,-
постановив:
Позов задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВО1 №058857 від 11 березня 2011року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпроАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 500 гривень.
Дана постанова суду остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Б. Олещук
Постанову суду від 21 лютого 2011 року вважати помилково надісланою до ЄДРС по даній справі.