Справа № 1-93/11
04 квітня 2011 року Знам”янський міськрайонний суд Кіровоградської області
в складі: головуючого судді- Попової Н.І.,
при секретарі- Бондар Г.В.,
з участю прокурора- Максюти А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам”янка кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.Матур Таштипського району Красноярського краю, громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, розлученої, маючої на утриманні одну неповнолітню дитину, фізична особа - підприємець, проживаючої в АДРЕСА_1, раніше не судимої,-
у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.172 КК України,-
Підсудна ОСОБА_1 скоїла грубе порушення законодавства про працю відносно матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років, за наступних обставин:
ОСОБА_1, здійснюючи підприємницьку діяльність, у період з травня 2010 року по листопад 2010 року, з метою несплати на користь держави податкових та інших обов”язкових страхових платежів, грубо порушуючи вимоги ст.21, п.6 ч.1 ст.24, ст.48 Кодексу законів про працю України. ч.2 ст.30 Закону україни “Про оплату праці”, використовувала найману працю ОСОБА_2, яка являється матір”ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, без укладання трудового договору та його реєстрації у Знам”янському міськрайонному центрі зайнятості, ведення табелю робочого часу, нарахування заробітної плати та обов”язкових державних платежів, оплати лікарняного найманому працівнику, передбачених трудовим законодавством України.
При цьому, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, в порушення вимог ст.ст.23,24 Кодексу законів про працю України, п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року №58, відповідні записи про роботу ОСОБА_2 у трудову книжку останньої не вносила.
Використовуючи працю ОСОБА_2, грубо порушуючи її права, передбачені Конституцією України та законами України, ОСОБА_1 відрахування із заробітної плати у відповідні фонди соціального страхування не здійснювала.
Таким чином, ОСОБА_1 позбавила найманого працівника ОСОБА_2, яка є матір”ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, права на винагороду, встановлення пенсійних пільг, соціальних гарантій, передбачених Конституцією України, грубо порушила законодавство про працю, тобто вчинила злочин, передбачений ч.2 ст.172 КК України.
Будучи допитаною у судовому засіданні, підсудна ОСОБА_1 винною себе у інкримінованому їй діянні визнала повністю, розкаялась у вчиненому і пояснила суду, що
вона з 1998 року почала займатися підприємницькою діяльністю. Зокрема, вона володіє торговим павільоном, який знаходиться в АДРЕСА_2. Потерпіла ОСОБА_2 офіційно працювала у неї з 2003 року по квітень 2010 року, після чого трудовий договір з нею було розірвано у зв”язку зі збільшенням податку. Однак, хоча трудовий договір було розірвано, ОСОБА_2 продовжувала у неї працювати неофіційно, без оформлення трудового договору, всі умови обговорювались усно, робота оплачувалась. На даний час ОСОБА_2 у підсудної не працює, як найманого працівника вона її не використовує.
Суд, на підставі ч.3 ст.299 КПК України, з урахуванням думки учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і дійшов до висновку, що підсудна ОСОБА_1 виннаускоєнні злочину, передбаченого ч.2ст.172 КК України за ознаками: грубе порушення законодавства про працю відносно матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років.
Підсудна у судовому засіданні заявила клопотання про закриття кримінальної справи відносно неї та звільнення від кримінальної відповідальності у зв”язку дійовим каяттям, оскільки вона свою вину визнала та розкаялась у вчиненому, має на утриманні одну неповнолітню дитину, хворіє, крім того, на даний час із новим найманим працівником вона офіційно уклала трудовий договір з оформленням трудової книжки.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти закриття кримінальної справи відносно підсудної та звільнення від кримінальної відповідальності у зв”язку дійовим каяттям, оскільки вона вину свою визнала, злочин, вчинений підсудною, є злочином невеликої тяжкості.
Суд, враховуючи вищевикладене, вислухавши думку учасників процесу, з урахуванням клопотання підсудно ї, а також того, що злочинне діяння вчинене ОСОБА_1 є злочином, який відноситься до категорії невеликої тяжкості, враховуючи особу підсудної, те, що вона раніше не судима, характеризується позитивно, має на утриманні одну неповнолітню дитину, вину свою визнала повністю, як в період досудового слідства так і в ході судового розгляду розкаювалась у вчиненому, активно сприяла розкриттю злочину, тяжких наслідків від скоєного нею не настало, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, і на даний час виправила ситуацію, яка склалася, тому суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, а кримінальну справу відносно неї закрити.
Керуючись ст.ст.7 -2, 282 КПК України, ст.45 КК України, суд,-
ОСОБА_1звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.172 КК України у зв'язку з дійовим каяттям, а кримінальну справу по їїобвинуваченню закрити.
Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, що був обраний відносно ОСОБА_1- скасувати.
На постанову протягом 7-ми діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду Кіровоградської області.
Суддя Знам”янського міськрайонного суду Н.І.Попова