ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/9523.03.11
За позовомакціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Завод Енергія «Київенерго»
До відкритого акціонерного товариства «Грінко-Центр»
Простягнення 5242183,08 грн.
Суддя Удалова О.Г.
Представники сторін:
Від позивачаСидоренко В.В. (за дов.)
Від відповідачаВабіщевич Т.В. (за дов)
Козій С.І. (за дов.)
До Господарського суду міста Києва звернулася акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі філіалу «Завод Енергія «Київенерго»до відкритого акціонерного товариства «Грінко-Центр»про стягнення 5242183,08 грн. за договором № 10-ТПВ/2010-К від 29.12.2010 р., а саме: 4875739,91 грн. основного боргу, 150609,44 грн. пені, 170650,90 грн. інфляційних, 45182,83 грн. трьох процентів річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2011 р. порушено провадження у справі № 17/95 та призначено її розгляд на 14.02.2011 р..
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2011 р. розгляд справи було відкладено на 02.03.2011 р..
02.03.2011 р. та 16.03.2011 р. у судовому засіданні судом оголошувалась перерва на підставі ст. 77 ГПК України.
Відповідач у наданому суду відзиві та доповненні до нього позовні вимоги відхилив та просив у позові відмовити, оскільки, на думку відповідача, позивач застосував невірний тариф за надані послуги.
Розглянувши надані сторонами документи та матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
29.12.2010 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі філіалу «Завод «Енергія»Київенерго»(виконавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Грінко-Центр»(замовником) було укладено договір № 10-ТПВ/2010-К (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець надає, а замовник отримує послуги зі знешкодження (термічної переробки) твердих побутових відходів (далі - послуги) в обсягах, визначених лімітом на утворення та розміщення відходів на 2010 рік, затвердженим Головним управлінням екології та охорони природних ресурсів КМДА, та дозволом на розміщення відходів на 2010 рік, виданим Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, та згідно з Додатком 1, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до пункту 2.1. Договору замовник сплачує виконавцю вартість послуг відповідно до тарифу, встановленого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), чинного на момент надання таких послуг. На час укладення Договору тариф становить 106,30 грн. за одну тонну, крім того, ПДВ -21,26 грн., всього за одну тонну -127,56 грн.
Згідно з пунктом 2.2. Договору замовник щомісячно до 15-го числа сплачує повну вартість послуги, наданої виконавцем у попередньому місяці.
Щомісячно до п'ятого числа складається акт наданих виконавцем замовнику послуг за попередній місяць (п. 2.3. Договору).
На виконання умов Договорів позивач за період з січня 2010 року по червень 2010 року включно надав відповідачу послуги по знешкодженню твердих побутових відходів на загальну суму 4875739,91 грн., що засвідчується актами надання послуг по знешкодженню твердих побутових відходів № 1280 від 31.01.2010 р., № 3744 від 28.02.2010 р., № 6344 від 31.03.2010 р., № 9581 від 30.04.2010 р, № 12148 від 31.05.2010 р., № 14870 від 30.06.2010 р., проте відповідач за надані послуги не розрахувався, що додатково підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2010 року по 28.02.2011 р..
Заперечення, на підставі яких не визнається позов відповідачем, щодо неправомірності застосуванням тарифів на надані послуги судом не беруться до уваги, оскільки позивачем правомірно застосовувався тариф на визначений вид послуг, встановлений розпорядженням КМДА № 783 від 10.07.2009 р., відповідно до пункту 2.4. Договору.
Станом на день розгляду справи в суді відповідач борг в сумі 4 875 739,91 грн. не сплатив, жодних обґрунтованих заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав.
Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач проти існування заборгованості не заперечує, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню повністю в сумі 4 875 739,91 гривень.
Крім того, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з системного аналізу законодавства, а також беручи до уваги лист Верховного суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування інфляції під час розгляду судових справ»при нарахуванні інфляції, індекс нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому індекс інфляцій застосовується лише тоді, коли заборгованість була наявна протягом конкретного місяця та кількість днів, протягом яких була наявна заборгованість, перевищує половину кількості днів у даному місяці.
Враховуючи те, що заборгованість відповідача за січень 2010 р. виникла з 16-го лютого 2010 р. (і до кінця місяця залишилось 13 днів), то здійснений судом розрахунок інфляційних втрат з урахуванням визначеного позивачем періоду (січень-червень 2010 року) згідно з розрахунком, у якому зазначено індекси інфляції, виглядає наступним чином:
2090753,04 грн. (заборгованість, яка існувала за надані в січні та лютому 2010 р. послуги) *100,9% (індекс інфляції за березень 2010 р.) - 2090753,04 грн. = 18 816,78 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків підлягають задоволенню частково в сумі 18 816,78 грн. за розрахунком суду.
У стягненні 151834,12 грн. інфляційних судом відмовлено, з огляду на те, що суд обмежений періодом нарахувань інфляційних, який визначений позивачем, підстави для нарахування інфляційних за більший термін відсутні, відповідачем здійснено невірні розрахунки.
Враховуючи те, що позивачем доведено прострочення відповідачем оплати отриманих послуг, а також встановлений договором строк оплати цих послуг до 15-го числа наступного місяця, вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 29 282,02 грн. за розрахунком суду:
1 009 928,23 грн. (з 16.02.2010 р. по 15.03.2010 р.)*28 днів* 3%/365 = 2 324,29 грн.;
2 090 753,04 грн. (з 16.03.2010 р. по 15.04.2010 р. )* 31 день* 3%/365 = 5 327,12 грн.;
2 832 814,21 грн. (з 16.04.2010 р. по 15.05.2010 р. )*30 днів* 3%/365 = 6 985,02 грн.;
3 087 723,74 грн. (з 16.05.2010 р. по 15.06.2010 р. )*31 день * 3%/365 = 7 867,35 грн.;
4 123 429,3 грн. (з 16.06.2010 р. по 05.07.2010 р. )*20 день* 3%/365 = 6778,24 грн.
У стягненні 15 900,81 грн. трьох процентів річних судом відмовлено.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 4.2 Договору за прострочення замовником виконання зобов'язань по оплаті отриманих послуг, замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня.
Як передбачено ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Господарський суд дійшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені в межах визначеного позивачем періоду є правомірними в сумі 195689,10 грн. за наступним розрахунком суду з урахуванням обмеження в розмірі подвійної облікової ставки НБУ:
1 009 928,23 грн. (з 16.02.2010 р. по 15.03.2010 р.)*28 днів*20,5%/365 = 15882,16 грн.;
2 090 753,04 грн. (з 16.03.2010 р. по 15.04.2010 р.)*31 день*20,5%/365= 36402,02 грн.;
2 832 814,21 грн. (з 16.04.2010 р. по 15.05.2010 р.)*30 днів*20,5%/365 = 47730,98 грн.;
3 087 723,74 грн. (з 16.05.2010 р. по 07.06.2010 р.)*23 день*20,5%/365 = 39886,62 грн.;
3 087 723,74 грн. (з 08.06.2010 р. по 15.06.2010 р.)*8 днів*19%/365 = 12858,47 грн.;
4 123 429,3 грн. (з 16.06.2010 р. по 05.07.2010 р.)*21 день*19%/365 = 42928,85 грн..
У той же час, суд обмежений заявленими позовними вимогами, у зв'язку з чим з відповідача підлягає до стягнення пеня у визначеній позивачем сумі - 150 609,44 грн.
Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Пунктом 1 ст. 233 ГК України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, який порушив зобов'язання, суд має об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Беручи до уваги тяжке матеріальне становище відповідача, суд вважає за можливе використати надане йому право та зменшити розмір пені до 40000,00 грн. Судом враховано у тому числі специфіку діяльності відповідача -переробка та знешкодження побутових відходів, що має важливе соціальне значення. Зокрема, згідно зі статутом товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Центр», метою діяльності останнього є захист навколишнього природного середовища та здоров'я людини від негативного впливу відходів, збирання та знешкодження відходів з дотриманням правил екологічної безпеки, організація належного утримання місць та об'єктів розміщення відходів, ліквідація несанкціонованих звалищ тощо.
Таким чином, позов підлягає задоволенню в частині стягнення 4875739,91 грн. основного боргу, 40000,00 грн. пені, 18816,78 грн. інфляційних та 29 282,02 грн. трьох процентів річних.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Зокрема, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 24 684,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 228,45 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Центр»(03026, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 94 а, рахунок 2600800003946 в АКБ «Правекс-банк»м. Києва, код 32490946) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код 00131305) в особі філіалу «Завод «Енергія»Київенерго»(02121, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 44, код 26051472) 4 875 739 (чотири мільйони вісімсот сімдесят п'ять тисяч сімсот тридцять дев'ять) грн. 91 коп. основного боргу, 40000 (сорок тисяч) грн. пені, 18 816 (вісімнадцять тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 78 грн. грн. інфляційних, 29 282 (двадцять дев'ять тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 02 коп. трьох процентів річних, 24 684 (двадцять чотири тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) грн. 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя О.Г. Удалова
Рішення підписано 08.04.2011 р.