ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 49/3228.03.11
За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»
До Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізична особа -ОСОБА_1
Про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 17 612,93 грн.
Суддя Митрохіна А.В.
Представники сторін:
Від позивача Амєліна О.О -за дов. № 533 від 31.12.2010р.
Від відповідача Яременко І.С. -за дов. № 0401/11-27 від 04.01.2011р.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізична особа -ОСОБА_1 не з'явився
Обставини справи:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення збитків в порядку регресу у розмірі 17612,93 грн., крім того 176,13 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»на підставі полісу добровільного комплексного страхування ризиків пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля ОСОБА_2 (марки «Мітсубіші Кольт», державний реєстраційний номер НОМЕР_2), а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно -правова відповідальність власника транспортного засобу - «Опель Вектра»(реєстраційний номер НОМЕР_1 ) ОСОБА_3 яким скоєно ДТП застрахована відповідачем, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2011р. було порушено провадження у справі № 49/32 та призначено розгляд справи на 07.02.2011р.
Відповідач проти позову повністю заперечував про що зазначив у відзиві на позовну заяву, поданому у судовому засіданні 07.02.2011 представником відповідача.
У судовому засідання 21.02.2011 представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог. Відповідно до якої просив стягнути з відповідача 17 095,78 грн. -збитків в порядку регресу, з яких: 16 859,52 грн. -основного боргу, 236,26 грн. -пені, крім того просив судові витрати покласти на відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні 21.02.2011 подав пояснення по справі, відповідно до яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що у матеріалах справи відсутні належні докази щодо підтвердження факту законності перебування ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу, що спричинив ДТП.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.02.2011 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичну особу -ОСОБА_1 та відкладено розгляд справи на 21.02.2011.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.02.2011 витребувано у Дніпровського районного суду м. Києва належним чином засвідчені матеріали адміністративної справи №3-605/2010 та відкладено розгляд справи на 14.03.2011.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.03.2011 було продовжено строк вирішення спору відповідно до вимог ст. 69 Господарського - процесуального Кодексу України та відкладено розгляд справи на 28.03.2011.
Представник позивача у судове засідання 28.03.2011 з'явився, надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання 28.03.2011 з'явився, надав пояснення по справі та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа -ОСОБА_1 у судове засідання 28.03.2011 не з'явився.
За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи, Господарський суд м. Києва, -
07 липня 2009 року між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»(правонаступником якого є ЗАТ «АСК «Інго Україна»та ОСОБА_2 (далі - Страхувальник) було укладено договір страхування наземних транспортних засобів та від нещасних випадків № 330591400 (далі -Договір).
Об'єктом Договору добровільного страхування є транспортний засіб «Мітсубіші Кольт», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема -пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідний страховий випадок настав 24 січня 2010 року у м. Києві на вул. Миропільська, а саме: відбулося зіткнення автомобіля «Мітсубіші Кольт», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить Страхувальнику та знаходився під керуванням ОСОБА_2, та автомобілем марки «Опель Вектра»державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, яким керував ОСОБА_1.
В результаті ДТП автомобіль «Мітсубіші Кольт», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою органами МВС України на ім'я Страхувальника (копія довідки в справі).
За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника (на рахунок ОСОБА_2) страхове відшкодування в розмірі 17 369,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3070 від 20.04.2010р. (копія платіжного доручення № 3070 від 20.04.2010 у справі). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № 50724 від 30.04.2010 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.02.2010р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п. 2.10 (є), 10.9 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КпАП України.
У відзиві відповідач повністю заперечує проти відшкодування шкоди в порядку регресу посилаючись на те, що ОСОБА_1 знаходився за кермом автомобіля незаконно, крім того у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 має право керувати транспортними засобами будь -якого виду.
Господарським судом м. Києва при винесенні рішення було витребувано та досліджено матеріали адміністративної справи Дніпровського суду м. Києва, у якому і розглядалося правопорушення, у даній справі та доданих до неї документах відсутні будь -які докази на підтвердження того, що водій ОСОБА_1 експлуатував транспортний засіб «Опель Вектра»державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на законних підставах.
Як зазначив відповідач у відзиві, експлуатація транспортного засобу на законних підставах передбачає наявність у експлуатанта (особи): права власності на транспортний засіб та права керування транспортним засобом, права користування на умовах оренди транспортного засобу та праві керування транспортним засобом, права користування на умовах представництва за довіреністю та прав керування транспортним засобом.
Згідно до Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України затверджених Наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2005 року N 1118 право власності на траспортний засіб підтверджується:
- договорами купівлі-продажу, міни чи дарування тощо,
- оригіналами рахунків, чеків, рахунків-фактур, інвойсів, інших документів,
- технічними паспортами, технічними талонами, сервісними книжками, реєстраційними свідоцтвами та іншими документами на транспортний засіб виданими вповноваженими органами країні придбання, із зазначенням власника транспортного засобу.
Крім того, право особи на користування транспортним засобом на умовах оренди транспортного засобу та на умовах представництва за довіреністю, згідно вищевказаних Правил, підтверджується: договором оренди транспортного засобу укладеного з власником транспортного засобу, наділеного правом розпоряджатися відповідним транспортним засобом; належно оформленим дорученням, виданим власником транспортного засобу, наділеним правом розпоряджатися відповідним транспортним засобом.
Статтею15 Закону України «Про дорожній рух»право особи на керування транспортним засобом підтверджується: посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії і талоном до посвідчення водія транспортного засобу.
Як свідчать матеріали справи ОСОБА_3 застраховано його цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Опель Вектра»державний реєстраційний номер НОМЕР_1, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, шляхом укладення з відповідачем поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/0756298.
Крім того, у відзиві відповідач зазначив, що у наданих Позивачем документах відсутні дані щодо підтвердження факту законності перебування ОСОБА_1 за кермом зазначеного транспортного засобу «Опель Вектра»державний реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно дія Полісу №ВЕ/0756298 на нього не поширюється.
Згідно до положень п.1.6. ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»власниками транспортних засобів є юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання оперативного управління, на основі договору оренди, довіреності або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Враховуючи положення п. 32.1. ст.32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.
Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, викладених ним у позовній заяві.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів, є необґрунтованими, документально не підтвердженими та такими, що задоволенню не підлягають.
Зважаючи на те, що судом не встановлено вини відповідача у заподіянні позивачу збитків у задоволенні вимог в частині стягнення штрафних санкцій також слід відмовити.
За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 536 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд м. Києва, -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А. В. Митрохіна
Дата підписання рішення 04.04.2011