ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 3/6705.04.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Егле Коллекшн Україна»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еврокомфорт Ком»
Про стягнення 12 376,71 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
Від позивача Плаван О.О. -по дов. № б/н від 23.03.2011
Від відповідачів не з'явились
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Егле Коллекшн Україна»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еврокомфорт Ком» 12 117,60 грн. вартість оплаченого телевізору, який виявився неналежної якості та непридатним до ремонту, 156,52 грн. пені, 72,71 грн. інфляційних збитків та 3% річних в сумі 29,88 грн.
Відповідач в судове засідання не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 07.03.2011 та ухвалі від 24.03.2011 не виконав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень відповідачу 29.03.2011.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Позивачем в судовому засіданні 05.04.2011 подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми відповідача, в зв'язку з безпідставною відмовою відповідача здійснювати виплату боргу та з метою усунення можливих перешкод для виконання рішення господарського суду.
Розглянувши клопотання суд відзначає наступне
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України визначено заходи забезпечення позову, зокрема позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Згідно п. 1.1 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову»заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Заявником не надано достатньо обґрунтованих даних про те, що грошові суми та майно відповідача може зникнути, погіршитись, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду, а тому клопотання про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 05.04.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
07.12.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еврокомфорт Ком»виставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Егле Коллекшн Україна»рахунок за № а0004922 на оплату телевізора LG 42 LE 7500. у кількості 1 шт., вартістю 12 117,60 грн.
07.12.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю «Егле Коллекшн Україна»згідно платіжного доручення № 314 перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еврокомфорт Ком»вартість телевізора в сумі 12 117,60 грн.
На підставі видаткової накладної від 17.12.2010 № 192118 та накладної на переміщення від 21.12.2010 телевізор був отриманий позивачем 21.12.2010.
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем має повернути позивачу грошові кошти сплачені за телевізор, який виявився неналежної якості та таким, що не підлягає ремонту, в зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 12 117,60 грн., а також нараховані пеню в сумі 156,52 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 71,71 грн. та 3% річних в сумі 29,88 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Пунктом 2 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь -якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Також статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що між сторонами шляхом поставлення позивачем та отримання відповідачем телевізору було укладено договір купівлі-продажу, за яким позивач оплатив вартість поставленого телевізора.
Стаття 673 Цивільного кодексу України встановлює, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Після отримання телевізору позивачем виявлено недолік, який виник з вини виробника, що підтверджується актом неремонтопридатності виробу за датою видачі від 14.01.2011, який складено комісією представників авторизованого сервісного центру LGEUR DMS Kiev (Сервісний центр «ЛГ Електронікс Україна»).
Пункт 1 ч. 2 статті 678 Цивільного кодексу України Визначає, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
18.01.2011 позивачем було надіслано відповідачу вимогу за № 18012011 від 18.01.2011, що підтверджується поштовою квитанцією № 6696, з проханням повернути сплачену за телевізор суму в строк до 25.01.2011 та розцінюється як відмова від договору купівлі-продажу, укладеного з відповідачем в спрощений спосіб.
Відповідно до п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як зазначалось вище вимога на суму 12 117,60 грн. була надіслана позивачем відповідачу 18.01.2011, а отже семиденний строк по виконанню зобов'язання по поверненню коштів за телевізор закінчується 25.01.2011.
Проте по закінченню семиденного строку відповідач зобов'язань по сплаті коштів не виконав.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості телевізора, який виявився непридатним до ремонту в розмірі 12 117,60 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначений строк не сплатив позивачу вартість телевізору, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Проте, стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованої на суму вартості телевізора пені в розмірі 156,52 грн. слід зазначити наступне
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Так, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Договір купівлі-продажу телевізору укладено сторонами у спрощений спосіб та не передбачена відповідальність у вигляді пені в разі порушення його умов.
Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку пеня, є договірною позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 156,52 грн. безпідставні та задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення пені.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті коштів за телевізор, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 72,71 грн. та 3% річних в сумі 29,88 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 72,71 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 29,88 грн. нарахованих на суму боргу за надані послуги (за обґрунтованими розрахунками позивача).
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Егле Коллекшн Україна»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еврокомфорт Ком»(м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13, літ. А, код ЄДРПОУ 35059152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Егле Коллекшн Україна»(м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8, код ЄДРПОУ 31927207) 12 117 (дванадцять тисяч сто сімнадцять) грн. 60 коп. основного боргу, 72 (сімдесят дві) грн. 71 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 29 (двадцять дев'ять) грн. 88 коп. -3% річних, 122 (сто двадцять дві) грн. 20 коп. витрат по сплаті державного мита, 233 (двісті тридцять три) грн. 01 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
СуддяСівакова В.В.
Рішення підписано 08.04.2011.