ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 53/8404.04.11
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ - Страхування"
до Закритого акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія"
Третя особа: ОСОБА_1
про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 4256,40 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники сторін:
від позивача: Лавренко Н.О. -представник за довіреністю № 04/01-11_Л від 04.01.11
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Заявлено позов про стягнення і Закритого акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" шкоди в порядку регресу в розмірі 4 256,40 грн., в тому числі 4 045,81 грн. шкоди, 26,93 грн. 3% річних, 139,16 грн. пені, 44,19 грн. збитків від інфляції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2011 порушено провадження по справі № 53/84, розгляд справи призначено на 14.03.2011. Також ухвалою суду від 10.02.2011 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Кучеренко Андрія Васильовича та надіслано запит до Мотрного (транспортного) страхового бюро України.
У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 14.03.2011 представників відповідача та третьої особи розгляд справи було відкладено на 04.04.2011.
В судовому засіданні 04.04.2011 представник позивач озвучив заяву про уточнення позовних вимог до позовної заяви, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 3719,86 грн., в тому числі 3535,81 грн. основної шкоди, 23,54 грн. 3% річних, 121,62 грн. пені, 38,89 грн. збитків від інфляції.
Зазначена заява свідчить про нову ціну позову з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі, і як про те зазначено у п. 6 Листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р., № 01-8/482 факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду від 10.02.2011 та від 14.03.2011 не виконав.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).
Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АД № 359665 від 19.01.2011, наданим позивачем.
Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 10.02.2011 та від 14.03.2011, про що свідчать відмітки про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, третя особа в судові засідання не з'явилася, письмових доказів, пояснень по суті спору не надала, вимоги ухвал суду від 10.02.2011 та від 14.03.2011 не виконала. Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника третьої особи суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від третьої особи не надходило.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 04.04.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
09 червня 2010 року о 19:30 водій ОСОБА_1, управляючи транспортним засобом марки «Шевроле», державний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Висоцького в м. Одеса, не вибрав безпечну швидкість руху і дистанцію в русі, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Тойота», державний номер НОМЕР_2 під управлінням водія ОСОБА_2
Відповідно до Постанови Суворовського районного суду міста Одеси № 3-4444 від 27.07.2010 було вставлено, що водій ОСОБА_1 порушив ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вина ОСОБА_1 встановлена вищевказаною постановою. За вчинене адміністративне правопорушення до водія ОСОБА_1 було застосоване адміністративне стягнення у вигляді сплати адміністративного штрафу (копія постанови залучена до матеріалів справи).
Автотранспортний засіб «Тойота», державний номер НОМЕР_2, що зазнав пошкоджень у ДТП, був застрахований компанією позивача відповідно до Договору комплексного добровільного страхування наземного транспорту № 0811.
Згідно з висновком № 06-018 від 27.06.2010 спеціаліста-автотоварознавця про оцінку вартості матеріального збитку, завданого в результаті пошкодження автомобіля, вартість матеріального збитку, завданого в результаті пошкодження автомобілю «Тойота», державний номер НОМЕР_2, визначена без врахування УТС складає 3568,34 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач повідомляв ОСОБА_1 про проведення огляду транспортного засобу після ДТП. На доказ направлення повідомлення позивач надав суду копію: фіскального чеку № 8925 від 16.06.2010, квитанції та повідомлення про вручення телеграми з відміткою про отримання.
На підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування позивачем було прийнято рішення про визнання даної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування в розмірі 4045,81 грн. (страховий акт № АС-002783 від 27.07.2010.).
Позивач перерахував страхувальнику за Договором комплексного добровільного страхування наземного транспорту № 0811 суму в розмірі 3595,81 грн., що підтверджено належним чином завіреною копію платіжного доручення № 940 від 29.07.2010 (оригінал оглянутий в судовому засіданні).
Позивач також поніс витрати страхувальника (оплата експертизи, розширеної довідки ДАІ, послуги евакуатора, тощо -п. 6 страхового акту № АС-002783 від 27.07.2010) та сплатив грошові кошти в розмірі 450,00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження, що підтверджується належним чином завіреною копією платіжного доручення № 941 від 29.07.2010.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування Страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»№86/96-ВР від 07.03.1996р. до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, винуватця ДТП була застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/9332177 від 09.12.2009, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.2004р. обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.
Позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою № 15/04/8.04/385-10 від 05.10.2010. про виплату страхового відшкодування. На доказ направлення листа позивач надав суду належним чином завірену копію фіскального чеку № 7266 від 06.10.2010 та повідомлення про вручення поштового відправлення від 96.10.2010.
У відповідь на регресну вимогу відповідач зазначив, що він не несе відповідальність та не зобов'язаний виплачувати страхове відшкодування в порядку регресу по даному випадку (лист № 330 від 21.12.2010).
Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч.1 п.1 ст. 1188 ЦК України).
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Вина особи ОСОБА_1, який керував автомобілем Шевроле», державний номер НОМЕР_1 встановлена у судовому порядку.
Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відтак, відповідач є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Тойота», державний номер НОМЕР_2, в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Частинами 1 та 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з положеннями п. 1. ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Ст. 993 Цивільного кодексу України наголошує на тому, що "до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки".
Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як вбачається з розділу 2 полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/9332177 розмір франшизи дорівнює 510,00 грн.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»дія полісу поширюється лише на шкоду спричинену майну потерпілого.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування шкоди відповідачем у розмірі 3535,81 грн. (3085,81 грн. (3595,81 грн. -510,00 грн. франшиза) -сума страхового відшкодування, 450,00 грн. -вартість автотоварознавчого дослідження) є підставними, обґрунтованим, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача 121,62 грн. пені.
Позивач, як підставу нарахування пені зазначає п. 37.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до п. 37.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Позивач надав суду розрахунок пені за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Полісу № ВА/6679983 від 19.03.2008р.
При дослідженні розрахунку пені наданого позивачем, суд встановив, що позивач нарахував пеню на суму не тільки на суму страхового відшкодування, а й на суму оплати за проведення експертизи в розмірі, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій -неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Розрахунок суми пені
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
3085.8112.11.2010 - 31.01.2011817.7500 %0.042 %*106.14
Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 106,14 грн., відповідно до розрахунку суду.
Крім того, позивач заяви про стягнення з відповідача 23,54 грн. 3% річних, 121,62 грн. пені, 38,89 грн. збитків від інфляції.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки,
Згідно з ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. якщо інший розмір не встановлений законом.
В свою чергу, стаття 27 Закону України "Про страхування" зазначає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Наведене також випливає з приписів п.1 ч.3 ст.22 ЦК України, згідно якої збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту п.1 ч; 3 ст.22, ст.993, ч-1 ст.1191 ЦК України, ч. 3 ст. 198 ГК України та ст. 27 Закону України "Про страхуватися" до позивача (скаржника) виключно у межах фактичних витрат перейшло право зворотної вимоги до особи (ВАТ "НАСК "Оранта"), відповідальної за заподіяний збиток, тобто без права на розширення вказаних меж шляхом додаткового нарахування інфляційних втрат, 3% річних та процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки у деліктних правовідносинах чинне цивільне законодавство не передбачає відшкодування шкоди в порядку регресу у більшому розмірі (з врахуванням інфляційних втрат та 3% річних).
З огляду на вищезазначене, суд відмовляє позивачу у задоволенні заяви про стягнення з відповідача 23,54 грн. 3% річних, 121,62 грн. пені, 38,89 грн. збитків від інфляції.
Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути із Закритого акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5-Б; ідентифікаційний код 30729278 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ - Страхування" (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Велика кільцева, 56; ідентифікаційний код 35429675) 3085 (три тисячі вісімсот п'ять) грн. 81 коп. суму страхового відшкодування в порядку регресу, 450 (чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп. - вартість автотоварознавчого дослідження, 106 (сто шість) грн. 14 коп. пені, витрати по сплаті державного мита в сумі 99 (дев'яносто дев'ять) грн. 86 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 231 (двісті тридцять одна) грн. 06 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Суддя Грєхова О.А.
Повне рішення складено 07.04.2011