ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 3/6905.04.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Едіпресс Україна»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпосол Україна»
Про стягнення 71 938,17 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
Від позивача Мудрецова Н.Л. -по дов. № б/н від 01ё.06.2010
Від відповідачів не з'явились
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Едіпресс Україна»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпосол Україна»60 320,10 грн. основного боргу, 7 218,50 грн. пені та 3% річних в розмірі 4 399,57 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 048898/2-р від 04.06.2008 про надання послуг по розміщенню реклами.
Відповідач в судове засідання не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 11.03.2011 та ухвалі від 22.03.2011 не виконав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу 25.03.2011.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 05.04.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
04.06.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Едіпресс Україна»(виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпосол Україна»(замовник) було укладено договір № 0498/2-р на надання послуг по розміщенню реклами (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору виконавець за завданням замовника зобов'язався надати послуги по розміщенню рекламних матеріалів, наданих замовником, в періодичних виданнях виконавця, зазначених в додатках до даного договору, а замовник зобов'язався сплатити послуги виконавця в строки і на умовах, передбачених договором.
Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 60 320,10 грн. та за неналежне виконання зобов'язань нараховані пеня в розмірі 7 218,50 грн. та 3% річних в сумі 4 399,57 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами п. 5.2. договору виконавець після розміщення рекламних матеріалів оформляє та передає замовнику акт виконаних робіт. Замовник протягом 5 календарних днів розглядає такий акт і або підписує його, або повертає разом з письмовими рекламаціями. Якщо по закінченню зазначеного строку замовник не надасть підписаний акт або не поверне його разом з письмовими запереченнями, на акті наданих послуг генеральний директор та головний бухгалтер робиться напис «Заперечень та підписаного акту від замовника у визначений строк не поступило». Це означає, що по закінченню 5-ти денного строку рекламації не приймаються а такий акт є підставою для проведення кінцевих розрахунків по даному договору, а зобов'язання виконавця вважаються виконаними належним чином.
Позивачем були складені наступні акти надання послуг: РD-0708/17 від 08.07.2008 на суму 6 526,44 грн., № LD-0808/09 від 29.07.2008 на суму 5 537,58 грн., № РD-0808/14 від 12.08.2008 на суму 6 526,44 грн., № LD-0908/10 від 02.09.2008 на суму 5 537,58 грн., № РD-0908/22 від 16.09.2008 на суму 6 526,44 грн., № LD-1008/10 від 30.09.2008 на суму 5 537,58 грн., № РD-1008/13 від 14.10.2008 на суму 6 526,44 грн., № LD-1108/08 від 21.10.2008 на суму 5 537,58 грн., № РD-1108/11 від 11.11.2008 на суму 6 526,44 грн., № LD-1208/06 від 25.11.2008 на суму 5 537,58 грн., на загальну суму 60 320,10 грн.
Всі зазначені акти наданих послуг були одночасно надіслані позивачем відповідачу 28.12.2010 разом з претензією № 1210/03 від 27.12.2010 та по закінченню 5-ти денного строку зазначені акти відповідачем позивачу підписані або із зауваженнями не повернуто, а тому в силу умов п. 5.2. договору позивач на вказаних актах здійснив відповідні написи та дані акти є підставою для розрахунків.
Пунктом 3.2. договору визначено, що вартість послуг по розміщенню рекламних матеріалів сплачується замовником на підставі рахунку-фактури, виставленого виконавцем, в строк не пізніше 5 банківських днів з дати виставлення рахунку-фактури, якщо в додатках сторони не узгодять інший порядок та строки оплати.
Як свідчать матеріали справи всі рахунки-фактури також одночасно були надіслані позивачем відповідачу 28.12.2010 разом з претензією № 1210/03 від 27.12.2010, а тому відповідач мав здійснити оплату вказаних рахунків протягом 5 днів з 28.12.2010.
Сторонами станом на 31.12.2010 складено акт звірки взаєморозрахунків, підписаний та скріплений печатками обох сторін) за результатами якої борг відповідача перед позивачем становив 60 320,10 грн.
За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Отже, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.
В матеріалах справи наявні акти, які підтверджують надання послуг позивачем.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обов'язок відповідача по сплаті наданих послуг виник з 28.12.2010, та з урахуванням п'ятиденного строку його виконання відповідач мав сплатити вартість наданих послуг до 05.01.2011.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З урахуванням існування належних доказів надання позивачем відповідачу послуг з розміщення реклами, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в сумі 60 320,10 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначений строк оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Пунктом 4.3. договору передбачено, що в разі прострочки замовником строків платежу, передбачених даним договором, виконавець має право стягнути з замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати наданих послуг.
Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.
Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 5.3. договору, розмір якої, за наступними розрахунками суду за період з 05.01.2011 (початок перебігу прострочення) по 07.03.2011 (визначена позивачем дата нарахування) становить 1 588,48 грн.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
60320.1005.01.2011 - 07.03.2011627.7500 %0.042 %*1588.15
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1 588,15 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню та відповідно в позові частині розміру пені в сумі 5 630,35 грн. слід відмовити, оскільки нараховані у період, в який строк зобов'язання по сплаті суми основного боргу не настав.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті виконаних робіт, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в розмірі 4 399,57 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що 3% річних мають бути нараховані за час прострочення.
За розрахунками суду інфляційні збитки на суму боргу 60 320,10 грн. за період 05.01.2011 (початок перебігу прострочення) по 07.03.2011 (дата визначена позивачем) становить 307,38 грн.
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
60320.1005.01.2011 - 07.03.2011623 %307.38
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 307,38 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню та відповідно в частині позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 4 092,19 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки нараховані у період, в який строк зобов'язання по сплаті суми основного боргу не настав.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Едіпресс Україна»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпосол Україна» (м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 28/1, н/п № 43, код ЄДРПОУ 35919289) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Едіпресс Україна»(м. Київ, вул. Димитрова, 5, код ЄДРПОУ 31057188) 60 320 (шістдесят тисяч триста двадцять) грн. 10 коп. основного боргу, 1 588 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 15 коп. пені, 3% річних в розмірі 307 (триста сім) грн. 38 коп., 622 (шістсот двадцять дві) грн. 16 коп. витрат по сплаті державного мита та 204 (двісті чотири) грн. 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині в позові відмовити.
СуддяСівакова В.В.
Рішення підписано 07.04.2011.