ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 14/701.04.11
за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
до Житлово-будівельного кооперативу «Алмазний»
про стягнення 62 290,90 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення.
Суддя: Мельник С.М.
Представники сторін:
від позивача: Залерцов М.О. -представник за довіреністю
Юраков Є.Ю. - представник за довіреністю
від відповідача: Бойков О.С. -представник за довіреністю
ПАТ «АК «Київводоканал»звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ЖБК «Алмазний» про стягнення 62 290,90 грн., з яких: 53 510,61 грн. -сума основного боргу, 5 345,72 грн. -інфляційні втрати, 1 226,68 грн. -3% річних, 2 207,90 грн. - пеня.
На вимогу ухвали суду від 14.02.2011 позивачем було надано для залучення до матеріалів справи копію довіреності від 01.10.2010 № 317, виданої на ім'я директора юридичного департаменту Гупало О.М., яка була дійсна на день підписання позовної заяви.
В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи та вимоги позовної заяви.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, наведених у відзиві.
Суд вважає за можливе розгляд справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.
В судовому засіданні від 01.04.2011 р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2002 між ВАТ «АК «Київводоканал»(правонаступником якого є позивач) та ЖБК «Алмазний» було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 00505/4-05 (далі -договір № 00505/4-05), у відповідності до умов якого постачальник (позивач) зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент (відповідач) зобов'язується розрахуватися за вищевказані послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.
Згідно п. 2.1. договору, постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна», приймає каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимих концентрацій шкідливих речовин. В свою чергу, абонент, відповідно до п. «а»п. 2.2. договору, сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленому порядку, передбаченому чинним законодавством.
В позовній заяві вказано, що у відповідача у зв'язку з неповною сплатою наданих по договору № 00505/4-05 послуг за період з листопада 2007 по листопад 2010 виникла заборгованість в розмірі 53 510,61 грн., з яких по коду 5-690 (холодна вода) -24 286,01 грн., по коду 5-50690 (питна вода, що йде на підігрів) -29 224,60 грн.
Відповідачем не заперечується обсяг спожитої ним холодної води за кодом 5-690.
Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг, в т.ч. щодо водопостачання, здійснюється виключно на договірних засадах.
З умов договору № 00505/4-05 вбачається, що між сторонами відсутні будь-які правовідносини щодо надання відповідачу послуг за кодом 5-50690 з постачання питної води, що йде на підігрів. При цьому, згідно розрахунку та письмових пояснень позивача, відповідачу відкрито другий додатковий рахунок (код 5-50690 - холодна вода, яка використовується для виготовлення гарячої води) без укладання та внесення відповідних змін до договору.
У відповідності до Закону України «Про житлово-комунальні послуги»виробником житлово-комунальної послуги є суб'єкт господарювання, який виробляє ці послуги.
Виробником комунальної послуги з централізованого постачання гарячої води є суб'єкт господарювання, на балансі якого знаходиться бойлер. Бойлер, з якого отримує гарячу воду відповідач, знаходиться на балансі АЕК «Київенерго». Крім того, 01.03.2002 між ЖБК «Алмазний»та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8363008, у відповідності до умов якого, АЕК «Київенерго»постачає відповідачу теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 29 224,60 грн. за постачання питної води для виготовлення гарячої, є необґрунтованими та безпідставними.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач при нарахуванні вартості послуг, за надання яких він просить стягнути з відповідача заборгованість, керувався тарифами, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 28.08.2007 № 1127, від 29.04.2009 №№ 516, 517, від 31.08.2009 № 980, від 30.11.2009 № 1332. Однак, позивач необґрунтовано застосував зазначені розпорядження, виходячи з наступного.
Згідно ст.ст. 2, 3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», п. 6 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, нормативно-правові акти, які видаються органами виконавчої влади, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності. Державну реєстрацію нормативно-правових актів Київської міської державної адміністрації здійснює Київське міське управління юстиції.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.
У разі порушення вимог щодо державної реєстрації нормативно-правових актів Київської міської державної адміністрації, вказані акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані (п. 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731).
Державна реєстрація розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 28.08.2007 № 1127, від 29.04.2009 №№ 516, 517, від 31.08.2009 № 980, від 30.11.2009 № 1332 у відповідних органах юстиції не була проведена, а відтак дані розпорядження не набрали чинності у встановленому порядку та не можуть бути застосовані до спірних правовідносин за стягуваний період.
У відповідності до ч. 2 ст. 4 ГПК України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
За даними відповідача заборгованість перед позивачем за надані послуги з постачання холодної води по договору № 00505/4-05 відсутня, що не спростовано належним чином позивачем.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Таким чином, позивачем не доведено належними доказами наявність у відповідача основної заборгованості в розмірі 53 510,61 грн., а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача нарахованих інфляційних втрат в розмірі 5 345,72 грн., 3% річних в розмірі 1 226,68 грн., пені в розмірі 2 207,90 грн.
В порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин та враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення з відповідача 53 510,61 грн. суми основного боргу, 5 345,72 грн. інфляційних втрат, 1 226,68 грн. 3% річних, 2 207,90 грн. пені, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя С.М. Мельник
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 06.04.2011