ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
22.09.06 Справа № 18/414.
Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Престехсинтез», м. Київ
до малого приватного підприємства «Байсел», м. Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 8363,44 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Липовецький І.О. за дов. від 20.09.2006;
від відповідача: Рибас А.С. за дов. від 18.09.2006;
Фусова Р.Й. за дов. від 18.09.2006.
Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 7616,88 грн., який виник у відповідача в зв'язку з поставкою за усним договором продукції (пресматеріал ДСВ-2-О, ДСВ-2-Л, РА6-210-КС30) з простроченим строком придатності, трьох процентів річних в сумі 61,98 грн., втрат від інфляції в сумі 134,42 грн., транспортних витрат в сумі 350 грн. та складських витрат на зберігання продукції в сумі 200,16 грн.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що поставка пресматеріалу з простроченим строком придатності була узгоджена з позивачем, що обумовило його низьку ціну у порівнянні з ціною якісного пресматеріалу.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд
Позивачем в позовній заяві вказано, що між ним і відповідачем був укладений усний договір на поставку комплекту полімерних матеріалів (пресматеріал ДСВ-2-О, ДСВ-2-Л, РА6-210-КС30) загальною вартістю 7616,88 грн.
На підставі рахунку відповідача від 18.04.2006 № 41 позивач перерахував відповідачу передоплату за вказані матеріали в сумі 7616,88 грн., що підтверджується платіжним дорученням позивача від 20.04.2006 № 118.
Позивач зазначив, що 05.05.2006 матеріали були йому доставлені перевізником. Однак, при прийнятті матеріалів було встановлено, що строк придатності поставлених матеріалів закінчився ще в 2003 та в 2004 роках, матеріали від довгого зберігання спресувалися, про що було складено акт та повідомлено відповідача.
Позивач листом від 17.05.2006 № 23 просив відповідача забрати свій комплект матеріалів та поверну гроші.
Відповідач листом від 18.05.2006 № 1/05 підтвердив поставку матеріалів з простроченим строком давності зазначивши, що з позивачем це питання було погоджено; відповідач відмовився повертати гроші зазначивши, що він може прийняти назад вказаний матеріал на реалізацію.
Позивач вказав, що відповідач на теперішній час свої боргові зобов'язання не виконав.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:
- основного боргу в сумі 7616,88 грн., який виник у відповідача в зв'язку з поставкою за усним договором продукції з простроченим строком придатності;
- трьох процентів річних в сумі 61,98 грн. за прострочення грошового зобов'язання;
- втрат від інфляції в сумі 134,42 грн. за прострочення грошового зобов'язання;
- транспортних витрат в сумі 350 грн.;
- складських витрат на зберігання продукції в сумі 200,16 грн.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що поставка пресматеріалу з простроченим строком придатності була узгоджена з позивачем, що обумовило його низьку ціну у порівнянні з ціною якісного пресматеріалу (матеріал поставлено позивачу за зниженою ціною 11,67 грн. (ДСВ-2-Л) та 10,17 грн. (ДСВ-2-О) при ринковій ціні: ДСВ-2-Л - 18,30 грн. та 19,90 грн. -ДСВ-2-О.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав:
Судом встановлено, і це визнано сторонами за позовом, що між сторонами за позов письмовий договір на поставку комплекту полімерних матеріалів не укладався.
Подані сторонами матеріали не підтверджують досягнення згоди щодо якості поставляємих матеріалів.
Таким чином, враховуючи відсутність письмового договору, неможливо встановити, які саме матеріали замовляв відповідачу позивач (з простроченим строком придатності чи ні).
Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача основний борг в сумі 7616,88 грн., тоді як із позовної заяви витікає, що відповідач не повинен був за усним договором сплачувати позивачу грошову кошти (позивач зазначив, що відповідач зобов'язався поставити продукцію).
Враховуючи, що у відповідача із усного договору не виникало обов'язку сплачувати позивачу грошові кошти, вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості, є безпідставними.
В зв'язку з тим, що у відповідача не виникало грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції та трьох процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України, є безпідставними.
Позивач також не довів суду, що у відповідача виникли обов'язки щодо сплати транспортних витрат в сумі 350 грн. та складських витрат в сумі 200,16 грн.
Позивач взагалі нормативно не обґрунтував свої вимоги (при відсутності письмового договору не вказав закону, який встановлював би можливість стягнення з відповідача вказаного боргу, транспортних та складських витрат).
За таких обставин, в позові слід відмовити за необґрунтованістю, безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. В позові відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
22 вересня 2006 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 27 вересня 2006 р.
На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя В.В. Корнієнко