ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
26.09.06 Справа № 12/465н-ад.
Суддя О.С.Палей, при секретарі Смирновій В.М., розглянувши матеріали справи за позовом
Закритого акціонерного товариства "Луганський ливарно-механічний завод", м. Луганськ
до Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська
про скасування податкового повідомлення - рішення
в присутності представників сторін:
від позивача - Матвийчук Ю.Д. - юрисконсульт;
від відповідача - Ведмеденко Р.І. - держ.подат.інсп.
Суть спору: заявлено вимогу про скасування податкового повідомлення -рішення ДПІ у Артемівському районі м. Луганська від 18.04.2006р. № 0000141700/0 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9999 грн. 96 коп.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Рішенням ДПІ у Артемівському районі м. Луганська на підставі акта перевірки № 0000141700/0 від 18.04.2006р. Закритому акціонерному товариству "Луганський ливарно -механічний завод" донараховано 14999 грн. 94 коп. податкового зобов'язання, в тому числі: основний платіж за податком з доходів фізичних осіб -4999 грн. 98 коп., та штрафні санкції - 9999 грн. 96 коп.
В обґрунтування свого рішення відповідач посилається на те, що згідно з законодавством, яке є підставою для здійснення розрахунку суми податкового зобов'язання та пп. 17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181 (далі - Закон №2181) ЗАТ "ЛЛМЗ" порушило пп. 6.3.2. п. 6.3. ст. 6, з урахуванням пп.20.3.2, п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних(фінансових) санкцій) ЗАТ "ЛЛМЗ" за платежем: податок з доходів фізичних осіб на суму усього 14999 грн. 94 коп. (4999 грн. 98 коп. сума основного платежу, та 9999 грн. 96 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями).
ЗАТ "ЛЛМЗ" з даним рішенням, в частині нарахування штрафних(фінансових) санкцій у сумі 9999 грн. 96 коп. не погоджується, посилаючись на введення господарським судом Луганської області, в межах порушеної 18.03.2003р. справи №11/64б про банкрутство ЗАТ "Луганський ливарно-механічний завод", мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Позивач вказує на те, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. № 2343-ХІІ (далі -Закон № 2343) чітко визначено одним із правових наслідків введення мораторію -ненарахування протягом його дії неустойки (штрафу, пені); незастосування інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідач відзивом на позовну заяву від 04.09.2006р. проти позовних вимог заперечує, посилаючись на роз'яснення Державної податкової адміністрації України від 02.06.2005р. №10902/7/23-1117/374, в якому зазначено, що у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня та штраф за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, передбачені статтею 16 та підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, не застосовуються.
Інші штрафні санкції за порушення правил оподаткування, передбачені Законом України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" із змінами і доповненнями, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів застосовуються на загальних підставах.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності доводи сторін, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 17 Закону №2181 визначені підстави застосування штрафних санкцій, у разі порушення платниками податків вимог законодавства, а саме: за неподання або несвоєчасне подання платниками податків податкових декларацій, заниження ними податкових зобов'язань, порушення граничних строків погашення податкових зобов'язань, непогодження у встановлених Законом випадках операцій з реалізації активів, що перебувають у податковій заставі, нездійснення попереднього утримання і перерахування податку у встановлених законодавством випадках, тощо.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки позивачеві донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 4999 грн. 98 коп. за період з січня 2005 р. (тобто після порушення справи про банкрутство) по грудень 2005р. внаслідок порушення підприємством пп. 6.3.2. п.6. 3. ст.6, пп. 20.3.2. п.20.3 ст. 20 Закону України від 22.05.2003р. № 889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб" в частині правил застосування працедавцем податкових соціальних пільг.
Здійснення платником податків грошових виплат без попереднього нарахування та сплати податку, якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такої виплати, обумовлює застосування до нього відповідальності, передбаченої пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону № 2181, у вигляді штрафу у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку.
В той же час згідно абз.2 ч.4 ст. 12 Закону № 2343 протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Вказана правова норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується штраф і пеня, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю. За змістом цієї норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховується.
Зазначена правова позиція викладена в Постановах Верховного суду України від 28.09.2004р. по справі № 24/127 та від 02.08.2005р. по справі № 33/137-04.
Вищевикладене дає підставу для висновку, що податковий орган неправомірно застосував до позивача штрафні санкції за неналежне виконання зобов'язання щодо нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, у зв'язку з чим спірне рішення підлягає скасуванню в оскаржуваній частині.
Згідно ст. 94 КАС України витрати з судового збору стягуються з Державного бюджету України на користь позивача.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст. 94, 160,163, 167,186, 254 КАС України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська від 18.04.2006р. № 0000141700/0 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9999 грн. 96 коп.
3.Стягнути з Державного бюджету України з поточного рахунку № 31111095600006, МФО 804013, ОКПО 24046582, Відділення Державного казначейства у Ленінському районі м. Луганська, банк - Управління Державного казначейства в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200, на користь Закритого акціонерного товариства "Луганський ливарно-механічний завод", м. Луганськ, вул. Леніна, 195, ідентифікаційний код 00292824, р/р 260019048 в ЛОД АППБ "Аваль", МФО 304007, витрати по сплаті державного мита в сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову складено в повному обсязі та підписано - 29.09.2006р.
Суддя О.С.Палей