Запорізької області
16.03.11 Справа № 32/5009/349/11
Суддя
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_2 (69001, АДРЕСА_1)
до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_3 (69001, АДРЕСА_2)
про стягнення боргу в розмірі 10 000,00 грн.
Суддя Колодій Н.А.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
Заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 10000,00 грн. за договором позики від 21.05.2010р.
Ухвалою суду від 26.01.2011р. порушено провадження у справі за № 32/5009/349/11, судове засідання призначено на 02.02.2011 р.
Розгляд справи двічі відкладався, у зв'язку з неявкою сторін на 23.02.2011р., та на 16.03.2011р.
16.03.2011р. представники сторін знову в судове засідання не з'явились, витребувані ухвалами документи не надали, про причини неявки суд не повідомили. Про час та місце судових засідань сторони повідомлялись належним чином.
Враховуючи обмеженість строку розгляду справ в господарському суді, в порядку ст.75 ГПК України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд-
Як слідує з тексту позовної заяви між Приватним підприємцем ОСОБА_2 (позикодавець, позивач у справі) та Приватним підприємцем ОСОБА_3 (позичальник, відповідач у справі), укладено договір позики від 21.05.2010р., згідно з п.п. 1.1, 2.1., 4.1. якого позикодавець зобов'язався надати позичальнику грошові кошти в розмірі 250 000,00 грн. строком до 21.09.2010р., а позичальник зобов'язався повернути позикодавцю грошові кошти у зазначений строк.
Так, позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги вказує на те, що на виконання умов договору позики, ним були передані відповідачу грошові кошти в розмірі 250 000,00 грн., однак відповідач не повернув ці кошти в обумовлений договором строк. У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 10000,00 грн., яка виникла на підставі договору позики від 21.05.2010р.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню на наступних підставах.
Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Як, вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви позивачем додано не засвідчену копію договору позики від 21.05.2010р., згідно якої позивач зобов'язався надати відповідачу грошові кошти в розмірі 250 000,00 грн. строком до 21.09.2010р., а позичальник зобов'язався повернути позикодавцю ці кошти у зазначений строк.
Мотивуючи свої позовні вимоги про стягнення з відповідача 10 000,00 грн., позивач стверджує, що відповідач не повернув отримані кошти у визначений договором термін. При цьому, матеріали справи не містять а ні доказів передання грошових коштів в розмірі 250 000,00 грн. відповідачу, а ні будь-яких пояснень або розрахунків стосовно виникнення у відповідача боргу в розмірі 10 000, 00 грн. В судові засідання для дачі пояснень щодо суті спору позивач жодного разу не з'являвся.
Позиція відповідача щодо заявлених позивачем вимог суду також не відома, оскільки останній також жодного разу не з'являвся в судові засідання, та не направляв письмового відзиву на позовну заяву відповідача з викладенням своїх доводів щодо суті спору.
Окрім копії договору позики від 21.05.2010р. позивачем до позовної заяви додано копію паспорту та копію свідоцтва про державну реєстрацію заявника. При цьому, жодна з копії перелічених документів, позивачем не завірена належним чином.
Ухвалами про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи господарський суд неодноразово зобов'язував сторін забезпечити явку в судове засідання своїх представників, а також надати оригінали доданих до позовної заяви документів, розрахунок суми заборгованості, обґрунтований відзив відповідача на позовну заяву позивача, однак сторони не виконали вимоги суду і в жодне судове засідання своїх представників не направили та витребувані документи не надали.
Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, з урахуванням норм процесуального права, господарський суд вважає, що позивачем на вимогу ст. 33 ГПК України, не доведено наявності підстав для стягнення з відповідача суми в розмірі 10 000,00 грн., оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази у підтвердження існування у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 10 000,00 грн.
За таких обставин позовні вимоги Приватного підприємця ОСОБА_2 залишаються судом без задоволення.
Судові витрати згідно з ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Суддя Н.А. Колодій
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано