07.04.2011 р. Справа № 5008/216/2011
За позовом Комунального шляхово-експлуатаційного підприємства, м. Ужгород
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород
про стягнення заборгованості у сумі 384,86грн.,
Суддя В.І. Карпинець
За участю представників сторін:
від позивача: Павлюк А.М. - представник за дов. від 10.01.2011р. за №28
від відповідача: не з”явився
СУТЬ СПОРУ: Комунальне шляхово-експлуатаційне підприємство, м. Ужгород (далі -позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 384,86грн.
Представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 18.03.2011р. по справі №5008/216/2011, супровідним листом від 07.04.2011р. долучено до матеріалів справи наступні доказові матеріали: витяг серії АЄ №183512 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, як доказ у підтвердження факту перебування відповідача станом на 06.04.2011р. у ЄДРЮО та ФОП зі статусом фізичної особи -підприємця з місцем проживання АДРЕСА_1; засвідчену копію з рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 26.07.2006р. за №174, як доказ у підтвердження затверджених тарифів на вивіз твердих побутових відходів та яким підтверджено також встановлену вартість послуг по вивезенню ТВП, які надано позивачем відповідачеві у спірному періоді та засвідчену копію витягу з картки рахунку: 3611 по контрагенту ФОП ОСОБА_1 , як доказ у підтвердження наданих відповідачеві послуг по вивезенню ТПВ у періоді з січня 2010р. по лютий 2011р. у заявленій до стягнення сумі 384,86грн., як наявній заборгованості (а.с. 24-32).
Представником позивача у даному судовому засіданні позовні вимоги підтримано повністю, з підстав зазначених у позовній заяві та з посиланням на підтвердження даних позовних вимог долученими до матеріалів справи документальними доказами. Зокрема, посилається на невиконання відповідачем взятого на себе зобов”язання за Договором №3/363 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 01.01.2010р. щодо оплати вартості отриманих послуг за період з січня 2010р. по лютий 2011р. у строки, передбачені у п.2.5 р.2 даного Договору.
Відповідач свого уповноваженого представника у дане судове засідання не направив.
З матеріалів справи вбачається, що надіслані судом на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві - АДРЕСА_1 та яка є ідентичною адресі, зазначеній у витязі серії АЄ №183512 з ЄДРЮО та ФОП, рекомедованим листом з повідомленням про вручення ухвала суду від 04.03.2011р. про порушення провадження у справі №5008/216/2011 та ухвала суду від 18.03.2011р. про відкладення розгляду справи №5008/216/2011 на 07.04.2011р., повернуті установою пошти на адресу господарського суду з поміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.
Відповідно до вимог чинного законодавства, суд зазначає те, що судом повідомляються учасники судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій на підставі процесуальних документів, шляхом їх надсилання рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Пунктом 4 Інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006 року № 01-8/12/28 передбачено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", „за закінченням терміну зберігання” і т.п. є належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
За наявності вищенаведених обставин, незалежно від того, що кореспонденція суду, яка була надіслана рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на вищезазначену адресу відповідача, повернута установою пошти з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, вважається, що судом вжито достатніх заходів щодо повідомлення відповідача про порушення провадження у даній справі та про час і місце проведення судових засідань по даній справі, а тому спір по даній справі, у даному судовому засіданні, вирішується на підставі наявних у ній доказових матеріалів в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи відкладався відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.
Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі доказові матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Відповідно п.1.1 укладеного Договору №3/363 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 01.01.2010р. (далі -Договір, а.с.7), позивачем, як Виконавцем, було надано відповідачеві, як Споживачеві, послуги з вивезення твердих побутових відходів ( далі -надані послуги з вивезення ТВП ) у періоді з січня 2010р. по лютий 2011р. на загальну суму 384,86 грн. з ПДВ.
Підпунктом 2.2 розділу 2 даного Договору передбачено, що загальний обсяг вивезення ТПВ становить 9,6 м.куб. в рік, що становить 0,8 м.куб. в місяць. Розрахунок вартості послуг здійснюється із застосуванням тарифів на вивезення 1 м.куб. ТПВ, затверджених рішенням виконавчого комітетут Ужгородської міської Ради (п.2.2. р.2 Договру). Повна вартість послуг на момент укладання даного Договору згідно розрахунку, наведеного у додатку до Договору (а.с.8), становила суму 27,49грн. на місяць, в тому числі сума 4,58 ПДВ (п.2.3 р.2 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у періоді з січня 2010р. по лютий 2011р. було надано відповідачеві послуги з вивезення ТВП на загальну суму 384,86грн. з ПДВ (вартість яких становила 27,49грн. в місяць з ПДВ), що підтверджується наявною у матеріалах справи засвідченою копію витягу з картки рахунку: 3611 по контрагенту ФОП ОСОБА_1 за вищезазначений період, із зазначенням у даному витязі дат та номерів рахунків по кожному періоду надання послуг та із зазначенням розміру вартості послуг по кожному періоду, що відповідає вимогам п.2.3 р.2 Договору та у відповідності до тарифів, зазначених у розділі 5 в додатку №2 до рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 26.07.2006р. за №174.
Відповідно до п.2.5 р. 2 вищезазначеного Договору, Споживач зобов”язався здійснювати оплату отриманих послуг не пізніше п”ятого числа поточного місяця за надані послуги протягом цього місяця.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Також дане правило закріплено в Господарському кодексі України. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Також необхідність виконання взятого на себе зобов”язання передбачена вимогами ст.530 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, як вбачається з вищенаведеного та з матеріалів справи, відповідачем, як Споживачем, не проводились оплати на користь позивача, як Виконавця, за отримані послуги з вивезення ТВП у періоді з січня 2010р. по лютий 2011р. у строк, передбачений п.2.5 р.2 Договору, у зв”язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за вищевказаний період у загальній сумі 384,86грн. з ПДВ, розгорнутий розрахунок якої (даної заборгованості) наведено у розрахунку заборгованості станом на 28.02.2011р. (а.с.9).
Оскільки, як було зазначено вище, відповідач не оплатив вартість отриманих послуг на загальну суму 384,86грн. з ПДВ та відповідачем зворотнього не доведено відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, а тому, з урахуванням вищезазначених норм ЦК України та ГК України, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 384,86грн., є такими, що належним чином позивачем відповідно до вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України підтверджені матеріалами справи та фактичними обставинами та вказана сума боргу підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку на користь позивача.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача відшкодування на користь позивача суми 102 грн. понесених витрат по сплаті державного мита та суми 236грн. понесених витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України та ст.ст. 4, 22, 33, 43, 44, 49, 69, 75, 77, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального Кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 /АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ на користь Комунального шляхово-експлуатаційного підприємства /м. Ужгород, вул. Проектна, 3, код ЄДРПОУ 03328362/ заборгованість у загальній сумі 384,86грн., суму 102грн. у відшкодування понесених витрат по сплаті держмита та суму 236грн. у відшкодування понесених витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
3. Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.І. Карпинець