07 квітня 2011 р. № 2/48-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкін -головуючого,
Є.Чернов,
В. Цвігун
розглянув касаційну скаргуФізичної особи -підприємця
ОСОБА_1
на постановуРівненського апеляційного господарського суду
від 22 лютого 2011 р.
у справі№ 2-48/08 господарського суду Вінницької області
за позовомФізичної особи -підприємця
ОСОБА_1
доВідділу державної служби охорони при УМВС Ураїни у Вінницькій області
простягнення збитків
Касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.
Відповідно до частини четвертої ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати державного мита.
Відповідно до ст. 45 Господарського процесуального кодексу України позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Відповідно до частини першої ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є вимоги майнового характеру, які оплачуються державним митом за ставкою, встановленою для позовів майнового характеру.
Згідно з підпунктом "а" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 № 7-93 ставка державного мита становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з підпунктом "г" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 № 7-93 із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами сплачується 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції.
Як вбачається з доданого до касаційної скарги платіжного доручення № 14 від 10.03.2010 р. заявником сплачено 4200 грн. 35 коп. державного мита.
Як свідчать оскаржувані судові рішення, що оскаржуються заявником в повному обсязі, предметом розгляду були збитки в сумі 1765674 грн., тому сплата державного мита повинна відбуватися з врахуванням суми заявлених вимог.
Зазначене свідчить про не виконання скаржником вищенаведених вимог процесуального закону щодо додання до касаційної скарги доказів сплати державного мита у встановленому розмірі з огляду на предмет спору та предмет оскарження.
Відповідно до п. 4 частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до частини третьої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України після усунення зазначеної обставини скаржник має право повторно подати касаційну скаргу в загальному порядку.
Зважаючи на викладене, керуючись статтями 86, 107-109, 111, п. 4 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.02.2011 р. у справі № 2-48/08 господарського суду Вінницької області не приймати до розгляду і повернути скаржнику.
Справу № 2-48/08 господарського суду Вінницької області повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий, суддя В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун