05 квітня 2011 р. № 21/268/10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. -головуючого
Волковицької Н.О.
Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивачаБарчунінова К.О. дов. від 01.01.2011 року
відповідачаОмельяновича Р.А. дов. від 21.12.2010 року
третьої особине з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"
на постановувід 18.01.2011 року Донецького апеляційного господарського суду
у справі№ 21/268/10 господарського суду Запорізької області
за позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"
доВідкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю "Вторсировина"
простягнення 943, 80грн.
Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про стягнення 943,80 грн., з яких 702,24 грн. -збір за маневрову роботу; 24,12грн. -плата за користування вагонами, 90,24грн. -збір за зважування вантажу; 127,20грн. -збір за телеграфне повідомлення.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.11.2010 року (суддя Черкаський В.І.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2011 року (головуючий суддя Шевкова Т.А., судді Бойченко К.І., Чернота Л.Ф.), у задоволенні позову відмовлено.
Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 02.11.2010 року і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Доповідач Волковицька Н.О.
Скаржник посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме: статей 24, 118, 122 Статуту залізниць України, пункту 5.5 Правил оформлення перевізних документів та неправильне застосування статей 62, 125 Статуту залізниць України, які регулюють відносини
станції пов'язані із стягненням додаткових зборів за надані додаткові послуги на станції призначення та зазначає, що спірні послуги надані на станції та нараховані додатково збори згідно Збірника тарифів на перевезення залізничним транспортом у межах України (Тарифне керівництво №1).
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи згідно даних залізничної накладної №36075295 ТОВ "Вторсировина" зі станції Іваничі Львівської залізниці на адресу МК ВАТ "Запоріжсталь" на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці відправило вагон № 66934803 з вантажем - лом чорних металів.
При комісійному переважуванні вагону № 66934803 з вантажем на станції Здолбунів Львівської залізниці виявлено невідповідність фактичних даних даним зазначеним у залізничній накладній, а саме маса вантажу виявилась на 9200кг менше ніж зазначено у перевізному документі, про що станцією складено комерційний акт АА № 062626 45 від 20.03.2010 року.
Вагон № 66934803 був відчеплений від основного потягу 19.03.2010 року о 23 год. 50 хв. та затриманий до 20.03.2010 року 16 год. 50 хв. на коліях станції Здолбунів Львівської залізниці, на станцію призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці спірний вагон на адресу ВАТ ЗМК "Запоріжсталь" прибув 24.03.2010 року.
По прибуттю на станцію Запоріжжя-Ліве, на підставі акта загальної форми №93 від 20.03.2010 року станції Здолбунів Львівської залізниці суми витрат, пов'язаних із затримкою вагону були включені до накопичувальної картки № 24039010 відповідача.
Із вказаного акта вбачається, що вагон затриманий 19.03.2010 року об 23:50 год. до 16:50 20.03.2009 року, в зв'язку з чим залізницею нараховано 702, 24 грн. -збір за маневрову роботу; 24,12 грн. -плата за користування вагонами, 90,24грн. -збір за зважування вантажу, 127,20 грн. -збір за телеграфне повідомлення.
До складу нарахованих сум включений податок на додану вартість.
Позивачем на адресу відповідача надіслана претензія №8 від 29.04.2010 року про перерахування суми 943,80 грн. на підставі статті 62 Статуту залізниць України та пункту 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів.
Відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" у відповіді на претензію №20/2029192(ОН) від 25.05.2010 року пред'явлені вимоги не визнало.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили із того, що згідно пункту 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Правил оформлення перевізник документів (затверджених Міністерством транспорту України 24.11.2000 року №644 та в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084) вантажовідправником заповнюються, зокрема, графа комплекту перевізних документів, як то "Маса вантажу в кг, визначена відправником".
Пунктом 2.3 Правил визначено, що у графі "Правильність внесення у накладну відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду і розбірливо розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.
Судами встановлено, що відправником в накладній № 36075295 зазначено масу вантажу в кілограмах та в графі "Правильність внесення у накладну відомостей" мається підпис відправника, тобто відправник підтвердив правильність внесення відомостей до накладної.
Пунктом 5.5 Правил встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей, зокрема маси вантажу, то з відправника стягується штраф згідно статті 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Враховуючи вищенаведене суди дійшли висновку про те, що даний спір стосується збитків і додаткових витрат, завданих залізниці через допущене відправником неправильне внесення відомостей в накладну, за які отримувач вантажу не відповідає.
Також судами встановлено, що затримка здійснена 19.03.2010 року, комерційний акт складений 20.03.2010 року, тоді як відповідно до пункту 4 Правил складання актів у разі перевірки маси вантажу зважування на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом, комерційний акт складається в день зважування вагону з вантажем.
Крім того, відповідно до пункту 4.4 розділу 3 Тарифного керівництва № 1 збір за зважування не нараховується за контрольні перевірки маси вантажу, визначеної вантажовідправником (стаття 24 Статуту залізниць України).
Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Запорізької області від 02.11.2010 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2011 року у справі № 21/268/10 господарського суду Запорізької області залишити без змін.
Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Л. Рогач