05 квітня 2011 р. № 16/115
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. -головуючого
Волковицької Н.О.
Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивачаГельман О.Е. дов. від 12.01.2011 року
відповідачаГавриш М.Д. дов. від 21.10.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірнього підприємства "Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Юрбізнесконсалтинг"
на постановувід 17.01.2011 року Харківського апеляційного господарського суду
у справі№ 16/115 господарського суду Полтавської області
за позовомДочірнього підприємства "Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Юрбізнесконсалтинг"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Присадки"
простягнення грошових коштів в сумі 7856,22 грн.
Дочірнє підприємство "Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Юрбізнесконсалтинг" звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Присадки", про стягнення 4800 грн. -основного боргу , інфляційних нарахувань у розмірі 2640 грн. та 3% річних у розмірі 416,22 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.11.2010 року(суддя Тимощенко О.М.) позов задоволено.
З Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Присадки" на користь Дочірнього підприємства "Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Юрбізнесконсалтинг" стягнуто суму основного боргу в розмірі 4800,00 грн., інфляційні нарахування у розмірі 2640,00 грн. та 3% річних у розмірі 416,22 грн.
За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Присадки" Харківський апеляційний господарський суд постановою від 17.01.2011 року (судді Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Плужний О.В.) рішення господарського суду Полтавської області від 11.11.2010 року скасував та прийняв нове рішення яким в позові Дочірнього
Доповідач Волковицька Н.О.
підприємства "Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Юрбізнесконсалтинг" відмовив.
Дочірнє підприємство "Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Юрбізнесконсалтинг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2011 року скасувати, а рішення господарського суду Полтавської області від 11.11.2010 року залишити в силі.
Скаржник обґрунтовує свої доводи тим, що апеляційним судом при винесенні оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме 11, 202, 207, 208, 631 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що підписані між сторонами акти є правочинами, вчиненими між юридичними особам у письмовій формі, згідно з якими сторони змінили правовідношення, що виникли з договору, а саме досягли домовленості вважати борг у сумі 4800,00 грн. таким, що виник за надані юридичні послуги за договором у серпні, вересні 2007 року.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 02.07.2005 року між сторонами укладено договір № 050701/3-Ю про надання послуг з комплексного юридичного абонентського обслуговування, відповідно до умов якого виконавець (позивач) зобов'язався надавати протягом строку дії договору послуги з комплексного юридичного абонентського обслуговування, а замовник (відповідач) - приймати надані послуги та оплачувати їх.
Пунктом 3.3 договору встановлено, що факт надання послуг підтверджується актом виконаних робіт, що надається виконавцем в останній робочий день поточного місяця.
Відповідно до пункту 3.1 договору, абонентська плата щомісяця сплачується замовником протягом терміну дії договору шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виконавця в термін до 10 числа поточного місяця.
Згідно з пунктом 2.2.8 договору, замовник зобов'язаний вчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за Договором.
Договір розірваний угодою від 01.10.2007 року про розірвання договору № 050701/3-Ю від 02.07.2005 року.
16.01.2009 року та 08.12.2009 року сторонами складено акти звірки взаєморозрахунків згідно з якими відповідач визнав факт існування заборгованості в сумі 4800 грн. за серпень-вересень 2007 року згідно з актами прийому-здачі виконаних робіт від 28.09.2007 року та від 31.08.2007 року.
Заборгованість в сумі 4800,00 грн. визначено при підписанні акта звірки за період з 01.01.2008 року по 30.11.2008 року.
За надані в серпні-вересні 2007 року послуги позивач виставляв відповідачу до сплати рахунки-фактури № СФ-0000114 від 03.08.2007 року та № СФ-0000129 від 05.09.2007 року, які відповідачем були сплачені за платіжним дорученням № 3694 від 13.09.2007 року.
Дослідивши договір №050701/3-Ю про надання послуг з комплексного юридичного абонентського обслуговування, акти прийому -здачі виконаних робіт за даним договором, документи про сплату коштів відповідачем на користь позивача, акти звірки розрахунків, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за відповідачем рахується заборгованість у сумі 4800,00 грн. за квітень 2007 року та грудень 2005 року.
Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення господарського суду Полтавської області від 11.11.2010 року, виходив з того, що висновки суду першої інстанції щодо не виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язання про сплату заборгованості за договором № 050701/1-ю від 02.07.2005 року, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, оскільки позивач при зверненні до суду, зокрема в позовній заяві та усних, письмових поясненнях, просив стягнути заборгованість за послуги, надані в серпні-вересні 2007 року Тобто даний період нарахування заборгованості позивачем був конкретизований.
Вимоги про стягнення боргу за інші періоди ніж серпень-вересень 2007 року позивач не заявляв, клопотань про вихід суду за межі позовних вимог також не надавав.
Відповідно пункту 2 статті 83 Цивільного кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони, тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення вийшов за межі позовних вимог всупереч вимогам діючого законодавства є обґрунтованим.
За послуги надані в серпні-вересні 2007 року позивач виставляв відповідачу до сплати рахунки-фактури № СФ-0000114 від 03.08.2007 року та № СФ-0000129 від 05.09.2007 року, які відповідачем були сплачені за платіжним дорученням № 3694 від 13.09.2007 року, в зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача заборгованості за вказаний позивачем в позові період та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2011 року у справі № 16/115 господарського суду Полтавської області залишити без змін.
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Юрбізнесконсалтинг" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Л. Рогач