05 квітня 2011 р. № 10/295-10(32/207-09)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіОвечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
Приватного виробничого підприємства "Експрес-Імпекс"
на постанову від 22.11.10р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі№32/207-09 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомПриватного виробничого підприємства "Експрес-Імпекс"
до1. Баглійського відділу Державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції
2. Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області
треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:
1. підрозділ примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби ГУЮ у Дніпропетровській області
2. фізична особа ОСОБА_1
простягнення 19431,10 грн. збитків
у справі взяли участь представники
позивача: не з'явився;
відповідача 1: не з'явився;
відповідача 2: Ларіна Я.В., що діє на підставі довіреності від 20.01.2011 року б/н.
3-тя особа-1: не з'явився;
3-тя особа-2: не з'явився;
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2009 року стягнуто з Баглійського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції на користь приватного виробничого підприємства “Експрес-Імпекс” інфляційних втрат у сумі 17 900, 31 грн. і 3% річних у сумі 1 530, 79 грн. (а. с. 52-54 т. 1)
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.02.2010 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2009 року залишено без змін. (а. с. 90-91 т. 1)
Постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2010 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2009 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.02.2010 року скасовано. (а. с. 124-127 т. 1)
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2010 року (суддя Кощеєв І.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.10р. (колегія суддів у складі: Чохи Л.В., Чимбар Л.О., Прудніков В.В.) у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Судом не застосовано ст. 35 ГПК України та не враховано, що факти, встановлені у справі №18/180 мають преюдиціальне значення для цієї справи. Скаржник зазначає, що відшкодування шкоди з відділу ДВС на користь Приватного виробничого підприємства "Експрес- Імпекс" в сумі 617 252,02 грн є цивільним грошовим зобов'язанням Отже, застосування в разі прострочення виконання даного грошового зобов'язання санкцій, передбачених ст. 652 ЦК України є правомірним способом захисту прав та інтересів позивача.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
У вересні 2009 року приватне виробниче підприємство “Експрес-Імпекс” звернулося до суду з позовною заявою до відділу державної виконавчої служби Баглійського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська, до головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області з позовом про стягнення з Державного бюджету України через головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області на користь приватного виробничого підприємства “Експрес-Імпекс” інфляційних в сумі 17 900, 31 грн, три проценти річних в сумі 1 530, 79 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), у зв'язку із несвоєчасним виконанням зобов'язань по сплаті збитків у справі №18/180.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2002 року у справі №18/180 за позовом Приватного виробничого підприємства "Експрес- Імпекс" до ВДВС Баглійського районного управління юстиції було стягнуто з відповідача на користь позивача 617 252, 02 грн. збитків.
Зазначене рішення мотивовано тим, що на підставі наказу Дніпропетровського арбітражного суду від 01.03.01 по справі №2317 про звернення стягнення на заставлене майно державним виконавцем Баглійськоо ДВС було відкрито виконавче провадження, про що винесена постанова від 11.04.01.
Державний виконавець також 11.04.01 виніс постанову "Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження", в якій вказав, що арешт накладається на все майно, яке належить позивачу, не враховуючи при цьому, що суд в наказі від 01.03.01 зазначив конкретно, що звернення стягнення відбувається на заставлене майно. Суд дійшов висновку, що державний виконавець перевищив свої повноваження та порушив права позивача. Заставлене майно -(підшипники) було описано та передано на відповідальне зберігання ТОВ "Собол". Судом встановлено , що майно, яке було описане та передано на зберігання ТОВ "Собол" у відповідача, зберігача та реалізатора "Укрспецюст" відсутнє.
Вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України нарахованих на розмір збитків інфляційних втрат та три проценти річних, заявлених на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, дана норма закріплює відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді сплати інфляційних та річних при простроченні виконання саме грошового зобов'язання.
Скаржник помилково вважає, що несвоєчасне виконання ДВС рішення суду про стягнення судами збитків по рішенню суду є цивільним зобов'язанням. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків передбачені ст. 11 ЦК України. Серед інших -завдання матеріальної шкоди стороною у зобов'язанні (боржник, кредитор) -ст.ст. 509, 510 ЦК України. У даному випадку правовідносини сторін регулюються Законом України "Про державну виконавчу службу". Якщо ДВС спричинила збитки, то вони дорівнюються сумам, вказаним у виконавчих документах ДВС, які не були стягнуті державним виконавцем.
Колегія суддів погоджується з висновками передніх інстанцій про те, що у даному випадку має місце інша правова природа правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем 1, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для нарахування на розмір збитків інфляційних втрат та 3% річних.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції всебічно і повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Приватного виробничого підприємства "Експрес-Імпекс" залишити без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2010 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.10р. у справі №32/207-09 -без змін.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді Є.Чернов
В.Цвігун