27 січня 2011 р. № 43/203(05-5-43/1851)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:Першикова Є.В.,
суддів:Данилової Т.Б.,
Ходаківської І.П.,
розглянула
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Донецький металопрокатний завод" (далі -Товариство)
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від13.10.10
у справі№ 43/203
господарського судуміста Києва
за позовомТовариства
додержавної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" (далі -Укрзалізниця)
простягнення 19 260,87 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:Мельник Н.В. (за дов. № 07/17м від 06.01.11);
- відповідача:Селіваненко А.В. (за дов. № 11 від 04.01.11).
Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу по суті, не заявлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27.01.11 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 09.07.10 господарського суду міста Києва (суддя Пасько М.В.) у задоволенні позовних вимог Товариству відмовлено.
Постановою від 13.10.10 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Корсака В.А., суддів -Авдеєва П.В., Коршуна Н.М.) апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а рішення від 09.07.10 господарського суду міста Києва -без змін.
Вказані судові рішення мотивовані тим, що згідно п.п. 4, 5 § 3 та п. 1 § 4 ст. 23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення залізниця звільняється від відповідальності за часткову втрату вантажу, завантаженого відправником без участі залізниці у випадках, коли завантаження вантажу провадилось засобами вантажовідправника. Разом з тим, судами враховано, що матеріалами справи підтверджено відсутність ознак зовнішнього доступу до вантажу.
Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 09.07.10 господарського суду міста Києва та постанову від 13.10.10 Київського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: §§ 3, 4, 6 ст. 23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, ст. 924 Цивільного кодексу України, ст. 314 Господарського кодексу України, ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Укрзалізниця щодо доводів та вимог скаржник заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення -без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 15.04.08 між Товариством (Продавець), Україна, та ВАТ "Вітєбскоблресурси" (Покупець), Білорусь, був укладений контракт № 61/5-0525 (далі -Контракт), відповідно до умов якого, Продавець зобов'язався поставити, а Покупець -прийняти та оплатити металопрокат (товар), в кількості, асортименті, по цінам і в строки, відповідно до Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Контракту.
Судами враховано, що на виконання Контракту, Товариством було відправлено на адресу ВАТ "Вітєбскоблресурси" вантаж, а саме, прокат чорних металів у залізничному піввагоні № 66119835. Металопродукція запакована пачками, перев'язана хомутами та дротовими ув'язками. Кількість пачок у вагоні зазначена у сертифікаті якості № 0657 від 13.05.09, що доданий до залізничної накладної. У залізничній накладній № 51316030 зазначена вага нетто металопродукції 67 490 кг, маса пакування 360 кг, загалом маса з пакуванням 67 850 кг.
Разом з тим, місцевим та апеляційним судами встановлено, що після прийняття вантажу до перевезення на шляху прямування вагону № 66119835 на станції Знаменка Одеської залізниці, було складено комерційний акт серії Б № 048316/145 від 18.05.09, яким зафіксована недостача вантажу у вагоні у кількості 5 700 кг. На станції Чепіно Республіки Білорусь 25.05.09 було складено комерційний акт серії Ж № 301178/04, яким зафіксовано фактичну кількість пачок прокату чорних металів -17 (замість 18) та встановлено недостачі вантажу у вагоні № 66119835 у кількості 5 175 кг. При цьому, встановлено, що за розрахунком Товариства, вартість недостачі вантажу складає 19 260,87 грн.
Судами встановлено, що відповідно до даних комерційних актів, вагон прибув у технічному та комерційному відношенні справним, вантаж завантажено рівномірно, маркування не порушено, всі дротяні ув'язки справні, слідів вилучення вантажу немає, тобто вантаж був виданий у тому ж стані, у якому був прийнятий від вантажовідправника.
Судами враховано, що 21.08.09 Товариство звернулось до Укрзалізниці з претензією № 1692/17 про стягнення вартості недостачі вантажу, однак остання, розглянувши претензію по суті, її відхилила пославшись на відсутність вини залізниці, про що повідомила Товариство листом № ЦМ-ЦБЧ-10/09 від 24.12.09.
Вирішуючи спір по суті попередні судові інстанції взяли до уваги, що вантаж у вагон № 66119835 завантажено засобами вантажовідправника без участі залізниці, про що зроблено відмітку у відповідній накладній, водночас дані, внесені в накладну, засвідчені підписом відправника.
Разом з тим, судами взято до уваги, що вантажоотримувач -філія "Вітєбськметалстройторг" ВАТ "Вітєбськметалстройторг" передавальним написом, вчиненим на першому аркуші залізничної накладної № 51316030 передала Товариству (вантажовідправнику) право пред'явлення претензії та позову.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що § 1 ст. 22 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.51 (далі -Угода) передбачено, що залізниця, яка прийняла вантаж до перевезення згідно накладної відповідає за виконання договору перевезення на всьому шляху перевезення вантажу до видачі його на станції призначення.
Згідно з § 1 ст. 23 Угоди залізниця несе відповідальність за шкоду, що виникла внаслідок повної або часткової втрати, недостачі маси за час з моменту прийняття вантажу до перевезення до видачі на станції призначення. За змістом § 6 ст. 29 Угоди претензії пред'являються до Укрзалізниці. Разом з тим, § 1 ст. 29 Угоди передбачає, що право пред'явлення претензій до залізниць належить відправнику чи отримувачу.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що за змістом § 1 ст. 12 Угоди відправник несе відповідальність за правильність відомостей, вказаних ним в накладній, а також за всі наслідки неправильного, неточного або неповного зазначення таких відомостей.
Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що як встановлено попередніми судовими інстанціями, в даному випадку залізниця не засвідчувала масу вантажу (відсутній запис про це у накладній), а тому в даному випадку підлягають застосуванню положення § 6 ст. 23 Угоди про те, що відомості про кількість та масу вантажу, які внесено відправником в накладну без засвідчення залізницею, не можуть бути доказом, що свідчить проти перевізника.
Згідно з п.п. 4, 5 § 3 та п. 1 § 4 ст. 23 Угоди залізниця звільняється від відповідальності за часткову втрату вантажу, завантаженого відправником без участі залізниці у випадках, коли: завантаження вантажу провадилось засобами вантажовідправника; вантаж було завантажено на відкритому рухомому складі та видано одержувачу без зовнішніх ознак доступу до вантажу.
Таким чином, залізниця звільняється від відповідальності за недостачу маси вантажу, завантаженого вантажовідправником без участі залізниці та виданого вантажоодержувачу за відсутності зовнішніх ознак доступу до вантажу.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Товариством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Донецький металопрокатний завод" № 2403/17 від 02.11.10 залишити без задоволення.
Постанову від 13.10.10 Київського апеляційного господарського суду у справі № 43/203 господарського суду міста Києва залишити без змін.
Головуючий Є.Першиков
судді:Т.Данилова
І.Ходаківська