31 січня 2011 р. № 5/74
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Владимиренко С.В. -доповідач,
суддів:Мележик Н.І.,
Подоляк О.А.,
розглянув
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Енерго"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2010р.
та рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2010р.
у справі№5/74
за позовомПублічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Енерго"
прозвернення стягнення на предмет іпотеки,
Розпорядженням секретаря першої судової палати від 24.01.2011р. №03.07-05/33 у зв'язку з перебуванням судді Дунаєвської Н.Г. у відпустці, сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий -Владимиренко С.В., судді Мележик Н.І., Подоляк О.А.
В судовому засіданні 26.01.2011р. оголошено перерву по 31.01.2011р. до 12год.00хв. у порядку ст.77 ГПК України.
За участю представників 31.01.2011р.:
- позивача: Соболєва М.В., дов. №5673 від 30.12.2010р.;
- відповідача: не з'явилися.
У грудні 2009р. Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Енерго" про звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна, що є предметом іпотеки за договором застави (іпотеки) об'єкту незакінченого будівництва від 10.12.2003р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрованим в реєстрі за №2109-у, а саме: нежилий будинок для розміщення теплопункту, критої автостоянки та адміністративних приміщень, загальною площею 1153,2кв.м., розташований за адресою м. Київ, вул. Хорива, 41-Б, які належать на праві приватної власності відповідачу для задоволення вимог акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", що виникли на підставі кредитного договору №09-12/03КА від 09.12.2003р., згідно з яким надані транші, що в системі Банку обліковуються за номерами 11168305000 та 11404676000 в розмірі 41714017,43грн. Встановити спосіб реалізації нежилого будинку для розміщення теплопункту, критої автостоянки та адміністративних приміщень, загальною площею 1153,2кв.м., розташований за адресою м.Київ, вул. Хорива, 41-Б, для задоволення грошових вимог акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", що виникли на підставі кредитного договору №09-12/03КА від 09.12.2003р., згідно з яким надані транші, що в системі Банку обліковуються за номерами 11168305000 та 11404676000 в розмірі 41714017,43грн. шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст.38 Закону України "Про іпотеку" та визнати право акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" від свого імені продати нежилий будинок для розміщення теплопункту, критої автостоянки та адміністративних приміщень, загальною площею 1153,2кв.м., розташований за адресою м.Київ, вул. Хорива, 41-Б, будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу за ціною продажу 18319676грн. Надати акціонерному комерційному інноваційному банку "УкрСиббанк" право на отримання будь-яких документів та вчинення інших дій, необхідних для укладення договору купівлі-продажу предмету іпотеки.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.08.2010р. у справі №5/74 (суддя Іванова Л.Б.) позов задоволено повністю. Звернуто стягнення на об'єкт нерухомого майна, що є предметом іпотеки за договором застави (іпотеки) об'єкту незакінченого будівництва від 10.12.2003р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрованим в реєстрі за №2109-у, а саме: нежилий будинок для розміщення теплопункту, критої автостоянки та адміністративних приміщень, загальною площею 1153,2кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 41 "Б", що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Енерго" для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", що виникли на підставі кредитного договору №09-12/03KA від 09.12.2003р., згідно з яким надані два транші, що в системі Банку обліковуються за номерами 11168305000 та 11404676000 в розмірі 41714017,43грн. Встановлено спосіб реалізації нежилого будинку для розміщення теплопункту, критої автостоянки та адміністративних приміщень, загальною площею 1153,2кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Хорива, -."Б", для задоволення грошових вимог Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", що виникли на підставі кредитного договору №09-12/03КА від 09.12.2003р. згідно з яким надані два транші, що в системі Банку обліковуються за номерами 11168305000 та 11404676000 в розмірі 4171417,43грн. шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст.38 Закону України "Про іпотеку" та визнати право Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" від свого імені продати нежилий будинок для розміщення теплопункту, критої автостоянки та адміністративних приміщень, загальною площею 1153,2кв.м., розташований за адресою: м.Київ, вул. Хорива, 41 "Б" будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною продажу 24873472грн. Надано Публічному акціонерному товариству "УкрСиббанк" право на отримання будь-яких документів та вчинення інших дій, необхідних для укладення договору купівлі-продажу предмету іпотеки. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Енерго" на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 4800грн. витрат за проведення судової експертизи, 25500грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2010р. у справі №5/74 (колегія суддів у складі головуючого судді Коротун О.М., суддів Кропивної Л.В., Поляк О.І.) рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2010р. у справі №5/74 залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Енерго" -без задоволення.
Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2010р. та рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2010р. у справі №5/74 і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Скаржником подано заяву про відмову від касаційної скарги, яка Вищим господарським судом залишена без задоволення на підставі ч.6 ст.22, ст.1116 ГПК України, так як відмова від касаційної скарги порушує права та законні інтереси сторін у справі.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, 09.12.2003р. між позивачем та Закритим акціонерним товариством "Корпорація Енерготрансінвест" був укладений кредитний договір №09-12/03КА, за умовами якого позивач зобов'язався надати позичальнику кредит у формі кредитної лінії з лімітом кредитування 10000000грн.
12.06.2007р. між Закритим акціонерним товариством "Корпорація Енерготрансінвест" (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерготрансінвест Холдинг" (боржник ) та позивачем був укладений договір про заміну сторони у зобов'язанні, за умовами якого первісний боржник передав боржнику права та обов'язки за кредитним договором №09-12/03КА, укладеним 09.12.2003р. між первісним боржником та позивачем в повному обсязі і на умовах, що існують на момент укладення цього договору.
12.06.2007р. між позивачем та новим боржником укладено додаткову угоду №273/11168521000 до кредитного договору №09-12/03КА від 09.12.2003р., в якій узгоджено порядок відкриття рахунків, порядок повернення коштів та інші додаткові умови між позивачем та новим позичальником.
Судами попередніх інстанцій також з'ясовано, що за умовами п.1 Додаткової угоди №370 від 05.03.2008р. до кредитного договору загальний ліміт заборгованості боржника за кредитом встановлений в базовій валюті -національній валюті України -35000000грн.
Боржник за умовами п.1 Додаткової угоди №485 від 30.04.2009р. до кредитного договору зобов'язувався сплачувати позивачу за користування кредитними коштами в сумі 33294997грн. проценти у розмірі 23% річних у гривні та за користування кредитними коштами в сумі 1705000грн. проценти у розмірі 25% річних у гривні. Понад встановлений термін кредитування застосовується процентна ставка в розмірі 46% та 50% відповідно.
Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надав боржнику кредит на загальну суму 34999997грн., а останній прийняв зазначені кошти та зобов'язався повернути надані транші у повному обсязі та у визначені договором строки, а також, сплатити визначену договором та додатковими угодами до нього плату (проценти) за користування кредитом. Проте у строк, визначений основним зобов'язанням, а саме: 08.01.2009р., боржник свої зобов'язання, забезпечені заставою, не виконав, грошові кошти, отримані у Банку за кредитним договором, не повернув, що підтверджувалося наявними у матеріалах справи довідками-розрахунками.
Судами попередніх інстанцій вказано, що за розрахунком позивача, здійсненим станом на день прийняття постанови господарським судом міста Києва у справі №50/396 про визнання боржника банкрутом, і з дати прийняття якої (31.07.2009р.) строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважаються такими, що настали, припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута, заборгованість боржника у зобов'язанні, забезпеченого заставою, складала 41714017,73грн., з яких 34999997грн. -заборгованість по кредиту, 5389399,55грн. -заборгованість зі сплати процентів, 1217222,12грн. -пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором, 107398,76грн. -пеня за несвоєчасне погашення заборгованості зі сплати процентів.
Місцевим господарським судом з'ясовано, що з метою забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрансінвест Холдінг" за кредитним договором, між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Енерго" (заставодавець) було укладено договір застави (іпотеки) об'єкту незакінченого будівництва від 10.12.2003р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрований в реєстрі за № 2109-у, за умовами п.1.1 якого заставодавець з метою забезпечення викладених нижче зобов'язань заставляє нежитловий будинок незакінчений будівництвом, що знаходиться в місті Києві по вул. Хорива під №41 літ. Б. Згідно даного договору предмет застави належить заставодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлового будинку не закінченого будівництвом, укладеного між Закритим акціонерним товариством "Енерготрансінвест" та заставодавцем, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2. 08.11.2002р. за реєстровим номером № 5296.
За умовами п.1.2, 1.3 зазначеного договору, заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя, які випливають з кредитного договору №09-12/03КА від 09.12.2003р., згідно з яким заставодержатель надає Закритому акціонерному товариству "Корпорація Енерготрансінвест" кредит у формі кредитної лінії та кредитному договору №10-12/03КА від 09.12.2003р., згідно з яким заставодержатель надає TOB "Енергоюніверс" кредит у формі кредитної лінії. У випадку невиконання боржником (боржниками) відповідних положень кредитного договору заставодержатель має право отримувати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна (предмету застави) переважно перед іншими кредиторами в повному обсязі вимог, включаючи основну суму боргу, відсотки за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, включаючи пеню та інші штрафні санкції, а також, видатки щодо здійснення стягнення на предмет застави та його реалізацію.
Як з'ясовано судом першої інстанції з умов п.5.1, 5.2 договору застави, право звернення стягнення на предмет застави згідно п.1.1 цього договору для задоволення своїх вимог відповідно до Кредитного договору виникає у заставодержателя у випадку невиконання (часткового невиконання) боржником своїх зобов'язань перед заставодержателем за кредитним договором та в інших випадках, передбачених цим договором в тому числі, при простроченні належного платежу понад 10 календарних днів. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється шляхом добровільної передачі предмета застави у власність заставодержателя, або за рішення господарського суду, чи виконавчого напису нотаріуса.
Місцевим господарським судом також з'ясовано, що в подальшому до договору застави вносились зміни шляхом підписання додаткових угод та договорів про зміни до договору застави, а саме: 12.06.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про зміни №7 до договору застави (іпотеки), за яким сторони погодили, що в зв'язку з тим, що 12.06.2007р. ЗАТ "Корпорація Енерготрансінвест", TOB "Енерготрансінвест Холдинг" та АКІБ "УкрСиббанк" уклали договір про зміну сторони у зобов'язанні, з метою передачі прав та обов'язків ЗАТ "Корпорація Енерготрансінвест" за кредитним договором №09-12/03КА від 09.12.2003р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерготрансінвест Холдинг", заставодавець погоджується на виконання в повному обсязі обов'язків за договором застави (іпотеки) об'єкту незакінченого будівництва від 10.12.2003р. з метою забезпечення кредитних зобов'язань ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" за кредитним договором №09-12/03КА від 09.12.2003р. та додаткових угод до нього.
Врахував зазначене, пославшись на приписи ч.1 ст.546, ст.575 ЦК України, ст.ст.1, 7, 12, ч.1, 3 ст.33, ч.1 ст.35 Закону України "Про іпотеку", місцевий господарський суд з'ясував, що позивач 27.11.2009р. звернувся до відповідача з вимогою (№135-21-62/1617) про усунення порушень з повідомленням про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерготрансінвест Холдинг", зобов'язань за кредитним договором та про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання зобов'язань.
Водночас, пославшись на приписи ч.3 ст.36, ч.1 ст.38, ч.5 ст.39 Закону "Про іпотеку", вказав про наявність у договорі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, шляхом добровільної передачі у власність заставодержателю предмету застави, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач мав можливість добровільно передати предмет застави у власність заставодержателя, тобто застосувати позасудову процедуру врегулювання на підставі договору і така можливість в силу ч.1 ст.36 вказаного Закону не була ним втрачена і до набрання рішенням суду законної сили.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями зі звіту експерта про оцінку предмета іпотеки - нежилої будівлі для розміщення теплопункту, критої автостоянки та адміністративних приміщень загальною площею 1153,2кв.м., що розташована за адресою: м.Київ, вул. Хорива, 41"Б", ринкова вартість предмету іпотеки станом на 12.01.2010р. складала 24873472грн. з ПДВ.
Пославшись на приписи ст.33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", вказав, що позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням висновку експерта, а відповідач з відповідними вимогами про визнання недійною оцінки предмету застави не звертався, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про покладення в основу судового рішення звіту експерта про оцінку предмета іпотеки.
Суди попередніх інстанцій, пославшись на ст.7 вказаного Закону, пункти 61, 63, 65 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004р., п.5.1.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. N7/5, визнали можливість надання позивачу права на отримання будь-яких документів та вчинення інших дій, необхідних для укладення договору купівлі-продажу предмету іпотеки.
Врахував вищевикладене, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про правомірність вимог банку та наявність підстав для їх задоволення.
Проте висновки судів попередніх інстанцій є передчасними з наступних підстав.
Як з'ясовано місцевим господарським судом, за укладеним між сторонами договором від 10.12.2003р. застави (іпотеки) об'єкту незакінченого будівництва, відповідачем позивачу в заставу було передано саме об'єкт незакінченого будівництва.
Тоді як, задовольняючи заявлені позовні вимоги, місцевий господарський суд звернув стягнення вже на об'єкт нерухомого майна, із зазначенням, що це майно є предметом вказаного договору застави (іпотеки) об'єкту незакінченого будівництва від 10.12.2003р., а саме: нежилий будинок для розміщення теплопункту, критої автостоянки та адміністративних приміщень, загальною площею 1152,2кв.м., розташований за адресою м. Київ, вул. Хорива, 41-Б, яке належить на праві приватної власності відповідачу.
Проте судом першої інстанції всупереч приписів ст.43 ГПК України не з'ясовано, чи вносилися сторонами відповідні зміни до договору застави (іпотеки) об'єкту незакінченого будівництва від 10.12.2003р. щодо зміни предмету застави, чи змінювалася оцінка цього майна, у відповідності до ст.ст.4, 12 Закону України "Про заставу", ст.ст.5, 18 Закону України "Про іпотеку" та умов, визначених п.7.2 договору застави (іпотеки) об'єкту незакінченого будівництва. Зазначене не з'ясовано й судом апеляційної інстанції, при здійсненні апеляційного перегляду оскарженого рішення.
Водночас відповідач в своїй касаційній скарзі послався на те, що предмет застави (іпотеки) введено в експлуатацію за актом державної приймальної комісії від 28.12.2008р., внаслідок чого змінилася характеристика та опис: з об'єкту незавершеного будівництва в об'єкт завершеного будівництва (нерухоме майно). При цьому, судами попередніх інстанцій не з'ясовано, чи зареєстроване нерухоме майно, на яке звернуто стягнення судами, в МБТІ, не надано належної правової оцінки документам, які про це свідчать.
Разом з тим, звертаючи стягнення на нерухоме майно зазначене у позові за договором застави (іпотеки) об'єкту незакінченого будівництва від 10.12.2003р., суди попередніх інстанцій визначили його початкову ціну на підставі звіту експерту, не врахував, що він стосується оцінки нежилої будівлі для розміщення теплопункту, критої автостоянки та адміністративних приміщень загальною площею 1153,2кв.м., що розташована за адресою: м.Київ, вул. Хорива, 41"Б", вказаної як предмет іпотеки за договором застави (іпотеки) об'єкту незакінченого будівництва від 10.12.2003р., та не надали належної правової оцінки цій обставині у відповідності до ст.43 ГПК України в контексті спірних правовідносин.
Враховуючи зазначене, передчасним є висновок місцевого господарського суду з яким погодився суд апеляційної інстанції, про задоволення позову зі зверненням стягнення саме на об'єкт нерухомого майна.
Крім того, судами попередніх інстанцій не залучено до участі у справі у відповідності до ст.27 ГПК України боржника за кредитним договором №09-12/03КА від 09.12.2003р. ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" у певному процесуальному статусі.
Оскільки передбачені ст.ст.1115, 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції в іншому складі суду.
Враховуючи вищевикладене, неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст.47 ГПК України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст.43 ГПК України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та залучити до матеріалів справи документи, які стосуються спірних правовідносин, дати їм належну правову оцінку, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у відповідності до норм процесуального права.
Відповідно до ст.11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Енерго" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2010р. та рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2010р. у справі №5/74 скасувати.
Справу №5/74 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
Головуючий суддя:С.Владимиренко
Судді: Н.Мележик
О. Подоляк