11 січня 2011 р. № 63/161-10
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група", м. Київ (далі -ТОВ "Українська Музична Видавнича Група")
на рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2010 та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2010
зі справи № 63/161-10
за позовом ТОВ "Українська Музична Видавнича Група"
до товариства з обмеженою відповідальністю торговельна фірма "Літо", м. Харків (далі -ТОВ "Літо")
про стягнення 52 140 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" - Кваши О.О.,
ТОВ "Літо" -Найдьонової О.Г.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Літо" 52 140 грн. компенсації за публічне виконання музичних творів "ІНФОРМАЦІЯ_1" (автор музики ОСОБА_1. і автор тексту ОСОБА_2) у виконанні ОСОБА_3, "ІНФОРМАЦІЯ_2" (автор музики і тексту ОСОБА_4) у виконанні ОСОБА_5 та "ІНФОРМАЦІЯ_3" (автор музики ОСОБА_6 і автор тексту ОСОБА_7) у виконанні ОСОБА_8 без отримання дозволу позивача.
Рішенням названого господарського суду від 10.08.2010 (суддя Погорелова О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2010 (колегія суддів у складі: суддя Шевель О.В. -головуючий, судді Афанасьєв В.В., Слободін М.М.), у задоволенні позову відмовлено. Судові рішення мотивовано тим, що ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" не доведено факту порушення відповідачем майнових авторських прав позивача.
ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів з цієї справи скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаргу мотивовано, зокрема, тим, що господарським судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права, в тому числі Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі -Закон) та Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), оскільки названі судові інстанції не оцінили належним чином наявні у справі докази, а тому не мали правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Літо" заперечує проти доводів скарги і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- товариство з обмеженою відповідальністю "Перше музичне видавництво" за договорами: від 02.02.2009 № 26/09 з ОСОБА_1., від 01.12.2004 № 125/04 з ОСОБА_2, від 21.02.2005 № 22/05 з ОСОБА_4 отримало виключні майнові авторські права на музику і текст до музичних творів "ІНФОРМАЦІЯ_1" і "ІНФОРМАЦІЯ_2"; назване товариство передало зазначені права ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" за договором від 22.12.2006 № 4001/07;
- ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" одержало виключні майнові авторські права на музику і текст музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_3" від приватного підприємства "Українське музичне видавництво" за договором від 15.12.2007 № 4015/08; останнє, в свою чергу, такі права отримало від авторів ОСОБА_6 і ОСОБА_7 за договорами відповідно від 11.04.2006 № А05/06 і від 16.02.2010 №А116/10;
- на підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що 27.02.2010 у період з 13 год. 49 хв. по 15 год. 04 хв. ТОВ "Літо" у приміщенні магазину "Літо" за адресою: м. Харків, вул. Отакара Яроша, 25-а, здійснено публічне виконання музичних творів в ефірі радіо "L-FM", через колонки, вмонтовані у стелю магазину по її периметру;
- на підтвердження факту неправомірного використання музичних творів "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_3, "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_5 та "ІНФОРМАЦІЯ_3" у виконанні ОСОБА_8 позивач подав суду: акт дослідження відео-аудиозапису та ідентифікації пісень від 28.10.2010, підписаний директором товариства з обмеженою відповідальністю "Радіо "Нова хвиля", в якому зазначено про те, що зазначеним записом зафіксовано публічне виконання в ефірі радіо "L-FM" спірних музичних творів; акт фіксації використання об'єктів інтелектуальної власності від 27.02.2010 № 09/10, складений ОСОБА_11 як представником уповноваженої організації колективного управління об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" у присутності фізичних осіб ОСОБА_9 і ОСОБА_10; відеозапис, зроблений в магазині "Літо"; фіскальний чек від 27.02.2010 № 2030005987;
- ОСОБА_11 який підписав акта від 27.02.2010, не є державним інспектором з питань інтелектуальної власності; зазначеного акта складено без участі посадових осіб правоохоронних органів (хоча і з використанням бланка, в якому є графа, що передбачає участь таких осіб) та за відсутності підпису представника ТОВ "Літо", тому зазначений акт фіксації не є належним доказом;
- відповідач заперечує факт звучання в торговельному залі передач радіостанції "L-FM" та зазначає про те, що система оповіщення знаходиться в стадії монтажу і може в подальшому використовуватися для потреб підприємства (виклику продавців, передачі оголошень);
- особами, які здійснювали фіксацію, не ідентифіковано джерело походження звукових сигналів; відеозапис є копією, розміщеною на диску, а не оригіналом, при цьому має низьку якість.
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача компенсації за порушення виключних майнових авторських прав ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" на спірні об'єкти авторського права.
Відповідно до статті 440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Згідно з статтею 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до пункту "а" статті 50 Закону порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені статтею 15 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25 цього Закону обмежень майнових прав.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, позов мотивовано тим, що відповідачем, на думку позивача, неправомірно здійснювалося публічне виконання музичних творів "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_3, "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_5 та "ІНФОРМАЦІЯ_3" у виконанні ОСОБА_8, виключні майнові авторські права на який належать ТОВ "Українська Музична Видавнича Група".
За приписами статей 84, 105 ГПК України судові рішення зі справи мають бути мотивовані, а висновки судів -обґрунтовані посиланням на наявні докази.
Частиною першою статті 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 1 Закону встановлено, що публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.
З урахуванням наведених приписів законодавства попереднім судовим інстанціям для прийняття правильного судового рішення по суті даного спору належало:
- з'ясувати, чи мало місце використання спірних творів у приміщенні магазину відповідача в зазначений час, для чого необхідно належним чином оцінити наявні у справі докази, зокрема, акт фіксації та аудіо-відеозапис;
- у разі використання твору ТОВ "Літо" дослідити правомірність цих дій відповідача (зокрема, наявність у нього необхідного дозволу суб'єкта майнових авторських прав або договору з організацією колективного управління).
Проте ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами цього зроблено не було.
Більш того, суди першої та апеляційної інстанцій у прийнятті судових рішень зі справи не врахували, що акт фіксації використання об'єктів інтелектуальної власності від 27.02.2010 не може бути відхилено з огляду на те, що його складено не Державним інспектором з питань інтелектуальної власності, а також не підписано представником відповідача, оскільки така правова позиція суперечить законодавчим актам з питань інтелектуальної власності. Крім того, акт фіксації, а також згадані аудіо-відеозапис та рахунок в розумінні статей 32, 33, 36 ГПК України є доказами та підлягають оцінці судом відповідно до статті 43 ГПК України.
Також господарським судам слід мати на увазі, що позивач має доводити лише факт використання спірного твору, тоді як на відповідача покладено обов'язок з доведення правомірності такого використання.
Таким чином, господарські суди першої та апеляційної інстанцій припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування прийнятих ними судових рішень зі справи.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1117, 1119 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2010 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2010 зі справи № 63/161-10 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов