"24" березня 2011 р. Справа № 15/329-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Кравець Т.В. , суддя Крестьянінов О.О.
при секретарі Деркач Ю.О.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
третьої особи -Большакової А.В., дов. № 25-22/53 від 05.01.2011 р. (копія долучена до справи),
відповідача - 1. адвоката Головченка В.О., дов. № 3/2011 від 23.03.2011 р. (оригінал долучений до справи); 2. директора Кириченко Н.О. (копія статуту долучена до справи),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Харківській області (вх. №805Х/2-6)
на рішення господарського суду Харківської області від 31.01.11 року у справі № 15/329-10
за позовом ДП Дослідного господарства “Кутузівка” Інституту тваринництва Української академії аграрних наук, с. Кутузівка
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Контрольно-ревізійне управління в Харківській області
до Приватного сільсько - господарського підприємства “Деметра”, с. Кутузівка
про стягнення 6143,00 грн., -
Позивач, ДП ДГ “Кутузівка” Інституту тваринництва Української академії аграрних наук, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з ПСГП “Деметра” на свою користь збитки, отримані у вигляді упущеної вигоди за договором від 03.01.2007 р. № 79 в розмірі 6143,00 грн. Також просить покласти на відповідача понесені судові витрати в повному обсязі.
Рішенням господарського суду Харківської області від 31.01.2011 р. по справі № 15/329-10 (суддя Лаврова Л.С.) в задоволенні позову відмовлено, прийнято до розгляду заяву ПГСП “Деметра” від 31.01.2011 р., стягнуто з позивача на користь відповідача юридичні послуги адвоката 2500 грн.
Третя особа, Контрольно-ревізійне управління в Харківській області, не погодилася з зазначеним рішенням господарського суду, звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення суду першої інстанції від 31.01.2011 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. При цьому, апелянт посилається на необґрунтованість оскаржуваного рішення.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2011 р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 24 березня 2011 року.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримала в повному обсязі доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Адвокат відповідача та директор просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції від 31.01.2011 р. залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. В запереченнях до апеляційної скарги, наданих через канцелярію суду за вх. № 3201 від 24.03.2011 р., відповідач вказує, що оскаржуване рішення постановлене із дотриманням процесуального закону та у відповідності до норм матеріального права, а апеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Позивач, ДП ДГ “Кутузівка” Інституту тваринництва Української академії аграрних наук, правами, передбаченими ст. ст. 22, 96 ГПК України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні, надіслання відзиву на апеляційну скаргу не реалізував, про причини неявки суд не сповістив, хоча був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення від 10.03.2011 р.
Присутні в судовому засіданні 24 березня 2011 року представники третьої особи та відповідача вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника позивача.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників судом обов'язковою визнано не було, колегія вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представника позивача.
Перевіривши в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та юридичну оцінку судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства , звичаїв ділового договору, вимог розумності та справедливості.
Так, як вбачається з матеріалів справи, 03 січня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір № 79, відповідно до умов якого позивач зобов'язався відпускати електричну енергію відповідачу по діючим тарифам, а відповідач зобов'язався проводити оплату за електричну енергію на умовах договору та не перешкоджати в денний час, а у випадках аварії і в нічний час доступу представників позивача для проведення огляду обладнання (т. І а.с. 9).
Пунктом 3.1. вказаного Договору передбачено, що він діє до 31.12.2007 р., а якщо жодна із сторін за місяць до закінчення дії договору не заявить про його розірвання, то за відсутністю взаємних претензій по договірним зобов'язанням, цей договір рахується пролонгованим на наступний календарний рік.
У своїй позовні заяві позивач зазначає, що за період з 01.07.2008 року по 01.07.2010 року кількість спожитої відповідачем електричної енергії склала 14038 кВт на загальну суму 13.538,00 грн. за договором від 03.01.2007 року за № 79 повністю сплачена ПСП "Деметра", заборгованості станом на 01.07.2010 року немає.
27 вересня 2010 року відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи Контрольно-ревізійного управління в Харківській області на II квартал 2010 року та доручення УДСБЕЗ ГУМВСУ в Харківській області від 23.02.2010 року № 44/1660, на підставі направлення на проведення ревізії була проведена планова виїзна ревізія фінансово-господарської діяльності ДП "Дослідне господарство «Кутузівка»інституту тваринництва УААН»за II півріччя 2008 року, 2009 рік та завершений звітній період 2010 року, по окремим питанням поточного періоду 2010 року, що підтверджується відповідним актом № 07-20/15 (т. І а.с. 43-46).
Розрахунок втрат фінансових ресурсів позивача був проведений ревізією КРУ на підставі зустрічної звірки відповідача, протягом якої були зняті показники електролічильника відповідача типу ЦЄ 6803 станом на 02.08.2010 року, показники якого склали 116775 кВт та станом на 11.08.2010 року показники становили 117046 кВт. Різниця використаної відповідачем електричної енергії за 9 днів склала 271 кВт, що складає за 1 день 30,1 кВт. За висновком ревізії за місяць використання електричної енергії відповідачем становить 903 кВт.
Враховуючи, що фактично лічильник на електричну енергію був встановлений відповідачем 06.01.2010 року, КРУ в Харківській області здійснило перерахунок фактично використаної відповідачем електричної енергії за 2 півріччя 2008 року та за 2009 рік, а саме за 2 півріччя 2008 року в кількості 903 кВт х 6 місяців+5418 кВт, на суму 4515,00 грн., за 2009 рік в кількості 903 кВтх12 місяців=10836 кВт на суму 10836,00 грн. В акті ревізії позивача було зазначено, що різниця між фактичним використанням, розрахованим за актом КРУ та сумою оплати, розрахованої по актам приймання-здачі виконаних робіт, за послуги по електропостачанню, склали в кількості : (5418+10836-3000-6708)= 6546 кВт на загальну суму 6143 грн. (4515+10836-2500-6708).
03 листопада 2010 р. КРУ в Харківській області була направлена позивачу вимога № 07-21/10625 (т. І а.с. 47-48) про усунення виявлених порушень законодавства з фінансових питань. Даною вимогою КРУ зобов'язало позивача відобразити по бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість ПСП "Деметра" за відпущену електроенергію, транспортування кормів на загальну суму 186.686,15 грн., з яких 6.143,00 грн. відносяться до відпущеної електроенергії та провести претензійно-позовну роботу щодо стягнення коштів.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Проте вимогу про необхідність сплати заборгованості в сумі 6.143,00 грн. позивач на адресу відповідача не надіслав, а позовну заяву було направлено на адресу відповідача 03.12.2010 р. (т. І а.с. 5).
Матеріали справи свідчать, що у зв'язку з виявленими КРУ в Харківській області фактами порушення, позивач 06.12.2010 року звернувся до господарського суду та вважає, що встановлені ревізією втрати фінансових ресурсів у вигляді збитків (упущеної вигоди) за договором від 03.01.2007 року № 79 в сумі 6143,00 грн. слід стягнути з відповідача.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено дотримання позивачем вимог ст. 33 ГПК України про вжиття всіх заходів, залежних від нього, щодо належного виконання вимог Договору, як це визначено ст. 614 ЦК України. Позивач не надав правового та документального обґрунтування позовних вимог, не навів розрахунків, з яких він виходив, пред'являючи позов про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 6.143 грн. При визначенні розміру позовних вимог за основу не можуть бути взяті середньо виважені показники, як застосовано позивачем на підставі акту КРУ, тим більше без їх правового обґрунтування.
Оскаржуючи вказане рішення, КРУ звертає увагу в своїй апеляційній скарзі на те, що позивач і не повинен був надсилати на адресу відповідача вимогу № 07-21/10625, оскільки вона пред'являлася позивачу по даній справі. Також третя особа зазначає, що підтримуючи позовні вимоги, КРУ надавало суду разом із письмовими поясненнями розрахунки суми 6143 грн.
Однак з такими доводами КРУ в Харківській області колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.
Матеріали справи свідчать про те, що предметом спору в даній справі № 15/329-10 є збитки, які б позивач міг реально одержати за Договором за звичайних обставин, тобто упущена вигода, яка обґрунтована ст.ст. 22, 1212 ЦК України.
Частинами першою та другою ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Згідно ч. 3 ст. 22 ЦК України якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
У відповідності до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Проте колегія суддів зазначає, що позивачем не було доведено даних обставин, на які він посилається в своїй позовній заяві.
Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Отже, оскільки відшкодування збитків є заходом цивільно-правової відповідальності, його застосування можливе лише за наявності умов відповідальності, передбаченої законом.
Приписи статті 614 ЦК України встановлюють вину як підставу відповідальності за порушення зобов'язання.
Так, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Виходячи з цих засад має встановлюватися і наявність або відсутність вини: особа має визнаватися невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов'язання при тому ступені турботливості й обачності, що вимагалася від неї за характером зобов'язання й умовами обороту.
Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести факт порушення зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених збитків, а також причинний зв'язок між правопорушенням і збитками. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст. 614 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що договірні зобов'язання виконувались належним чином, ніяких претензій у позивача та відповідача не було.
Щодо посилання апелянта на правомірність розрахунку фінансової заборгованості за середньо виваженими показниками, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як встановлено матеріалами справи та місцевим господарським судом, 22.06.2001 року між позивачем та АК "Харківобленерго" був укладений договір за № 1104500 на користування електричною енергією. Предметом даного договору є умови відпуску "Енергопостачальною організацією" електричної енергії "Споживачу", як різновид промислової продукції, в межах 1506 кВт, дозволеної для використання.
При виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язалися керуватися Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, іншими нормативними документами. (п.3 договору договору на користування електричною енергією).
При цьому договір на користування електричною енергією між АК "Харківобленерго" та Приватним сільсько-господарським підприємством "Деметра" не укладався.
Відповідач отримував електричну енергію на підставі Договору № 79 від 03.01.2007 р., укладеного з позивачем. За взаємною згодою сторін кількість спожитої відповідачем електричної енергії обліковувалася в період з 01.07.2008 р. по 06.01.2010 р. розрахунковим способом за потужністю електроустановок відповідача, а в період з 06.01.2010 р. по 01.07.2010 р. на підставі показників лічильника, засвідчувалась в актах прийому-здачі виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи. Оскільки акти є дійсними, не оскарженими жодною стороною, повністю оплаченими відповідачем, то це свідчить про погодження між сторонами із записами актів.
У відповідності до ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Проте з акту ревізії КРУ та пояснень його представника вбачається, що КРУ здійснило заміри показників лічильника за період з 02.08.2010 р. по 11.08.2010 р., на підставі яких підрахувало, що спожита відповідачем електрична енергія відповідає середньодобовому споживанню 30,1 кВт в день. А отже застосувала вказаний середньоденний показник для перерахування об'ємів спожитої відповідачем електричної енергії за період з 01.07.2008 р. по 06.01.2010 р.
Колегія суддів зазначає, що дана методика не передбачена законодавством, а тому не може бути підставою для визнання законною суми розрахунку електроспоживання відповідача.
Більш того відповідно до Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), затверджених постановою НКРЕ від 17.10.2005 р. № 910 «Про внесення змін до Правил користування електричною енергією», а саме розділу 6, існує два способи об лікування споживання електричної енергії: на підставі даних лічильника та при його тимчасовій відсутності на підставі розрахунку обсягів споживання електроенергії електроустановками споживача за їх потужністю. Тобто розрахунки спожитої електроенергії за період з 01.07.2008 р. по 31.12.2009 р. виконані з дотриманням методики, встановленої ПКЕЕ: загальної потужності електроустановок відповідача та часу їх роботи.
Таким чином, місцевим господарським судом правомірно відмолено в задоволенні позову з вищезазначених підстав.
Щодо стягнення з позивача на користь відповідача суми 2.500,00 грн. за юридичні послуги адвоката, то колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з даним висновком, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, 16 грудня 2010 року між відповідачем і ФО-П ОСОБА_1 був укладений Договір № 12/2010-1 про надання правової допомоги (т. ІІ а.с. 33), відповідно до п. 3 якого виконавець надає замовнику правову допомогу в об'ємі, передбаченому Законом України «Про адвокатуру». Об'єм процесуальних прав виконавця встановлюється довіреністю.
З довіреності № 1/2010 від 16.12.2010 р. (т. І а.с. 59) вбачається, що адвокату ОСОБА_1 були надані загальні процесуальні права з представництва інтересів ПСП «Деметра»в місцевих, апеляційних, касаційних судах, у т.ч. адміністративних, господарських і інших судах, а також перед юридичними та фізичними особами.
Тобто, системний аналіз наданих документів свідчить про відсутність конкретної мети, задля якої укладався Договір про надання правової допомоги, коло обов'язків свідчить про можливість надання юридичної допомоги підприємства з усього кола питань, що можуть виникнути, а не для конкретної справи.
В матеріалах справи відсутній акт виконаних робіт, який би свідчив про реальне надання послуг, тобто досягнення певного правового результату саме за розглядом даної справи.
Також колегія суддів звертає увагу, що Договір № 12/2010-1 укладений з фізичною особою -підприємцем, а не адвокатом.
До того ж при вирішенні питання щодо розподілу витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката (юридичні послуги), господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат повинен бути співрозмірним, тобто не явно завищеним. За таких обставин суд, з урахуванням матеріалів конкретної справи (зокрема ціни позову), вирішує питання щодо розподілу витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката (юридичні послуги).
Як вбачається з матеріалів справи, ціна позову складає 6.143,00 грн., в той час як послуги адвоката (юридичні послуги) -2.500,00 грн., тобто майже половину ціни позову.
Зазначену вартість послуг не можна вважати співрозмірною та розумною.
Також, з укладеного між відповідачем і ФОП ОСОБА_1 договору № 12/2010-1 від 16.12.2010 р. не вбачається яку саме роботу проводила ОСОБА_1 по веденню (супроводженню) даної справи та яка вартість цих послуг, що разом склало суму 2.500,00 грн.
Отже судом першої інстанції не надано належної правової оцінки зазначеним обставинам та безпідставно задоволено заяву ПСП «Деметра»про розподілення між сторонами витрат відповідача, понесених ним на надання адвокатської допомоги.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для стягнення з позивача суми адвокатських (юридичних) послуг.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи заявника, викладені ним в апеляційній скарзі, не доведені жодним належним доказом.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 85, 99, 101, пунктом 2 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення .
Рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2011 року у справі № 15/329-10 в частині стягнення з позивача на користь відповідача витрат у сумі 2.500,00 грн. за юридичні послуги адвоката скасувати.
Заяву ПСП «Деметра»про розподілення між сторонами витрат відповідача, понесених ним на надання адвокатської допомоги, залишити без задоволення.
В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2011 року у справі № 15/329-10 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки встановлені ГПК України.
Головуючий суддя Фоміна В. О.
Суддя Кравець Т.В.
Суддя Крестьянінов О.О.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 березня 2011 року.