"30" березня 2011 р.Справа № 7/3/5022-69/2011(15/25-557)
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
розглянув справу
за позовом Антимонопольного комітету України вул. Урицького ,45, м. Київ, 03035
до Державного підприємства „Залозецький спиртовий завод” с. Заложці, Зборівського району, Тернопільської області, 47234
За участю представник від:
Позивача: Чорномаз Н.Є. - довіреність №21-122/02-3644 від 28.04.2010р.
Відповідача: Теслюк С.З. -довіреність від11.01.2011р.
Суть справи :
Антимонопольний комітет України звернувся з позовом про стягнення з Державного підприємства „Залозецький спиртовий завод” 70000грн. штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції застосованого згідно рішення комітету №745-р від 20.12.2007р. та 70000грн. пені за прострочення сплати штрафу.
Учасникам судового процесу роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України.
В судових засіданнях з 14.03.2011р. по 30.03.2011р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалися перерви, для надання сторонам можливості подати витребуванні судом докази на підтвердження заявлених вимог та заперечень, в тому числі з врахуванням постанови Вищого господарського суду України від 14.12.2010р.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає їх необґрунтованими, оскільки прийнятим позивачем рішенням № 745-р від 20.12.2007р. в частині застосування штрафних санкцій до підприємства за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, не доведено такого порушення, що стало підставою для звернення 13.03.2008р. з позовом до господарського суду міста Києва про визнання рішення недійсним, який рішенням від 22.05.2010р. у справі №38/134 в позові відмовив. Підприємством рішення суду оскаржено, за результати розгляду скарги постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2008р. рішення скасовано, а провадження у справі припинено, оскільки спір непідсудній господарському суду, із - за пропуску двомісячного строку для його оскарження. При цьому, просить суд звернути увагу, що в процесі розгляду апеляційної скарги, підприємство не мало можливості довести своєчасність звернення з позовною заявою, оскільки апеляційна скарга була розглянута в першому судовому засіданні, а клопотання про відкладення розгляду скарги відхилено. У зв'язку з припиненням господарським судом провадження у справі за непідсудністю, підприємство звернулося до окружного адміністративного суду міста Києва, який ухвалою від 03.03.2009р. направив адміністративний позов за підсудністю до окружного адміністративного суду Тернопільської області, який постановою від 09.07.2009р. визнав недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 745-р від 20.12.2007р. в частині вчинення ДП „Залозецький спиртовий завод” порушення у вигляді анти конкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, на вимогу суду доказів на підтвердження законності прийнятого рішення та застосування 70000,00 грн. штрафу суду не надав, зазначивши, що не вбачає потреби в їх наданні, так як рішення не є предметом спору у даній справі, при цьому, як на доказ правомірності звернення з позовними вимогами, посилається на судову практику викладену в постановах Вищого господарського суду по аналогічних спорах щодо стягнення санкцій, стверджуючи, що рішення комітету, яке не оскаржене у двомісячний строк та не визнано недійсним, не піддавалося сумніву та є обов'язковим до виконання і не може оцінюватися судом у даній справі на предмет його відповідності поза межами двох місяців з моменту його одержання відповідачем.
Щодо несвоєчасного звернення підприємства з позовом, посилається на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2008р., якою доведено факт пропуску строку для подання позову, а щодо постанови окружного адміністративного суду Тернопільської області, просить суд звернути увагу на те, що вона не набрала законної сили, а у разі залишення її без змін Львівським апеляційним адміністративним судом, підприємство буде мати можливість звернутися з заявою про перегляд рішення за ново виявленими обставинами.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив:
- Антимонопольним комітетом України, за результатами розгляду справи №23-26.13/5-07, прийнято рішення №745-р від 20.12.2007р. „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” яким визнано, що в діях групи суб'єктів господарювання у складі спиртових заводів (державних підприємств), які реалізують спирт етиловий споживачам через об'єднання „Київспирт», серед яких і ДП „ Залозецький спиртовий завод”, допустили своїми діями порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п.1 ст. 50 та ч.1,3 ст.6 Закону України „Про захист економічної конкуренції” (далі Закон України) у вигляді анти конкурентних узгоджених дій які призвели до обмеження конкуренції на ринку спирту шляхом встановлення узгоджених відпускних цін на четверний квартал 2006 року.
Відповідно до абзацу другого частини другої ст.52 Закону України до зазначених суб'єктів господарювання застосовано штрафні санкції, в тому числі на ДП „Залозецький спиртовий завод” накладено штраф в сумі 70000 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України, особа, на яку рішенням накладено штраф, зобов'язана сплатити його у двомісячний строк з дня його одержання, якщо така особа не скористалася правом на оскарження рішення у порядку встановленому п. 1 ст. 60 Закону України, яка передбачає двомісячний строк для оскарження з дня одержання рішення .
Як випливає із матеріалів справи, відповідач копію рішення Антимонопольного комітету №745-р від 20.12.2007р. одержав 15.01.2008р. через уповноваженого підприємством представника Максимів Ольгу Онуфріївну, яка діяла на підставі довіреності, про що свідчить розписка останньої у книзі реєстрації поштових відправлень ф.8 в графі "Розписка в одержанні " та повідомлення про вручення поштового відправлення № 197342 згідно якого поштове відправлення вручено 16.01.2008р. Теслюк С.З., яка також є представником на одержання кореспонденції, та пояснила суду, що фактично рішення одержано 15.01.2008р., а в повідомлені розписався представник на другий день, при пред'явленні такого листоношею. Згідно п.3.1.6.11 "Порядку пересилання поштових відправлень" (затверджені наказом УДП "Укрпошта" від 12.05.2006р. №211), п.111 “Правил надання послуг поштового зв'язку" (затверджені постановою КМ України від 17.08.2002р. №1155) в одержанні рекомендованих поштових відправлень розписується в книзі ф. 8 та в повідомлені про вручення кореспонденції представник юридичної особи та вказує своє прізвище, що і є належним доказом вручення такої кореспонденції, а до моменту її вручення адресатові поштові відправлення є власністю відправників (п. 37 “Правил надання послуг поштового зв'язку").
Отже, судом встановлено, що рішення одержано підприємством фактично 15.01.2008р., а тому підприємство зобов'язано було сплатити штраф або мало право на оскарження рішення №745-р від 20.12.2007р. до 17.03.2008 року включно, враховуючи, що 15.03.2008р. припадає на неробочий день.
Як свідчить відмітка господарського суду міста Києва, заява ДП „Залозецький спиртовий завод” про визнання рішення Антимонопольного комітету України №745-р від 20.12.2007р. недійсним в частині вчинення підприємством поряд з іншими спиртовими заводами порушення законодавства про захист економічної конкуренції, прийнята судом 13.03.2008р., тобто в межах встановлених строків передбачених Законом України.
Ухвалою від 26.03.2008р. господарський суд міста Києва повернув заяву без розгляду у зв'язку з тим, що позивачем на підтвердження особи , що підписала позовну заяву долучено неналежним чином засвідчену копію довіреності , при цьому, в ухвалі зазначено, що дана обставина не перешкоджає повторному зверненню з позовом. Господарським судом міста Києва ухвалою від 18.04.2008р. порушено провадження у справі №38/134 та 22.05.2010р. прийнято рішення , яким у позові ДП „Залозецький спиртовий завод” про визнання недійсним рішення відмовлено, а постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2008р. рішення скасовано, провадження у справі припинено на підставі п.1 ст.80 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України .
Підприємство, враховуючи припинення провадження у справі за непідсудністю, звернулося з адміністративним позовом до окружного адміністративного суду міста Києва, який ухвалою від 03.03.2009р. направив адміністративний позов за підсудністю до окружного адміністративного суду Тернопільської області, який постановою від 09.07.2009р. визнав недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 745-р від 20.12.2007р. в частині вчинення ДП „Залозецький спиртовий завод” порушення у вигляді анти конкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання. Рішення адміністративного суду оскаржено Антимонопольним комітетом до Львівського адміністративного апеляційного суду, який станом на день прийняття судом рішення, апеляційну скаргу по суті не розглянув (із пояснення представників сторін).
Суд, на підставі ст. 43 ГПК України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення.
При цьому суд виходив із наступного:
- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції встановлені ст. 50 Закону України, згідно п.1 якої одним із таких порушень є антиконкурентні узгоджені дії;
- антиконкурентними узгодженими діями відповідно до п.1 ст.6 Закону України є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції;
- антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності) (ч.3 ст.6 Закону України).
Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (ч. 4 ст.6 Закону України).
Визначення поняття узгоджених дій наведено у статті 5 Закону України, згідно якої це, зокрема, укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій .
Антимонопольний комітет як органи контролю за дотриманням суб'єктами господарювання антимонопольного законодавства, встановлюють антиконкурентні узгоджені дії в процесі розгляду справ, які ведуться в порядку передбаченому Правилами розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України N 169-р від 29.06.98р.. Відповідно до п.12, 23 Правил, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість визначити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів та проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін. Зокрема у справах про антиконкурентні узгоджені дії можуть проводитися такі дії як дослідження регіонального або загальнодержавного ринку та одержання від сторін, третіх осіб, інших осіб письмових та усних пояснень.
Порядок проведення аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках, встановлено "Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку" затвердженою розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 року № 49-р та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 року за № v1905227-02, розробленої на виконання Законів України “Про захист економічної конкуренції” і “Про Антимонопольний комітет України” (далі Методика).
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Антимонопольним комітетом не надано суду доказів, які би підтверджували зазначені в рішенні узгоджені дії державного підприємства з іншими суб'єктами господарювання щодо реалізації в четвертому кварталі спирту етилового за однаковими відпускними цінами, джерела інформації за якими були встановлені такі дії, наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій, оскільки встановити такі факти із тексту рішення не представляється можливим.
Так, згідно рішення розгляд справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді анти конкурентних узгоджених дій, що стосуються однакових цін, розпочатий в січні 2007р. проти 27 спиртових заводів, які надіслали свої цінові пропозиції об"єднанню "Київспитр" одночасно в період з 20-21 вересня 2006р., серед яких ДП „Залозецький спиртовий завод»не значиться, а останній був залучений до участі у справі згідно розпорядження голови Комітету від 30.03.2007р., на підставі аналізу листа підприємства направленого об"єднанню в період з 26.09.2006р. по 04.10.2006р. з пропозицію про застосування при реалізації спирту цін, які є однаковими з цінами запропонованими іншими цукровими заводами.
При цьому, до рішення, як докази на підтвердження викладених в ньому фактів, додані додатки, із яких неможливо встановити чи це є додатки до рішення чи складалися в процесі розгляду справи, оскільки такі складені у формі яка не відповідає п.5.22 Національного стандарту України - Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003 (затверджений наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. N55 ), який поширюється на організаційно-розпорядчі документи - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: - органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; - підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності та установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташовування реквізитів документів; вимоги до бланків та оформлювання документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів.
Дана обставина унеможливлює здійснити суду перевірку на предмет встановлення правильності вміщених у них відомостей по суті.
Так, у рішенні спростовується наявність об'єктивних причин щодо однакового формування цін різними даними результатів аналізу калькуляцій планових та фактичних показників собівартості спирту етилового у кожного спиртового заводу, які наведені в додатку № 6 до рішення. Однак, додаток №6 долучений до рішення має назву "Розрахунок штрафних санкцій" та містить інформацію щодо виручки заводів від реалізації за 2006р., фактори впливу на розмір штрафу та максимальний і базовий розміри штрафу. Інші додатки також не містять такої інформації.
Враховуючи, що аналіз витрат на виробництво спирту етилового згідно рішення є одним із основних доказів, за результатами якого позивач прийшов до висновку про порушення відповідачем законодавства та застосування економічних санкцій, а тому відсутність такого доказу не дає можливості суду встановити факт наявності таких обставин.
В додатку №1 А "Оптово - відпускні ціни на спирт ректифікований, одночасно запропоновані 13 спиртовими заводами на четвертий квартал 2006року" містить інформацію щодо запропонованої ціни ДП "Залозецький спиртовий завод" в листі №467 від 29.09.2006р., а саме щодо спирту вищої очистки (зерновий) -43-44грн/дал; "Люкс" - 46грн/дал; по сорту "Екстра" -45 грн/дал.
Разом з тим, із матеріалів справи випливає, що підприємство не зверталося у вересні 2006р. з ціновими пропозиціями до Концерну "Укрспирт" та ОДО "Київспирт", а такі пропозиції направлялися у серпні та жовтні та є відмінними від зазначених у додатку: лист №467 від 29.08.2006р. запропоновано на спирт вищої очистки зерновий -41,80грн. -42,00 грн/дал; "Люкс" -41,80 - 44,00грн/дал; "Екстра" -41,80 - 43,00 грн/дал; лист від 11.10.2006р. №570 із пропозицією встановлення ціни на спирт "Люкс" - 44грн/дал , та 46грн/дал з урахуванням доставки такого; лист №585 від 19.10.2006р. по спирту вищої очистки запропоновано -42 грн/дал, та 46грн/дал з урахуванням доставки такого покупцю.
Факт направлення цінових пропозицій саме у вищезазначених листах, підтверджується актом перевірки дотримання законодавства про захист економічної конкуренції державним підприємством "Залозецький спиртовий завод" №7 від 22.01.2007р. проведеної за дорученням голови Антимонопольного комітету України Тернопільським регіональним відділенням.
При таких обставинах, за даними рішення, оцінка цінових пропозицій надавалася Комітетом згідно пропозицій направлених заводами в період з 20.09.2006р.-10.10.2006р.,тоді як ДП "Залозецький спиртовий завод" в зазначений період цінових пропозицій не надавав, а отже такі не досліджувалися на предмет узгоджених дій щодо їх формування, крім того, ціни які пропонувалися підприємством не відповідають цінам зазначеним у додатку, та із додатку не можливо встановити чи включає в себе зазначена ціна вартість доставки спирту чи ні.
Одними із доказів, направлених на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, є згідно п.23 Правил пояснення сторін, яким службовцями Комітету або відділення, яким доручено збирання доказів дається їх аналіз .
В рішенні є посилання на додаток №5 в якому дано аналіз заперечень заводів, та визнано їх безпідставними та такими, що спростовуються зібраними у справі доказами. Разом з тим, даний додаток - "Аналіз заперечень спиртових заводів на подання про попередні результати розгляду справи №23-26.13/5-07 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" не може бути належним доказом у справі в розумінні ст.36 ГПК України, оскільки він не містить реквізитів щодо особи та її підпису, у зв'язку з чим не можливо встановити ким проведено такий аналіз (службовцями Комітету, відділення, експертами, іншими особами), враховуючи, що такий аналіз потребує спеціальних знань у певній галузі .
В процесі розгляду справи, позивач, як на єдину підставу обґрунтованості звернення з позовом посилався на рішення Комітету яке є чинним та обов'язковим до виконання, та не потребує доказування іншими доказами на предмет відповідності його закону, оскільки не є предметом спору.
Дані доводи суд відхиляє, як помилкові, оскільки:
- відповідно до ст.22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами та зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень;
- ні норми Господарського процесуального кодексу України, ні Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" не містять норм щодо звільнення комітету від доказування правомірності заявлених вимог про стягнення санкцій, та безспірності стягнення сум за позовами Антимонопольного комітету чи його територіальних відділень на підставі їх рішень;
- обставини, визнанні Комітетом встановленими у прийнятих ними рішеннях, не є такими що не потребують доказування в розумінні ст.35 ГПК України;
- відповідно до ст.43 ГПК України, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили;
- згідно ст.4 ГПК України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству.
Враховуючи викладені норми закону, щоб дати оцінку відповідності акту, в даному випадку рішенню на предмет правомірності стягнення суми штрафу, суд досліджує докази які підтверджують факти, що стали підставою для притягнення такої особи до відповідальності, крім фактів, які не потребують доказування згідно ст.35 ГПК України.
Аналогічна позиція викладена у п.20 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008р. №04-5/247 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", згідно якого передбачено, що при вирішені спорів, пов'язаних із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт не оскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу і, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі.
Посилання позивача на рішення , постанови господарських судів із аналогічних справ, також не є доказом щодо безспірності стягнення заявлених сум санкцій у даній справі, так як у поданих процесуальних документах відсутні висновки про те, що Антимонопольний комітет чи його територіальні відділення звільнені від надання доказів на підтвердження відповідності рішення вимогам законодавства, як зазначено у Рекомендаціях та, що суд не має права вимагати такі докази та давати їм оцінку у відповідності до норм Господарського процесуального кодексу.
При таких обставинах, позивач не довів належними доказами правомірність заявлених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 82, 84 ГПК України, господарський суд
1. В позові відмовити .
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення (04.04.2011р.) через місцевий господарський суд.
Суддя М.С. Стадник