ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/7809.03.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторський дім «Мегатрейд»
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна»
Про стягнення 214515,08 грн.
Суддя Удалова О.Г.
Представники сторін:
Від позивача Сулима К.Л. (за дов.)
Від відповідача не з'явились
Обставини справи:
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторський дім «Мегатрейд»до товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна» про стягнення 214515,08 грн. заборгованості за поставлений товар, а саме: 182456,25 грн. основного боргу, 8156,30 грн. трьох процентів річних, 23902,53 грн. інфляційних збитків.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 07.02.2011 р..
У судовому засіданні позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог до 188 688,50 грн. та просив стягнути з відповідача 156629,68 грн. основного боргу, три проценти річних в сумі 8156,30 грн., інфляційні в сумі 23902,53 грн.
Представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі № 17/78 до вирішення пов'язаної з нею справи № 45/37. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі № 45/37 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна»до товариство з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторський дім «Мегатрейд»про визнання договору від 03.12.2009 р. № 12/01-2009 р. недійсним.
У задоволенні вказаного клопотання відмовлено судом з підстав його необґрунтованості та з огляду на те, що позивачем не доведено неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 45/37.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2011 р. розгляд справи було відкладено на 21.02.2011 р..
Відповідач у судовому засіданні подав суду відзив та зазначив, що позовні вимоги не визнає.
Позивач подав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог до 214515,08 грн., а саме: 182456,25 грн. боргу, 8156,30 грн. трьох процентів річних та 23902,53 грн. інфляційних.
21.02.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву в судовому засіданні до 09.03.2011 р..
Відповідач у судове засідання свого повноважного представника не направив. До суду надійшла клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю представника відповідача з'явитися на розгляд справи, у зв'язку з відпусткою.
У задоволенні вказаного клопотання відповідача відмовлено судом, враховуючи те, що відповідно до статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин, спір не може бути вирішено у даному засіданні в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України.
Враховуючи те, що строк розгляду справи № 17/78 закінчився, відсутні підстави для відкладення розгляду справи за клопотанням відповідача.
За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
За твердженням товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторський дім «Мегатрейд», між ним, як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна», як покупцем, було досягнуто усної домовленості про купівлю-продаж товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України). Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).
Позивач виставив відповідачеві рахунки-фактури № М-105540 від 01.10.2009 р. та № М-110876 від 12.03.2010 р. з метою оплати товару.
Як встановлено судом, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 364926,35 грн., що підтверджується видатковими накладними № М-105540 від 01.10.2009 р. на суму 340794,00 грн. та № М-110876 від 15.03.2010 р. на суму 24132,35 грн., а також довіреностями на отримання матеріальних цінностей № 678 від 01.10.2009 р. та № 189 від 12.03.2010 р. відповідно, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідач сплатив 182470,10 грн. за частину поставленого за накладною № М-105540 від 01.10.2009 р. товару, після чого залишилась заборгованість в сумі 182456,25 грн.
Позивач звернувся до відповідача з претензією від 10.09.2010 р., в якій просив відповідача сплатити заборгованість за поставлений товар в сумі 182456,25 грн. основного боргу, 20 319,47 грн. інфляційних збитків, 6951,03 грн. трьох процентів річних, що підтверджується фіскальним чеком про надіслання рекомендованого листа від 15.09.2010 р., належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.
Однак, вказана претензія залишилась без відповіді та виконання відповідачем.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що виставлення рахунку після факту підписання договору свідчить про те, що рахунок № М-110876 від 15.03.2010 р. має відношення до договору поставки, оскільки вказані рахунки не містять посилань на Договір. Не містять такого посилання також спірні накладні. Позивач факт поставки в межах договору заперечує, зазначивши, що товар поставлявся за накладними на підставі усної домовленості.
Спростовуючи доводи відповідача щодо поставки товару за накладними № М-105540 від 01.10.2009 р. та № М-110876 від 15.03.2010 р. на підставі договору поставки № 12/01-2009, позивач також зазначив, що відповідно до пунктів 1.1 - 1.2. останнього сторони домовились складати специфікацію поставки продукції, в якій погоджувати номенклатуру, асортимент, кількість та вартість товару. Відтак, до вказаного договору сторони підписали лише специфікацію поставки продукції № 1 (додаток № 1 до договору). Загальна вартість товару за специфікацією поставки продукції склала 428985,25 грн. з ПДВ. Вказаний товар було поставлено в рамках договору поставки № 12/01-2009 від 03.12.2009 р. на підставі накладної № М-112461 від 02.08.2010 р. та рахунку № М-112461 від 16.04.2010 р., належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.
Враховуючи те, що на момент поставки товару за накладною № М-110876 від 15.03.2010 р. сторонами не складалися будь-які інші специфікації, окрім специфікації № 1 від 03.12.2010 р., що не заперечується сторонами, суд враховує те, що поставка товару за накладною № М-110876 здійснювалась за домовленістю сторін, тобто не в рамках договору поставки № 12/01-2009 від 03.12.2009 р..
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 182456,25 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
Матеріали справи підтверджують, що відповідач допустив прострочення оплати поставленого товару з 27.09.2010 р. (тобто через сім днів з моменту отримання відповідачем вимоги про сплату заборгованості).
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 959,77 грн. за розрахунком суду, з урахуванням періоду, заявленого позивачем (з 27.09.2010 р. по 29.11.2010 р.)
За накладною № М-105540 від 01.10.2009 р.
158324,00 х 3/100/365 х 64 дня = 832,83 грн.
За накладною № М-110876 від 15.03.2010 р.
24 132,35 грн. х 3/100/365 х 64 дня = 126,94 грн.
24 -кількість прострочених днів з оплати поставленого товару, враховуючи момент пред'явлення вимоги позивачем та період, за який позивач нараховує три проценти річних.
Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 7196,53 грн. не підлягають задоволенню як заявлені безпідставно.
Вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 23902,53 грн. за період 27.09.2010 р. по 29.11.2010 р. підлягають задоволенню частково в сумі 1459,65 грн., за розрахунком суду, з урахуванням періоду, заявленого позивачем.
За накладною № М-105540 від 01.10.2009 р.
Індекс інфляції за період з 27.09.2010 р. по 29.11.2010 р.- 1,008
158324,00 грн. х 1,008 -158324,00 грн. = 1266,59 грн.
За накладною № М-110876 від 15.03.2010 р.
Індекс інфляції за період з 27.09.2010 р. по 29.11.2010 р. - 1,008
24132,35 грн. х 1,008 -24132,35 грн. =193,06 грн.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних збитків в сумі 22442,88 грн. задоволенню не підлягають як необґрунтовані.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Докази, подані позивачем, відповідачем належним чином не спростовані.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, з останнього підлягає стягненню 1848,76грн. витрат по оплаті державного мита та 203,39грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна»(03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 120, корпус 1, код 31721290) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторський дім «Мегатрейд»(03057, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, код 36581790) 182456,25 грн. основного боргу, 1459,65 грн. інфляційних збитків, 959,77 грн. трьох процентів річних, 1848,76 грн. витрат по оплаті державного мита та 203,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя О.Г. Удалова
Рішення підписано 29.03.2011 р.