ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 50/9923.03.11
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ананта"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Манкора"
про стягнення 542 000 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники :
Від позивача : Гоков О.В.(дов. від 07.02.2011)
Від відповідача: не з"явився
В судовому засіданні 23.03.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла у зв"язку з неналежним виконанням умов договору поставки медикаментів № 771 від 13.08.2009 у розмірі 542 000, 00 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.02.2011 порушено провадження у справі №50/99 та призначено до розгляду на 02.03.2011.
Представник відповідача в судове засідання 02.03.2011 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі.
Розгляд справи було відкладено на 23.03.2011.
У судове засідання 23.03.2011 з"явився представник позивача і дав додаткові пояснення по справі, свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 23.03.2011 вдруге не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.
Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -
13.08.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю "Ананта" (далі -позивач, постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Манкора" (далі -відповідач, покупець за договором) було укладено Договір поставки № 771 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується в обумовлені строки передати партіями у власність покупця лікарські засоби (далі товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього певну суму на умовах договору.
Згідно з п. 1.2. договору найменування, кількість та вартість товару вказуються в накладних на кожну окрему партію товару, які виписуються на підставі замовлень покупця та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до підпунктів 2.1.1.-2.1.5 пункту 2.1. договору постачальник зобов'язаний прийняти від Покупця замовлення, повідомити Покупця про наявність замовленого Товару, його вартість та строки і спосіб поставки цього Товару, здійснити поставку Покупцеві замовленого Товару в погоджені сторонами строки та спосіб, передати Покупцеві Товар за накладними, які виписані на підставі замовлень Покупця, передати Покупцеві разом з Товаром усі необхідні документи, які підтверджують походження Товару та його якість і дозволяють використовувати/застосовувати цей Товар на території України.
Як свідчать матеріали справи, на виконання Договору, позивачем виконані свої зобов»язання і було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 4 092 000,00 грн., що підтверджується накладними:
№ Н-РНк-001042 (13.08.09) на суму 330000,00 грн.;
№ Н-РНк-001060(18.08.09) на суму 264 000,00грн.;
№ Н-РНк-001080(21.08.09) на суму 330000,00грн.;
№ Н-РНк-001100 (26.08.09) на суму 330000,00 грн.;
№ Н-РНк-001120 (01.09.09) на суму 132 000,00 грн.;
№ Н-РНк-001148 (07.09.09) на суму 198 000,00 грн.;
№ Н-РНк-001177 (11.09.09) на суму 228 000,00 грн.;
№ Н-РНк-001229(21.09.09) на суму 228 000,00 грн.;
№ Н-РНк-001275 (28.09.09) на суму 380 000,00 грн.;
№ Н-РНк-001292 (29.09.09) на суму 228 000,00 грн.;
№ Н-РНк-001330 (05.10.09) на суму 228 000,00 грн.;
№ Н-РНк-001351 (07.10.09) на суму 228 000,00 грн.;
№ Н-РНк-001378 (12.10.09) на суму 152 000,00 грн.;
№Н-РНк-001546 (12.11.09) на суму 380 000,00 грн.;
№Н-РНк-001688 (26.11.09) на суму 456 000,00грн.;
Отримання даного товару підтверджується також виданими відповідачем довіреностями серії ЯПС №292487 та іншими, які долучені до матеріалів справи
Вищевказані накладні до довіреності приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу та прийняття його останнім.
Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару.
Згідно п. 5.1. договору відповідач взяв на зобов'язання сплатити за отриманий товар, шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 30 днів з моменту отримання товару.
Однак, як свідчать матеріали справи, поставлений товар відповідачем повністю не був сплачений і станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий по договору № 771 від 13.08.2009 товар складає 542 000 (п'ятсот сорок дві тисячі) грн.
Матеріалами справи підтверджується( до матеріалів долучені банківські виписки), що відповідач перераховував грошові кошти наступними платежами:
- 14.08.2009 -250 000 грн.
- 17.08.2009-140 000 грн.
- 18.08.2009-45 000грн.
- 19.08.2009 - 100 000 грн.
- 21.08.2009 -50 000 грн.
- 25.08.2009 - 80 000 грн.
- 26.08.2009 - 100 000 грн.
- 27.08.2009 - 200 000 грн.
- 28.08.2009 - 130 000 грн.
- 01.09.2009 -59 000 грн.
- 03.09.2009 - 80 000 грн.
- 04.09.2009 - 32 000 грн.
- 08.09.2009 - 20 000 грн.
- 09.09.2009 - 100 000 грн.
- 10.09.2009 - 98 000 грн.
- 14.09.2009 - 150 000 грн.
- 15.09.2009 -58 000грн.
- 17.09.2009 -20 000 грн.
- 21.09.2009 -50 000 грн.
- 22.09.2009 - 128 000 грн.
- 23.09.2009 - 50 000 грн.
- 29.09.2009 - 100 000 грн.
- 30.09.2009 - 200 000 грн.
- 02.10.2009-100 000 грн.
- 06.10.2009 - 150 000 грн.
- 07.10.2009 - 188 000 грн.
- 08.10.2009 - 160 000 грн.
- 13.10.2009 - 288 000 грн.
- 30.10.2009 - 30 000грн.
- 16.11.2009 - 147 000грн.
- 17.11.2009 -147 000грн.
Отже, внаслідок укладення договорів між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.
Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Отже, суд вважає, що факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 542 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем належним чином не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 542 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Манкора" (01015, м. Київ, вул. Цитадельна, 6/8, п/р 26002121257980 в філії «ЦРУ»банку «Фінанси та кредит», МФО 300937, код ЄДРПОУ 36017470) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ананта" (61161, м. Харків, вул. Фурманова, 3, п/р 26007200000398 в ВАТ «ВиЕйБи Банк», МФО 380537, код ЄДРПОУ 31152527) 542 000(п'ятсот сорок дві тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 1 700(одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236(двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання рішення 28.03.2011