ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 48/5621.03.11
За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доПублічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»
пророзірвання договору
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача:не з'явився
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі -ФОП ОСОБА_1) звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»(надалі -ПАТ КБ «Надра») про розірвання договорів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 24.05.2007 р. було укладено договір кредитної лінії №01-09/МК/2007-980 в порушення у мов якого відповідачем самостійно та безпідставно було збільшено відсоткову ставку за користування кредитом з 21% до 42% у зв'язку з чим позивач просить розірвати вказаний договір, а також договір іпотеки б/н від 24.05.2007 р.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 02.02.2011 р. справу №2/29 передано за підсудністю до господарського суду м. Києва.
Згідно протоколу розподілу справи між суддями справу №2/29 призначено до розгляду головуючому судді Бойко Р.В.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2011 р. справу №2/29 прийнято до свого провадження та присвоєно їй новий номер №48/56, розгляд справи призначено на 28.02.2011 р.
23.02.2011 р. відповідачем на виконання вимог ухвали суду міста Києва від 11.02.2011 р. до канцелярії суду було подано витребувані документи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2011 р. у зв'язку із неявкою представників сторін та невиконання ними вимог ухвали суду розгляд справи відкладено до 21.03.2011 р.
Представники сторін, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання 21.03.2011 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Належне повідомлення позивача та відповідача про час та місце розгляду справи підтверджується відміткою на зворотній стороні ухвали суду від 28.02.2011 р. та повідомленнями про вручення поштового відправлення №13378073 та №13378065.
Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -
24.05.2007 р. між ПАТ КБ «Надра»та ФОП ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір кредитної лінії №01-09/МК/2007-980 (надалі -«Договір»).
Як вбачається із умов Договору ПАТ КБ «Надра»зобов'язався відкрити Позичальнику відновлювальну кредитну лінію у розмірі 250 000,00 грн., терміном на шістдесят місяців зі сплатою -21% річних, за користування кредитом, та строком погашення до 23.05.2012 р., а Позичальник зобов'язався повернути Банку кредит в строк погашення та своєчасно сплатити суму нарахованих відсотків (п.п. 1.1, 1.2, 5.1.3, 4.1.4 Договору).
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Додатковою угодою №1 до Договору від 24.05.2007 р. сторонами було встановлено плату за користування кредитом у розмірі 21% річних та термін користування траншем з 24.05.2007 р. по 23.05.2010 р.
Крім того, пунктом 2.1 Договору сторони передбачили, що в забезпечення зобов'язань по цьому договору, які полягають в поверненні кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом, можливої сплати неустойки, а також відшкодуванні збитків в зв'язку із порушенням цього договору, позичальник передає в іпотеку вбудовано-прибудоване приміщення магазину площею 560,1 кв.м., що прибудований до п'ятиповерхового житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1
Згідно до п. 2.2 Договору умови передачі майна в заставу, звернення стягнення на заставлене майно та інші питання стосовно заставленого майна узгоджуються в договорі застави.
Статтею 572 Цивільного кодексу України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною 1 ст. 575 Цивільного кодексу України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
24.05.2007 р. між ПАТ КБ «Надра»та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки згідно умов якого позивачем з метою забезпечення виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору було передано ПАТ КБ «Надра»предмет іпотеки.
На виконання умов Договору відповідачем було надано Позичальнику кредит на загальну суму 250 000,00 грн., а також нараховано відсотки за користування ним у період дії Договору.
Спір у даній справі виник через твердження позивача про наявність підстав для розірвання кредитного договору у зв'язку із зміною істотних обставин.
Згідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Позивач вказує, що істотною обставиною, яка є підставою для розірвання кредитного Договору є самостійне та безпідставне підвищення відсоткової ставки в червні 2010 р. з 21% до 42% про що позивача не було належним чином повідомлено.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Суд вважає, що наведені позивачем обставини не можуть бути підставою для розірвання Договору з огляду на наступне:
По-перше, п. 3.2.2.1 Договору передбачено, що позичальник за користування кредитом повинен сплатити банку плату у вигляді відсотків від суми кредиту. Відсотки за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі 21% річних із розрахунку 360 днів на рік.
Відповідно до п. 3.2.6 Договору у випадку невиконання умов п. 5.1.8 даного Договору позичальник сплачує відсотки за користування кредитом у розмірі 42% річних виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місці, рік дорівнює 360 дням.
Таким чином, умовами договору було передбачено право відповідача збільшити відсоткову ставку в односторонньому порядку, що узгоджено з положеннями ст.ст. 6, 628, 629 Цивільного кодексу України.
По-друге, із рішення господарського суду Чернігівської області від 26.01.2011 р. у справі №12/100/8, згідно якого з позивача на користь відповідача стягнуто заборгованість по кредитному договору, а також відсотки за користування кредитом та розрахунку заборгованості складеного відповідачем станом на 17.01.2011 р., вбачається, що при розрахунку відсотків за користування кредитом відповідачем було застосовано ставку у розмірі 21% річних.
Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.
Матеріали справи не дають підстав для висновку щодо порушення суб'єктивного цивільного права позивача, яке потребує правового захисту. Навпроти, звернення до суду з даним позовом має на меті припинення дії Договору, припинення нарахування відсотків за користування кредитом та добровільно погодженого сторонами розміру відсотків річних за прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту, що може позбавити Банк того, на що він розраховував при укладанні даного Договору, тобто фактично є намаганням позивача покласти на Банк несприятливі правові наслідки через невиконання самим позивачем свого обов'язку щодо повернення кредиту.
Отже, позивачем не наведено підстав, з якими положення чинного законодавства передбачають можливість розірвання Договору кредитної лінії №01-09/МК/2007-980 від 24.05.2007 р., а тому в цій частині в задоволенні позову необхідно відмовити.
Стосовно вимоги позивача про розірвання Договору іпотеки б/н від 24.05.2007 р. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Оскільки, позивачем не наведено підстав для розірвання кредитного договору та на момент винесення рішення у справі не надано доказів припинення основного зобов'язання, то у суду відсутні підстави для розірвання договору іпотеки б/н від 24.05.2007 р.
За таких обставин, в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Р.В.Бойко
Дата підписання повного тексту рішення -24.03.2011 р.