ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 14/34922.03.11
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Будівельно-
монтажна фірма "Дніпроважбуд"
до Дніпропетровської обласної державної
адміністрації
Треті особи, які не заявляють
самостійних вимог на предмет спору 1) Державне казначейство України
2) Регіональне відділення Фонду державного майна
Дніпропетровської області
про відшкодування майнової та моральної шкоди
Суддя Гулевець О.В.
Представники сторін:
Від позивача: Чебикін С.В. (Дов.), Охріменко С.В. (Дов.)
Від відповідача: Шестак А.П. (Дов.)
Від третьої особи-1: не з'явився
Від третьої особи-2: не з'явився
У судовому засіданні 22.03.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Будівельно-монтажна фірма "Дніпроважбуд" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відповідача - Дніпропетровської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне казначейство України, про відшкодування майнової шкоди в розмірі 8247041,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 500000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача майнової шкоди позивач посилається на приписи ст. 1166 ЦК України, згідно з якими майнова шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Позивач вважає, що відповідачем, дії якого визнані судом неправомірними, а рішення незаконними в межах справи № 40/287, що розглядалась Господарським судом міста Києва завдана майнова шкода за наступними підставами. Гуртожитки, які за рішенням суду вилучені із володіння позивача і на які він був позбавлений права власності і право власності на них визнане за державою в особі регіонального відділення Фонду держмайна України по Дніпропетровській області (далі - гуртожитки), входили до цілісного майнового комплексу державного підприємства "Дніпроважбуд", який в процесі приватизації як цілісний майновий комплекс був відчужений на користь створеного в процесі корпоратизації акціонерного товариства - ВАТ "БМФ Дніпроважбуд". Саме через винні дії відповідача, які встановлені судом, позивач був позбавлений частини свого майна і права власності на нього. Як стверджує позивач, вини позивача в тому, що гуртожитки увійшли до статутного фонду Товариства з наступним їх відчуженням (приватизацією) судом по справі № 40/287 не встановлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2010р. порушено провадження у справі № 14/349 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.08.2010р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2010р. розгляд справи № 14/349 відкладено на 03.09.2010р.
03.09.2010р. розгляд справи № 14/349 не відбувся в зв'язку з перебуванням судді Нарольського М.М. на лікарняному.
Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва Іванової Л.Б. № 24 від 27.09.2010р. справу № 14/349 передано для подальшого розгляду судді Гулевець О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2010р. суддею Гулевець О.В. прийнято справу № 14/349 до свого провадження та призначено її розгляд в судовому засіданні на 26.10.2010р., про що належним чином повідомлено сторін по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2010р. відкладено розгляд справи № 14/349 на 19.11.2010р. в зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників позивача та відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2010р. відкладено розгляд справи № 14/349 на 14.12.2010р. в зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників відповідача та третьої особи.
08.12.2010р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення по справі в порядку ст. 22 ГПК України згідно яких позивач навів додаткові обґрунтування своїх позовних вимог.
В судовому засіданні 14.12.2010р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 21.12.2010р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2010р. залучено до участі у справі № 14/349 третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна Дніпропетровської області та відкладено розгляд справи № 14/349 на 01.02.2011р.
01.02.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли пояснення по справі та від Регіонального відділення Фонду державного майна Дніпропетровської області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
01.02.2011р. в судовому засіданні представник позивача не надав суду докази, які б свідчили про направлення позовної заяви з додатками на адресу третьої особи Регіонального відділення Фонду державного майна Дніпропетровської області.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2011р. відкладено розгляд справи на 22.02.2011р. в зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників третіх осіб та невиконанням позивачем вимог суду.
11.02.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення по справі в порядку ст. 22 ГПК України згідно яких позивач навів додаткові обґрунтування своїх позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2011р. продовжено строк вирішення спору у справі № 14/349 та відкладено розгляд справи на 22.03.2011р. в зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників позивача, відповідача та третьої особи-1.
24.02.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Регіонального відділення Фонду державного майна Дніпропетровської області надійшли письмові пояснення в порядку ст. 22 ГПК України згідно яких третя особа-2 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представники третіх осіб в судове засідання 22.03.2011р. не з'явились.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд
ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" створено шляхом корпоратизації згідно з наказом Комітету економіки виконкому Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 27.01.1995 року № 114, правонаступником якого є Дніпропетровська обласна державна адміністрація згідно ст. 3 Указу Президента України від 14.04.1992 року № 252 "Про Положення про місцеву державну адміністрацію", на підставі Указу Президента України від 15.06.1993 року № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств" та "Положення про корпоратизацію підприємств", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 року № 508.
Таким чином, засновником ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" виступила Дніпропетровська обласна державна адміністрація (виконком Дніпропетровської обласної ради народних депутатів).
Відповідно до Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного будівельно-монтажного тресту "Дніпроважбуд", затвердженого заступником голови облвиконкому 27.12.1994 року, із вартості цілісного майнового комплексу в процесі корпоратизації виключалась вартість об'єктів державного житлового фонду у сумі 33 млн. крб., які залишились на балансі ВАТ БМФ "Дніпроважбуд".
Як встановлено судом, об'єкти соціальної сфери та комунального призначення, у тому числі гуртожитки, з вартості цілісного майнового комплексу ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" в процесі корпоратизації не виключалися, згідно Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного будівельно-монтажного тресту "Дніпроважбуд", затвердженого заступником голови облвиконкому 27.12.1994 року, а також Плану розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, яке створене шляхом корпоратизації, затвердженого 14.06.1996 року.
Зазначене, зокрема, в частині гуртожитків № 3 та № 4 по вул. Б. Хмельницького, підтверджується Переліком нерухомого майна, що передано у власність приватизованому відкритому акціонерному товариству, створеному Облдержадміністрацією (виконкомом обласної ради народних депутатів) шляхом корпоратизації, виданим ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" згідно наказу Управління майном області Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 10.09.1999 року № 2-В "Про надання переліку нерухомого майна".
Таким чином, гуртожитки у м. Дніпропетровську, а саме: № 7 по вул. Калиновій, 10; № 8 по вул. Тверській, 29; № 9 по вул. Тверській, 31; № 10 по вул. Тверській, 31-а; № 3 по вул. Б.Хмельницького, 14; № 4 по вул. Б.Хмельницького, 10 увійшли в процесі корпоратизації до статутного фонду ВАТ БМФ "Дніпроважбуд".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2009 року по справі № 40/287 визнано неправомірним включення до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства Будівельно-монтажна фірма "Дніпроважбуд" гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: № 10 по вул.. Калиновій, 10, № 8 по вул. Тверській, 29, № 9 по вул. Тверській, 31, № 10 по вул. Тверській, 31-а, № 3 по вул. Б. Хмельницького, 14, № 4 по вул. Б.Хмельницького, 10; визнано недійсним наказ Комітету економіки Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 27.01.1995 року № 114 в частині включення у статутний фонд Відкритого акціонерного товариства Будівельно-монтажна фірма "Дніпроважбуд" гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: № 10 по вул. Калиновій, 10, № 8 по вул. Тверській, 29, № 9 по вул. Тверській, 31, № 10 по вул. Тверській, 31-а, № 3 по вул. Б. Хмельницького, 14, № 4 по вул. Б. Хмельницького, 10; визнано недійсним Перелік (додаткового) нерухомого майна, що передане у власність приватизованому Відкритого акціонерного товариства Будівельно-монтажна фірма "Дніпроважбуд", створеному Дніпропетровською обласною державною адміністрацією (Виконкомом обласної ради народних депутатів) шляхом корпоратизації, затвердженого розпорядженням Облдержадміністрації від 05.08.1999 року № 372-р в частині включення у статутний фонд Відкритого акціонерного товариства Будівельно-монтажна фірма "Дніпроважбуд" гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: № 10 по вул. Калиновій, 10, № 8 по вул. Тверській, 29, № 9 по вул. Тверській, 31, № 10 по вул. Тверській, 31-а; визнано недійсним акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу держаного Будівельно-монтажного тресту "Дніпроважбуд", затвердженого Заступником Голови Дніпропетровського облвиконкому від 21.12.1994 року в частині включення у статутний фонд Відкритого акціонерного товариства Будівельно-монтажна фірма "Дніпроважбуд" гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: № 10 по вул. Калиновій, 10, № 8 по вул. Тверській, 29, № 9 по вул. Тверській, 31, № 10 по вул. Тверській, 31-а, № 3 по вул. Б. Хмельницького, 14, № 4 по вул. Б.Хмельницького, 10; визнано недійсним Перелік нерухомого майна, що передано у власність приватизованого Відкритого акціонерного товариства Будівельно-монтажна фірма "Дніпроважбуд", створеному Дніпропетровською обласною державною адміністрацією (Виконкомом обласної ради народних депутатів) шляхом корпоратизації, виданим ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" згідно наказу Облдержадміністрації від 10.09.1999 року № 2-в "Про надання переліку нерухомого майна" в частині включення у статутний фонд Відкритого акціонерного товариства Будівельно-монтажна фірма "Дніпроважбуд" гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: № 3 по вул. Б. Хмельницького, 14, № 4 по вул. Б. Хмельницького, 10. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2010 року по справі № 40/287 апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Будівельно-монтажна фірма "Дніпроважбуд" залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2009 року по справі № 40/287 змінено, резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
1. Визнати неправомірним включення до статутного фонду ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд" гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: № 7 по вул. Калиновій, 10; № 8 по вул. Тверській, 29; № 9 по вул. Тверській, 31; № 10 по вул. Тверській, 31-а; № 3 по вул. Б.Хмельницького, 14 та № 4 по вул. Б. Хмельницького, 10.
2. Визнати недійсним наказ Комітету економіки Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 27.01.1995 року № 114 в частині включення в статутний фонд ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" гуртожитків у м. Дніпропетровську : № 7 по вул. Калиновій, 10, № 8 по вул. Тверській, 29, № 9 по вул. Тверській, 31, № 10 по вул. Тверській, 31-а, № 3 по вул. Б. Хмельницького, 14, № 4 по вул. Б. Хмельницького, 10.
3. Визнати недійсним Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного будівельно-монтажного тресту "Дніпроважбуд", затвердженого заступником Голови Дніпропетровського облвиконкому від 21.12.1994 року в частині включення в уставний фонд ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: № 7 по вул. Калиновій, 10; № 8 по вул. Тверській, 29; № 9 по вул. Тверській, 31; № 10 по вул. Тверській, 31-а; № 3 по вул. Б.Хмельницького, 14 та № 4 по вул. Б. Хмельницького, 10.
4. Визнати право власності за державою, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області, на гуртожитки у м. Дніпропетровську, а саме: № 7 по вул. Калиновій, 10, № 8 по вул. Тверській, 29, № 9 по вул. Тверській, 31, № 10, по вул. Тверській, 31-А та 2, 4, 5 поверхи, прибудинкові споруди гуртожитку № 4 по вул. Б. Хмельницького, 10, підвал, прибудинкові споруди гуртожитку № 3 по вул. Б. Хмельницького, 14.
5. Вилучити з незаконного володіння ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" гуртожитки у м. Дніпропетровську, а саме: № 7 по вул. Калиновій, 10, № 8 по вул. Тверській, 29, № 9 по вул. Тверській, 31, № 10, по вул. Тверській, 31-А та 2, 4, 5 поверхи, прибудинкові споруди гуртожитку № 4 по вул. Б. Хмельницького, 10, підвал, прибудинкові споруди гуртожитку № 3 по вул. Б. Хмельницького, 14.
6. Припинити провадження по справі № 40/287 в частині визнання недійсним Переліку (додаткового) нерухомого майна, що передано у власність приватизованому відкритому акціонерному товариству, створеному Дніпропетровською обласною державною адміністрацією (виконкомом обласної ради народних депутатів) шляхом корпоратизації, затвердженого розпорядженням Облдержадміністрації від 05.08.1999 року № 372-р в частині включення в статутний фонд ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: № 7 по вул. Калиновій, 10; № 8 по вул. Тверській, 29; № 9 по вул. Тверській, 31; № 10 по вул. Тверській, 31-а на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
7. Припинити провадження по справі № 40/287 в частині визнання недійсним Переліку нерухомого майна, що передано у власність приватизованому відкритому акціонерному товариству, створеному Дніпропетровською обласною державною адміністрацією (виконкомом обласної ради народних депутатів) шляхом корпоратизації, виданим ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" згідно наказу Облдержадміністрації, від 10.09.1999 року № 2-В "Про надання переліку нерухомого майна" в частині включення в статутний фонд ВАТ БМФ "Дніпроважбуд” гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: 3 по вул. Б.Хмельницького, 14 та № 4 по вул. Б. Хмельницького, 10 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
8. Стягнути з Дніпропетровської обласної ради (49004, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 2) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання судового рішення, на користь Державного бюджету України 20 (двадцять) грн. 12 коп. державного мита та 73 (сімдесят три) грн. 96 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
9. Стягнути з Дніпропетровської обласної державної адміністрації (49004, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання судового рішення, на користь Державного бюджету України 20 (двадцять) грн. 12 коп. державного мита та 73 (сімдесят три) грн. 96 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
10. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства будівельно-монтажна фірма "Дніпроважбуд" (49085, м. Дніпропетровськ, вул.. Б.Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 01238488) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання судового рішення, на користь Державного бюджету України 20 (двадцять) грн. 12 коп. державного мита, 73 (сімдесят три) грн. 96 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 30 (тридцять) грн. 18 коп. за подання апеляційної скарги.
11. В іншій частині позовних вимог - відмовити."
У відповідності до постанови Вищого господарського суду України від 15.06.2010р. постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2010р. залишена без змін.
На думку позивача, за таких обставин, він має право на відшкодування майнової та моральної шкоди за рахунок держави, завданих винними діями його органу - Дніпропетровської обласної державної адміністрації внаслідок яких у нього вилучено з володіння гуртожитки у м. Дніпропетровську, а саме: № 7 по вул. Калиновій, 10; № 8 по вул. Тверській, 29; № 9 по вул. Тверській, 31; № 10 по вул. Тверській, 31-а; № 3 по вул. Б.Хмельницького, 14 та № 4 по вул. Б. Хмельницького, 10 на підставі наступного.
Згідно із постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2010р. по справі № 40/287, яка набрала законної сили, судом встановлено, що керуючись ст.ст. 4, 5, 127-13 ЖК Української РСР; ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції від 15.02.1995, яка діяла на момент приватизації спірних гуртожитків); ст.ст. 1, 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; п. 42 Методики оцінки об'єктів приватизації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 № 717, яка діяла на момент складання і затвердження Акту оцінки цілісного майнового комплексу державного будівельно-монтажного тресту "Дніпроважбуд"; п. 39 Методики оцінки об'єктів приватизації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995 № 36, яка діяла на момент створення ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд" гуртожитки як об'єкти державного житлового фонду приватизації не підлягали, на момент створення ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд" та затвердження Акту оцінки цілісного майнового комплексу державного будівельно-монтажного тресту "Дніпроважбуд" виконкомом Дніпропетровської обласної ради народних депутатів не дотримано вимог чинного на той час законодавства, що призвело до безпідставного збільшення вартості статутного фонду акціонерного товариства на вартість спірних гуртожитків. Дії Дніпропетровської обласної державної адміністрації вчинені з корпоратизації без врахування спеціальних норм Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" колегія суддів визнала неправомірними і зазначила при цьому, що відповідальність за проведення корпоратизації підприємства у відповідності до п. 10 Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" покладається на керівників органів, уповноважених управляти майном, що перебуває у загальнодержавній власності: центральних органів державної виконавчої влади, інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів та Представників Президента України в областях.
Таким чином, позивач вважає, що вина відповідача і його відповідальність за вчинення незаконних дій щодо передачі гуртожитків до статутного фонду позивача, встановлена господарським судом, рішення якого набрало законної сили.
В результаті винних дій відповідача майну позивача завдана шкода, яку позивач обґрунтовує, тим що вилучене за рішенням суду по справі № 40/287 нерухоме майно набуто позивачем на відплатній основі: акціонери Товариства придбали акції ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд", до статутного фонду якого, в тому числі, увійшли гуртожитки. Це підтверджується наказом регіонального відділення Фонду держмайна України по Дніпропетровській області від 01.10.1998 № 12/62-ЗВП, згідно з яким вартість державної частки в статутному фонді ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд" через продаж акцій визнано оплаченою, а процес приватизації - завершеним. По-друге, дане нерухоме майно належало позивачу на праві власності, що підтверджується витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно і обліковувалося як основні фонди підприємства. По-третє, позивач позбавлений права власності на вилучене нерухоме майно, що призвело до порушення його майнового права. У відповідності до ч. 5 ст. 12 ЦК України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом. Позивач був позбавлений права власності на вилучене в нього нерухоме майно не з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, а через незаконні, як встановлено судом, дії і рішення відповідача.
За проведеною експертною оцінкою ринкова вартість майна, що вилучене із володіння позивача і на яке він втратив право власності складає 8 287 041,00 грн., а саме:
- гуртожиток № 7 по вул. Калиновій, 10- 1 078 350,00 грн.;
- гуртожиток № 8 по вул. Тверській, 29 - 988 260,00 грн.;
- гуртожиток № 9 по вул. Тверській, 31- 1 880 037,00 грн.;
- гуртожиток № 10 по вул. Тверській, 31-а - 1 694 178,00 грн.;
- 2-й, 4-й, 5-й поверхи гуртожитку № 4 по вул. Б.Хмельницького, 10 - 2 646 216, 00 грн.
Оцінка майна проведена суб'єктом оціночної діяльності, приватним підприємцем Баранником Ігорем Васильовичем, який має сертифікат суб'єкту оціночної діяльності № 7883/08, виданий Фондом державного майна України 21.10.2008р.
Також позивач зазначає, що через незаконні дії і рішення відповідача позивачу завдано моральної шкоди. Моральна шкода, що завдана позивачу, полягає у втраті ним майна, вартість якого складає 8247041,00 грн., що є значним розміром і складає майже все його майно. Дане майно вилучене у позивача з мотивацією як з "незаконного володіння", тобто, позивач незаконно заволодів ним. Відповідач здійснив незаконні дії і прийняв незаконні рішення щодо включення вилученого згідно з рішеннями суду по справі № 40/287 майна до статутного фонду позивача, видав правовстановлюючі документи на нього, але негативні наслідки у вигляді позбавлення права власності і вилучення майна настали не для винної особи, а для позивача, що є обурливим з точки зори справедливості.
Суму моральної шкоди, яка завдана відповідачем, позивач оцінює в 500 000,00 грн.
Проте, судом встановлено, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу Української РСР до складу житлового фонду входять жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях. Жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі, становлять державний житловий фонд.
Згідно ст. 5 Житлового кодексу Української РСР державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд). Крім того, будинки відомчого житлового фонду підлягають поступовій передачі до відання місцевих Рад народних депутатів.
Частиною 2 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції від 15.02.1995 року, яка діяла на момент приватизації спірних гуртожитків) дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, що фінансуються із державного бюджету, в тому числі об'єктів сфери охорони здоров'я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються; зміну організаційно-правових форм власності колгоспів, підприємств споживчої кооперації.
Статтею 1 Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" визначено, що державний житловий фонд - це житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Судом встановлено, що гуртожитки як об'єкти державного житлового фонду не підлягали приватизації, зокрема в порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію державного майна".
Так, у постанові Вищого господарського суду України від 15.06.2010р. колегія суддів залишаючи без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2010р. зазначила, що судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент створення ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" та затвердження акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу Державного будівельно-монтажного тресту "Дніпроважбуд" виконкомом Дніпропетровської обласної ради народних депутатів не дотримано вимог п. 42 Методики оцінки об'єктів приватизації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 року № 717, та п. 39 Методики оцінки об'єктів приватизації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995 року № 36, щодо зміни акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу Державного будівельно-монтажного тресту "Дніпроважбуд", а саме: п. 16 - вартість майна, яке підлягає приватизації, та п. 17 - розмір статутного фонду акціонерного товариства, що призвело до безпідставного збільшення вартості статутного фонду акціонерного товариства на вартість спірних гуртожитків. Отже, наказ Комітету економіки Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 27.01.1995 року № 114 та Акт оцінки вартості цілісного майнового-комплексу державного будівельно-монтажного тресту "Дніпроважбуд", затвердженого заступником Голови Дніпропетровського облвиконкому від 21.12.1994 року в частині включення до статутного фонду ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" спірних гуртожитків, порушують права держави в особі позивача, а тому підлягають визнанню недійсним.
Статтею 326 ЦК України визначено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
Згідно ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно до п. 3 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації, а також захист майнових прав держави на території України та за її кордоном.
Отже, від імені і в інтересах держави право власності здійснюють не лише Верховна Рада України, а й відповідні органи державної влади, в тому числі - регіональне відділення, як державний орган приватизації, що створюється Фондом державного майна України та йому підпорядковується.
В силу ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може заявити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржується чи не визнається іншою особою, а також у випадку втрати ним документу, що засвідчує його право власності.
Крім того, відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Стаття 1213 ЦК України визначає, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
З урахуванням наведених норм, колегія суддів погодилась з висновком апеляційного господарського суду, що оскільки Дніпропетровською обласною державною адміністрацією були включені спірні гуртожитків до статутного фонду ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" з порушенням положень чинного законодавства, спірні гуртожитки підлягають поверненню з незаконного володіння ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" до державної власності в особі регіонального відділення Фонду державного майна України.
Заявлена позивачем вимога про відшкодування збитків ґрунтується на нормах законодавства згідно з якими збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 ЦК). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 ЦК розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Нормою ч. 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Підставою для відшкодування збитків є наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою божника та збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.
Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Так, позивач при обґрунтуванні підстав для відшкодування збитків, не наводить повного складу правопорушення в діях відповідача, внаслідок яких він поніс збитки у розмірі 8247041,00 грн.
Суд вважає, що позивачем не доведено його право на відшкодування майнової шкоди на майно, яке незаконно перебувало у його володінні, враховуючи, що даний факт - незаконного володіння ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" гуртожитками встановлений в межах судових рішень по справі № 40/287, а саме в п. 5 резолютивної частини Постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2010 року, яка залишена без змін касаційною інстанцією в якій чітко зазначено про вилучення з незаконного володіння ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: № 7 по вул. Калиновій, 10, № 8 по вул. Тверській, 29, № 9 по вул. Тверській, 31, № 10, по вул. Тверській, 31-А та 2, 4, 5 поверхи, прибудинкові споруди гуртожитку № 4 по вул. Б. Хмельницького, 10, підвал, прибудинкові споруди гуртожитку № 3 по вул. Б. Хмельницького, 14.
Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином в даному випадку позивач не був добросовісним набувачем спірного майна, оскільки дане майно перебувало в незаконному володінні позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині відшкодування з відповідача майнової шкоди в розмірі 8247041,00 грн.
Що стосується вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, то суд враховує наступне.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 3 статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Підставою для відшкодування моральної шкоди є факт заподіяння особі фізичного болю та страждань або душевних страждань, або приниження честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Під моральною (немайновою) шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив до її діяльності тощо.
Разом з тим, позивачем не доведено наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у сумі 500000,00 грн. Так, позивач при обґрунтуванні вимог для відшкодування моральної шкоди в позовній заяві, не наводить жодних обставин та доказів, які б підтверджували факт приниження честі, гідності а також ділової репутації його підприємства.
До того ж враховуючи, що як встановлено судом вище позивачем не наведеного повного складу правопорушення в діях відповідача, внаслідок яких він поніс збитки в сумі 8247041,00 грн., то, відповідно, і вимога позивача про стягнення 500000,00 грн. моральної шкоди, яка обґрунтована втратою позивачем майна з вини відповідача, вартістю 8247041,00 грн. задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 33, 34 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Гулевець
Дата підписання рішення: 28.03.2011р.