Рішення від 01.02.2011 по справі 2-201/11

Справа № 2- 201/11р.

РІШЕННЯ

І МЕНЕ М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2011 року Іванівський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді Погорєлова І.В.

при секретарі Кухарчик І.С.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в смт. Іванівна Іванівського району Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа група імміграції та реєстрації фізичних осіб Іванівського РВ ГУМВС України в Одеській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, про виселення та зняття з реєстраційного обліку , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, про виселення та зняття з реєстраційного обліку, посилаючись на те, що 14.12.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір безоплатного користування житлом (договір позички), відповідно до якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у тимчасове безоплатне користування належний позивачу на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі рішення Іванівського районного суду Одеської області № 2-1383 від 07 листопада 2007 року, яке вступило в законну силу 19.11.2007року. Право власності зареєстровано в КП «Іванівське районне БТІ»28.11.2007року.

Відповідно до п.6.2 договору у разі продовження користування житловим приміщенням житлом після закінчення строку та відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк, і кожна сторона має право у будь - який строк розірвати договір, попередивши про це письмово другу за один місяць.

Оскільки відповідачка продовжувала користуватися житловим приміщенням після закінчення строку договору, тобто після 13.05.2008року, договір був поновленим на невизначений строк.

Згідно п.6.2 укладеного між сторонами 14.12.2007 року договору безоплатного користування житлом, позивач попередив відповідачку про розірвання цього договору за один місяць.

Вказане повідомлення відповідачка одержала 19.08.2010 року, що підтверджується її підписом на бланку про вручення поштового відправлення.

Отже, договір позички від 14.12.2007 року є розірваним з 19.09.2010 року.

Проте, відповідачка і по сплину одного місяця продовжує користуватися житловим будинком без законних на то підстав і у добровільному порядку відмовляється виселитися з будинку та знятися з реєстрації.

Враховуючи, що договір позички між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинено, користувач - ОСОБА_2 втратила право користування житлом, тому підлягає виселенню з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Також позивач в своїй позовній заяві просить суд зобов'язати групу громадянства, імміграції й реєстрації фізичних осіб Іванівського РВ ГУМВС України в Одеській області, зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1

Позивач в судовому засіданні на позовних вимогах наполягав.

Відповідачка у судовому засіданні позов визнала в повному обсязі, проти задоволення позову не заперечувала, про що надала суду письмову заяву.

Представник групи імміграції та реєстрації фізичних осіб Іванівського РВ ГУМВС України в Одеській області в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що рішення по справі можливо постановити при проведені попереднього судового засідання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилався позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, доведені в судовому засіданні належними та допустимими доказами у відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 ЦПК України.

Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки, відповідачки суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підставах.

Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі рішення Іванівського районного суду Одеської області № 2-1383 від 07 листопада 2007 року, яке вступило в законну силу 19.11.2007року. Право власності зареєстровано в КП «Іванівське районне БТІ»28.11.2007року.

14.12.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір безоплатного користування житлом (договір позички), відповідно до якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у тимчасове безоплатне користування належний позивачу на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вищезазначений договір було зареєстровано у Петрівській селищній раді.

Строк позички, встановлений договором - до 13.05.2008 року.

Договір, укладений між сторонами 14.12.2007 року, названо договором «найму», однак фактично за своїм змістом він є договором позички, виходячи з умов про безоплатне користування майном.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору за ст.628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Таким чином, норми права, якими слід керуватись, визначаються саме змістом договору, а не його назвою.

Відповідно до ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

До договору позички застосовуються положення глави 58 ЦК України. Відповідно до ч.2 ст.763 ЦК України кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, можуть відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Відповідно до п.6.2 договору у разі продовження користування житловим приміщенням житлом після закінчення строку та відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк, і кожна сторона має право у будь - який строк розірвати договір, попередивши про це письмово другу сторону за один місяць.

Оскільки відповідачка продовжувала користуватися житловим приміщенням після закінчення строку договору, тобто після 13.05.2008 року, договір був поновленим на невизначений строк.

Згідно п.6.2 укладеного між сторонами 14.12.2007року договору безоплатного користування житлом, ОСОБА_1 попередив відповідачку про розірвання цього договору за один місяць.

Вказане повідомлення відповідачка одержала 19.08.2010 року, що підтверджується її підписом на бланку про вручення поштового відправлення.

Отже, договір позички від 14.12.2007 року є розірваним з 19.09.2010 року.

Відповідно до ч.3 ст.651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч.2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно ч.1 ст.835 ЦК України, якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування збитків.

Таким чином, укладений 14.12.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір безоплатного користування житлом (договір позички), відповідно до якого позивач передав відповідачці у тимчасове безоплатне користування належний йому на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є розірваним з 19.09.2010 року., а зобов'язання є припиненими.

Проте, відповідачка і по сплину одного місяця продовжує користуватися житловим будинком без законних на то підстав і у добровільному порядку відмовляється виселитися з будинку та знятися з реєстрації.

Враховуючи, що договір позички між сторонами припинено, користувач - ОСОБА_2 втратила право користування житлом, тому підлягає виселенню з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно положень ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до положень частини 1 статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні , на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оцінивши вищенаведені зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.316, 317, 319, п.1 ч.1 ст.346, ч.2 ст.386, ст. 391 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст.10, 11, 58, 64, 88, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа група імміграції та реєстрації фізичних осіб Іванівського РВ ГУМВС України в Одеській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, про виселення та зняття з реєстраційного обліку - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Виселити ОСОБА_2 з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого приміщення.

Зобов'язати відділ громадянства, паспортної, реєстраційної і міграційної роботи Іванівського РВ ГУМВС України в Одеській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати, а саме: 8 грн. 50 коп. - судовий збір, та 37грн. 00 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Погорєлов І.В.