Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
вступна та резолютивна частини
м. Миколаїв.
11:15 год.
02.12.2010 р. справа № 2а-1176/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,
представника позивача: не прибув,
представника відповідача: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, 74900
доуправління держкомзему у м Миколаєві державного комітету України із земельних ресурсів, пр-т Миру, 34, м. Миколаїв, 54034
провизнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії
керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати дії управління держкомзему у м. Миколаєві державного комітету України із земельних ресурсів щодо відмови у наданні умов відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої у мікрорайоні Варварівка, квартал 33, виділ 1, для розроблення проекту землеустрою незаконними.
3. Зобов'язати управління держкомзему у м Миколаєві державного комітету України із земельних ресурсів надати ОСОБА_1 умови відведення у власність земельної ділянки, розташованої за адресою: мікрорайон Варварівка, квартал 33, виділ 1.
4. Відшкодувати ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя А. О. Мороз
Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
11:15 год.
02.12.2010 р. справа № 2а-1176/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,
представника позивача: не прибув,
представника відповідача: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, 74900
доуправління держкомзему у м Миколаєві державного комітету України із земельних ресурсів, пр-т Миру, 34, м. Миколаїв, 54034
провизнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління держкомзему у м. Миколаєві державного комітету України із земельних ресурсів (далі - відповідач) про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішення про відмову в наданні умов на відведення земельної ділянки обґрунтовано посиланням на розпорядження Кабінету Міністрів України № 610-р від 10.04.08 р., яке в свою чергу протирічить Конституції України, Земельному та Лісовому кодексам України, а тому не повинно було застосовуватися відповідачем.
Позивач у судове засідання не прибув, надіславши заяву про розгляд справи за його відсутності (а. с. 22).
Відповідач заперечень проти позову не надав, просив суд розглянути спір за його відсутністю ( а. с. 35).
У відповідності до ст. 160 ч. 3 КАС України, у судовому засіданні 02.12.10 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Вирішуючи адміністративну справу, суд враховує наступне.
09.11.09 р. рішенням Миколаївської міської ради № 46 позивачу надано дозвіл на відведення земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1000 м2 за рахунок земель міста не наданих у користування, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд на колишніх землях Андріївського лісництва у мікрорайонні урочище Варварівське (а. р. 19).
28.01.08 р. Державне підприємство "Миколаївське лісове господарство" надало позивачу висновок про погодження відведення земельної ділянки (а. с. 14).
15.01.10 р. відповідач відмовив позивачу у наданні умов для відведення та висновку щодо погодження проекту з тих мотивів, що це заборонено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 610-р від 10.04.08 р. (а. с. 12).
Згідно із ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Порядок та умови набуття права власності на земельну ділянку встановлено Земельним кодексом України (далі ЗК України).
Враховуючи, що ЗК України не передбачено окремий порядок набуття прав на землю громадянами, до спірних правовідносин слід застосовувати положення розділу IV Кодексу, що регулюють питання набуття права на землю.
Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Земельна ділянка, про узгодження умов відведення якої клопотав позивач, відноситься до земель лісогосподарського призначення. Таким чином, надання у власність та зміна цільового призначення такої земельної ділянки здійснюється за правилами, встановленими Земельним кодексом України та Лісовим кодексом України.
Відповідно до ст. 57 Лісового кодексу України, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст. 20 п. 4 ЗК України, зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
З наведених норм вбачається, що надання у власність зацікавленим особам земельних ділянок лісогосподарського призначення при необхідності їх вилучення або зміни цільового призначення потребує прийняття відповідних рішень про надання у власність та зміну цільового призначення таких земельних ділянок з боку органів місцевого самоврядування та здійснюється цими органами за попереднім погодженням з територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища, а також з землекористувачем.
В силу викладеного суд вважає, що зміна цільового призначення вказаної земельної ділянки є компетенцією відповідного органу місцевого самоврядування і саме орган місцевого самоврядування при розгляді питання щодо надання позивачу у власність вказаної вище земельної ділянки має з'ясувати всі пов'язані з цим питання, в тому числі і питання зміни цільового призначення земель, компенсації витрат, вирішивши їх відповідно до вимог чинного законодавства.
Щодо розпорядження Кабінету Міністрів України № 610-р від 10.04.08 р., на яке посилався відповідач, то суд виходить з того, що ст. 3 Земельного кодексу України, передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Діяльність Кабінету Міністрів України регулюється Конституцією України та Законом України "Про Кабінет Міністрів України" і чинним законодавством Кабінету Міністрів України не надано повноважень зупиняти дії законів України.
Таким чином, Кабінет Міністрів України, приймаючи Розпорядження № 610-р, фактично зупинив реалізацію наведених положень Лісового та Земельного кодексів України, тобто унеможливив реалізацію прав юридичних осіб та громадян на набуття права на земельні ділянки.
Відповідно до ст. 9 ч. 4 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
З огляду на зазначене, відмова відповідача не може вважатися правомірною та законною, а порушене право підлягає відновленню, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
У справі маються судові витрати судовий збір у розмірі 3,40 грн., який необхідно відшкодувати позивача з Державного бюджету України (а. с. 4).
Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати дії управління держкомзему у м. Миколаєві державного комітету України із земельних ресурсів щодо відмови у наданні умов відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої у мікрорайоні Варварівка, квартал 33, виділ 1, для розроблення проекту землеустрою незаконними.
3. Зобов'язати управління держкомзему у м Миколаєві державного комітету України із земельних ресурсів надати ОСОБА_1 умови відведення у власність земельної ділянки, розташованої за адресою: мікрорайон Варварівка, квартал 33, виділ 1.
4. Відшкодувати ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова в повному обсязі складена
6 грудня 2010 р.
Суддя А. О. Мороз