Справа № 2-а-417/11
Категорія
25 березня 2011 року cуддя Печерського районного суду Ісаєвська О. В. , розглянувши одноособово, у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва про визнання неправомірними дій відповідача, та зобов'язати нарахувати та виплатити надбавку до пенсії як дитині війни починаючи з 23.08.2010 року, -
Позивачка ОСОБА_1. звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва про визнання дій відповідача неправомірними, нарахування та здійснення перерахунку щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни, зобовязати перерахувати та сплатити в повному обсязі недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії як дитині війни виходячи із розміру 30% від мінімальної пенсії за віком по виплачувати її подальшому.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дійтей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом, а саме щомісчяної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Вказала, що відповідач порушив її законні права, позбавивши її права отримувати щомісчяну доплату до пенсії в належному розмірі.
01.03.2011 року Ухвалою судді адміністративний позов ОСОБА_1. в частині позовних вимог за період 01.01.2006 року по 22.08.2010 року залишено без розгляду, та 03.03.2011 року відкрито скорочене провадження в частині визнання протиправною відмови відповідача щодо нарахування та виплати надбавки за період з 23.08.2010 року.
У відповідності до вимог п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 183-2 розгляд справи проводився в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
21.03.2011 року через канцелярію суду від відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, надійшли письмові заперечення в яких проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши, що Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва діяло в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, та просив суд відмовити у задоволенні позову.
Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, керуючись ч. 4 ст. 183-2 КАС України, вважаю достатніми підстави для прийняття рішення в скороченому провадженні без проведення судового засідання.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва, отримує пенсію за віком, та є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що не заперечується відповідачем та відповідно вищевказаного Закону на позивача повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 даного Закону.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року № 3235- ІV, а саме п.17 ст.77, дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 року зупинено.
Крім того, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 року №3367- ІV, дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 року, відновлено у зв'язку з виключенням п.17 ст.77 з Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року № 3235- ІV.
Відповідно до ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року, № 489-V, встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Положення ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року, втратило чинність, як таке, що визнано неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду N 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян).
Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік" від 28.12.2007 року № 107-VІ, а саме ст. 41, текст ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".
Вказані зміни внесені ст.41 розділу ІІ Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік", в ст.6 Закон України "Про соціальний захист дітей війни", визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Частиною третьою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перевіривши дії відповідача у межах повноважень, передбачених Конституцією та законів України, суд приходить до висновку що дії відповідача, щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а саме 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 23.08.2010 року, є протиправними.
Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином, вимога на майбутнє, стосовно зобов'язання відповідача виплачувати надбавку до пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у подальшому, не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.
Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 2, 6, 9, 11, 69-71, 94, 97, 99, 100, 102, 128, 183-2 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва про визнання неправомірними дій відповідача, та зобов'язати нарахувати та виплатити надбавку до пенсії як дитині війни починаючи з 23.08.2010 року- задовольнити частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги, у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 23.08.2010 року - протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 23.08.2010 року, з урахуванням проведених виплат.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) гривні 40 копійок у відшкодування судового збору.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2, абз. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України відповідач - Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва зобов'язаний постанову суду виконати негайно.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Суддя О. В. Ісаєвська