24.03.2011 19:05:52
Справа № 1-23/11
24.03.2011 Печерський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Тарасюк К. Е.
секретаряПротасенко М.М., Літвіновій О.І.,
за участі прокурораХавіна В.О., Купецького В.Б.,
та захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого неповнолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого директором ТОВ «С-Сіті-Інвест», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч.4 КК України, -
Восени 2005 року ОСОБА_7 через посередників познайомився із ОСОБА_8, який бажав отримати у власність земельну ділянку по пров. Козятинському на території Печерського району м. Києва. ОСОБА_7 був відрекомендований останньому, як представник фірми, яка займається посередництвом в оформленні земельних ділянок. Одночасно, у ОСОБА_7 виник умисел на заволодіння чужим майном, а саме, грошовими коштами ОСОБА_8 в особливо великих розмірах, шляхом обману.
З метою реалізації свого злочинного наміру, діючи з корисливих мотивів, приблизно восени 2005 року ОСОБА_7, достовірно знаючи, що ОСОБА_8 має в розпорядженні значні грошові кошти, умисно, не укладаючи договору про співпрацю із останнім, повідомив ОСОБА_8 завідомо неправдиву інформацію про те, що може допомогти йому в оформленні земельної ділянки та для цього йому потрібні гроші, що повинні надаватись частками. Таким чином ОСОБА_7 ввів потерпілого ОСОБА_8 в оману, створивши видимість, що він має намір отримані кошти використати для оформлення вказаної земельної ділянки, не маючи наміру насправді виконувати свою обіцянку.
18.11.2005р., у невстановлений слідством час, але приблизно протягом дня, ОСОБА_7 зустрівся із ОСОБА_8 біля будинку № 15 по вул.Хрещатик в місті Києві, де продовжуючи вводити в оману потерпілого, отримав від ОСОБА_8 гроші в сумі 102 000 грн., про що написав останньому розписку, не повідомляючи про дійсні свої наміри використати ці гроші в особистих цілях та не маючи наміру виконувати взяті на себе обов'язки.
30.11.2005р. у невстановлений слідством час, але приблизно у другій половині дня, ОСОБА_7 зустрівся із ОСОБА_8 поблизу буд. № 15 по вул. Хрещатик в місті Києві, де продовжуючи вводити в оману потерпілого, знов отримав від ОСОБА_8 гроші в сумі 102 000 грн., про що також написав останньому розписку, не повідомляючи про дійсні свої наміри використати ці гроші в особистих цілях та не маючи наміру виконувати взяті на себе обов'язки.
З кінця березня 2006р. ОСОБА_8 почав вимагати у ОСОБА_7 повернення йому вказаних грошових коштів, однак, останній гроші не повертав, своїх обіцянок не виконував, при цьому, став уникати зустрічей із ОСОБА_8, змінивши місце проживання.
Таким чином, ОСОБА_7 шляхом обману заволодів грошима потерпілого ОСОБА_8 на суму 204 000 гривень, що в 1550 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який на момент вчинення злочину дорівнював 131 гривню, завдавши потерпілому майнової шкоди в особливо великих розмірах.
Крім того, навесні 2005 року ОСОБА_7 познайомився із ОСОБА_9, та між ними виникли ділові стосунки.
Приблизно на початку березня 2006 року, у ОСОБА_7 з корисливих мотивів виник умисел на заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами ОСОБА_10 в особливо великих розмірах, шляхом обману.
17.03.06р., у невстановлений слідством час, але приблизно протягом дня, ОСОБА_7 зустрівся із ОСОБА_9 в приміщення офісу «Квартал 95» по вул. Горького, 155 в м. Києві, де ОСОБА_7, достовірно знаючи, що ОСОБА_9 має в розпорядженні значні грошові кошти, звернувся до останнього з проханням надати йому в борг гроші в сумі 60 000 доларів США, ввівши при цьому останнього в оману, повідомивши йому неправдиві відомості про те, що він має намір повернути гроші 17.05.06р., склавши про таке розписку, не повідомляючи про дійсні свої наміри використати ці гроші в особистих цілях, не маючи наміру виконувати взяті на себе обов'язки та повертати гроші.
З середини травня 2006 року ОСОБА_9 почав вимагати у ОСОБА_7 повернення йому вказаних грошей, однак останній, продовжуючи вводити потерпілого в оману, гроші не повернув, свої обіцянки не виконав.
Таким чином ОСОБА_7 шляхом обману, повторно, заволодів грошима потерпілого ОСОБА_9 на суму 60 000 доларів США, що згідно курсу НБУ складало 317 400 грн., що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який на момент вчинення злочину дорівнював 131 гривню, завдавши потерпілому майнової шкоди в особливо великих розмірах.
Підсудний ОСОБА_7 свою вину у вчиненні злочину, що йому інкримінується не визнав і пояснив, що станом на 2005р. він був директором декількох підприємств, зареєстрованих у м.Києві, в т.ч. ТОВ "Славгород-Ш", "С-Сіті-Інвест", ТОВ "Славгород-Д" та разом з іншими особами був засновником ТОВ "Владгор". Вказані підприємства займались посередницькими послугами з оформлення права власності на землю та послугами по оформленню нерухомості. За допомогою ОСОБА_11, з яким він на той момент співпрацював, приблизно влітку 2005р. він познайомився із ОСОБА_8 В процесі спілкування у ОСОБА_8 виникло до нього питання щодо оформлення на нього земельної ділянки по АДРЕСА_4. ОСОБА_8 хотів приватизувати земельну ділянку, до 10 соток, під будівництво житлового будинку. В усній формі вони домовились про те, що ОСОБА_8 виступає замовником, а він виконавцем проведення робіт по оформленню документації по приватизації на ОСОБА_8 вказаної земельної ділянки. Визнав факт того, що 18.11.05р. та 30.11.05р. за обставин, зазначених у обвинуваченні, він отримував від ОСОБА_8 гроші в сумі по 102 тис. грн., про що писав останньому власноручні розписки, за виконання перед ним вищевказаних зобов'язань. Крім того, приблизно в середині грудня 2005р. ОСОБА_8 передавав йому ще гроші в сумі 10 тис. доларів США, що еквівалентно було 51 тис. грн., про що він також писав останньому розписку. Останню суму він повернув ОСОБА_8 навесні 2006р. у дворі буд.№15а по вул. Хрещатик у м.Києві, оскільки за незалежних від нього обставин, а саме, відмови одного із органів дозвільної системи, а також "охорони історичної пам'ятки", оскільки ця земельна ділянка відносилась до історико-архітектурної пам'ятки, вчинити дії по виконанню перед ОСОБА_8 своїх зобов'язань він не зміг. При цьому, він повідомив ОСОБА_8, що з часом поверне отриману у нього раніше суму грошей. Останній пропонував йому відпрацювати на нього за ці гроші водієм, але він відмовився. Визнав наявність перед ОСОБА_8 боргових зобов'язань, проте, заперечив, що при отриманні грошей у ОСОБА_8 він мав на меті заволодіння ними шляхом обману та вчинив шахрайські дії. Щодо епізоду по ОСОБА_9 підтвердив свої показання на досудовому слідстві, з яких вбачається, що в період часу листопад 2005р. - березень 2006р. він, знаходячись по вул. Горького у м. Києві, взяв у останнього гроші в сумі 60 тис. доларів США з метою оформлення на ОСОБА_9 гаражу по АДРЕСА_5 та оренди кінотеатру «Тампере» по вул. Г.Севастополя у м. Києві. Про це він написав ОСОБА_9 розписку, зобов'язуючись повернути вказану суму грошей не пізніше 6 місяців. На момент порушення кримінальної справи, допиту його в якості обвинуваченого, проведення досудового слідства він гроші ОСОБА_9 не повернув. Зобов'язання перед ОСОБА_9 були виконані після того, як він, в свою чергу, став перебувати під арештом.
Потерпілий ОСОБА_8 підтвердив свої показання на досудовому слідстві і пояснив, що з ОСОБА_7 їх познайомив ОСОБА_11, який відрекомендував його спеціалістом по вирішенню земельних питань в місті Києві та області. Під час однієї із зустрічей ОСОБА_7 показав йому альбом, який містив розбивку земельних ділянок на території Печерського району м.Києва на сотки, і запропонував свої послуги в оформленні на нього документів по приватизації. При цьому, укласти будь-який офіційний договір з ним про надання послуг такого характеру ОСОБА_7 йому не пропонував. Він вибрав одну з ділянок, розміром 7 соток, і поставив перед ОСОБА_7 завдання: вирішити оформлення на нього цієї земельної ділянки на відповідних фінансових умовах. Вся процедура оформлення приватизації цієї земельної ділянки повинна була коштувати йому близько 100 тис.доларів США та тривати приблизно півроку. Він, в свою чергу, повинен був своєчасно, щомісяця, надавати ОСОБА_7 грошові кошти в сумі по 20 000 доларів США, взамін на вирішення вказаного питання. Гроші він видав ОСОБА_7 18.11.05р. на вул.Хрещатик на суму 20 тис. доларів США, та 30.11.05р. на таку ж суму там же, що підтверджено складеними ОСОБА_7 розписками та еквівалентно загальній сумі 204 000 грн. Потім він передав ОСОБА_7 ще 10 000 доларів США, які в подальшому йому були повернуті останнім в присутності ОСОБА_11 зі словами, що земельної ділянки не буде, а попередньо отримані гроші він поверне. Разом з тим, ОСОБА_7 свої зобов'язання перед ним не виконав, гроші не повернув, незаконно заволодівши ними. На його вимоги розрахуватись ОСОБА_7 відповідав обіцянками, а на початку травня 2006 року взагалі зник, переставши відповідати ані на телефонні дзвінки, ані на його приїзди до родичів останнього. Після цього він вимушений був звернутись до правоохоронних органів. Зауважив, що коли ОСОБА_7 зник, ОСОБА_11 також почав його розшукувати, оскільки останній забрав його документи і печатки фірми, але ОСОБА_7 від них переховувався. Неодноразово, до свого звернення в міліцію він намагався допомогти ОСОБА_7 повернути отримані у нього гроші, в тому числі шляхом відпрацювання по спеціальності, але останній обрав шлях переховування та уникнення від виконання своїх зобов'язань перед ним. В своїх розмовах з ним ОСОБА_7 ніколи не говорив про повернення грошей незначними частинами, а лише просив відстрочку для вирішення якихось своїх бізнес-інтересів.
З оголошених в судовому засіданні показань потерпілого ОСОБА_9 під час судового розгляду 04.12.08р. вбачається, що він познайомився з ОСОБА_7 у 2005р., відносини між ними були ділові. На початку 2006р. в нього виникли питання по оформленню гаража, а також викупу кінотеатру «Тампере» у м.Києві, по яких він звернувся до ОСОБА_7 Останній погодився і попросив аванс в сумі 60 тис.доларів США за свої підготовчі роботи. 17.03.06р. він передав ОСОБА_7 гроші у вказаній сумі, як контракт по виконанню зобов'язань, а ОСОБА_7 склав власноручну розписку про отримання у нього грошей у борг. З травня 2006р. ОСОБА_7 зник. Він намагався його розшукати, телефонував, але телефони ОСОБА_7 були вимкнені, за місцем проживання його не було. Через ділових партнерів, з якими працював ОСОБА_7, він також останнього знайти не зміг. В травні 2008р. ОСОБА_7 з'явився, пояснив, що був «в бегах в Крыму», та вибачився перед ним. В червні 2008р. він дізнався про те, що ОСОБА_7 затриманий Подільський РУ за заявою ОСОБА_8, і відносно нього існує порушена кримінальна справа. Знаючи, що його проекти на той момент також не вирішені ОСОБА_7, він, в свою чергу, також звернувся із заявою до Подільського РУ, до якої долучив розписку ОСОБА_7 про отримані у нього у борг гроші, які на той момент не були повернуті. При цьому, він був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого повідомлення про злочин. В подальшому, ОСОБА_7 передав йому контакти людей, які зможуть допомогти у випадку, якщо ОСОБА_7 затримають. В серпні 2008р. він написав до Подільського РУ заяву про відмову від своїх майнових претензій до ОСОБА_7, оскільки його питання були вирішені, хоча гроші, як такові, повернуті не були. (т.2 а.с. 144-176)
Свідок ОСОБА_12 підтвердила свої показання на досудовому слідстві, зазначивши, що підсудний є її чоловіком. Їй відомо про те, що ОСОБА_7 був засновником ряду фірм: «Славгород-Інвест», «Славгород-Д», «Славгород-Ш», «С-Сіті-Інвест», займався питаннями, пов'язаними із нерухомістю, у зв'язку з чим мав ділові стосунки з потерпілими ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Які саме були ці стосунки, і які були ділові партнери ОСОБА_7, їй не відомо. Потім з'ясувалось, що ОСОБА_8 і Харламов звернулись до органів міліції із заявами про її чоловіка. Оперуповноважений Подільського РУ ОСОБА_13 двічі викликав її чоловіка до себе, після чого останній повертався додому. На третій раз ОСОБА_7 було затримано. Зазначила, що розписки від 18.11.05р., 30.11.05р. та 17.03.06р., які надавались їй на досудовому слідстві, писались та підписувались для потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_9 безпосередньо ОСОБА_7 Підтвердила факт переховування ОСОБА_7 разом із родиною протягом 2006-2008р.р., зазначивши, що на літо вони їздили в Крим, а у 2007р. вони проживали у м. Бориспіль, орендуючи квартиру. В цей період її чоловік телефонував потерпілим з проханням почекати із поверненням їм грошей.
Свідок ОСОБА_13 пояснив, що станом на червень 2006р. він працював начальником ВКР Подільського РУ ГУМВС України в м.Києві. До райуправління надійшла інформація від осіб щодо вчинення відносно них шахрайських дій ОСОБА_7 Вказані заяви були перевірені, опитані необхідні особи. При цьому, опитати самого ОСОБА_7 не надавалось можливим, оскільки місце його знаходження було не відомо, телефони відімкнені, останній ухилявся та користувався іншими телефонами. Потім місце знаходження ОСОБА_7 було встановлено, останній орендував квартиру на Бориспільському шосе, після чого його було затримано. Під час проведення оперативних заходів з ним, ОСОБА_7 повністю визнавав свою вину по двом епізодам шахрайських дій відносно потерпілих, які звернулись із заявами. Крім того, ОСОБА_7 видав його підлеглому о/у ВКР ОСОБА_14 певну документацію, яка зафіксована у протоколі добровільної видачі. Про будь-які зауваження з боку ОСОБА_7 щодо неправильності проведення цієї дії та невідповідності зафіксованої у протоколі інформації, йому нічого не відомо. Після чого матеріали справи були передані до слідчого відділу. Заперечив показання свідка ОСОБА_12 щодо незаконного затримання підсудного, зазначивши, що будь-яких скарг від ОСОБА_7 на таке не надходило.
Свідок ОСОБА_14 показав, що станом на 2006 рік він працював о/у ВКР Подільського РУ ГУМВС України в м.Києві. На нього були розписані звернення громадян щодо вчинення відносно них шахрайських дій ОСОБА_7, який займався оформленням земельної ділянки. Останній брав гроші, але нічого не робив. ОСОБА_7 переховувався від заявників та працівників міліції, оскільки за місцем проживання він не знаходився, родичі інформацію щодо місця перебування ОСОБА_7 не надавали. Зазначив, що в Подільському РУ ГУМВС України в м. Києві також знаходилась заява ОСОБА_11 про вчинення щодо нього шахрайських дій ОСОБА_7 Останній пару разів доставлявся до Подільського РУ з різних місць, де він на той момент проживав: перший раз з якогось села у Бориспільському районі Київської області, а другий раз - з вул. Мілютенка у м.Києві. При цьому, під час одного із цих разів, коли вони приїхали за ОСОБА_7, останній пакував речі для чергового переховування, але ОСОБА_13 йому повідомив, що його все рівно знайдуть. Під час однієї із доставок до райуправління ОСОБА_7 11.01.08р. добровільно видав документи, що стосувалися заяви ОСОБА_11 Про це ним було складено відповідний протокол, де були чітко вказані речі, які вилучались у ОСОБА_7 Печаток у останнього не вилучалось. ОСОБА_7 ознайомлювався зі змістом вказаного протоколу, поставив свій підпис, будь-яких зауважень до нього не мав. Перелік цих речей повністю співпадав з тим, який був зазначений в заяві ОСОБА_11, у зв'язку з чим останньому зазначені речі були передані під розписку. Зауважив, що крім документів, що стосувались ОСОБА_11, у ОСОБА_7 будь-яких інших документів, в т.ч. по зобов'язанням перед ОСОБА_8 чи ОСОБА_9, не вилучалось. ОСОБА_7 вважав шахраєм, зазначивши, що йому відомі випадки, коли багато людей, відносно яких підсудний вчинив аналогічні дії, просто не звернулись до правоохоронних органів.
З оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_15 вбачається, що в її провадженні, як слідчого Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві, знаходилась кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст.190 ч.4 КК України. 24.06.08р. працівники ВКР затримали ОСОБА_7 та доставили його до слідчого відділу. Останньому були роз'яснені процесуальні права, від захисника він відмовився. В ході допиту ОСОБА_7 детально розповідав про обставини отримання грошей від ОСОБА_8 і ОСОБА_9, свою вину у вчиненні шахрайства повністю визнавав. Свідчення останній надавав добровільно, без тиску і примусу.
Крім того, винність підсудного у вчиненні інкримінованого злочину повністю підтверджується наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме:
- даними протоколу очної ставки між ОСОБА_8та ОСОБА_7 від 29.07.08р., в ході якої останній визнав факт отримання у потерпілого грошей на суму 204 тис. грн. та не повернення їх станом на момент проведення слідчої дії (т.1 а.с.48-49);
- даними протоколу усної заяви про злочин від 03.07.08р., в якій ОСОБА_9 зазначав про те, що ОСОБА_7 шахрайським шляхом заволодів його грошима в сумі 60 тис. доларів США (т.1 а.с.50);
- даними протоколу очної ставки між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 від 29.07.08р., в ході якої останній визнав факт отримання у потерпілого грошей на суму 60 тис. доларів США та не повернення їх станом на момент проведення слідчої дії (т.1 а.с.58-59)
- речовими доказами по справі:
- оригіналом розписки ОСОБА_7 від 17.03.06р. про отримання останнім від ОСОБА_9 грошей в сумі 60 тис. доларів США та зобов'язання їх повернути не пізніше 17.05.06р. (т.1 а.с.54) ОСОБА_7 не заперечував ані змісту, ані свого почерку та підпису у вказаній розписці;
- копіями розписок від 18.11.05р. та 30.11.05р. ОСОБА_7 про отримання ним грошей від ОСОБА_8 на суму 204 000 грн. та зобов'язання повернути їх не пізніше 01.02.06р. (т.1 а.с.42,43) Підсудний не заперечував змісту вказаних розписок та факту того, що ці копії відповідають оригіналам, які складались і підписувались ним особисто та передавались ОСОБА_8;
Крім того, суд вважає за можливе визнати такими, що можуть бути покладені в основу вироку суду відомості, наведені ОСОБА_7 у своїх первинних поясненнях від 20.06.08р., про те, що гроші, отримані від ОСОБА_8, підсудний витрачав на оплату квартири АДРЕСА_1, де він проживав із родиною, мобільний зв'язок, тощо. В результаті питання про приватизацію землі з ОСОБА_8 вирішено не було, оскільки «ця ділянка знаходилась на території історико-архітектурної зони «Київська фортеця», що означає, що вирішення цього питання ізначально було не можливо» (т.1 а.с. 27-36) При цьому, суд виходив з того, що підсудний не заперечував, що власноручно підписував такі пояснення, без будь-якого тиску і примусу з боку співробітників міліції, та мав фізичну можливість ознайомитись зі змістом цих пояснень і внести свої зауваження. Посилання ОСОБА_7 на те, що такі відомості у поясненнях були написані о/у ОСОБА_14, який його невірно зрозумів, спростовуються показанням останнього, допитаного в судовому засіданні за клопотанням захисту, про те, що під час складання пояснень ОСОБА_7 деталі справи були йому не відомі, а тому, всі відомості у поясненнях ОСОБА_7 від 20.06.08р. писались виключно з його слів. Пояснення останнім надавались добровільно, без будь-якого тиску і примусу, після чого ОСОБА_7 вони були прочитані і підписані.
В цьому контексті судом також враховувався той факт, що будучи допитаним в якості обвинуваченого, в т.ч. за участю захисника ОСОБА_16, ОСОБА_7 повністю визнавав свою вину за ст. 190 ч.4 КК України та засвідчував вказане своїм підписом. (т.1 а.с.110-111, 133).
Про неправдивість інформації, на яку посилався підсудний, щодо неможливості виконання зобов'язань перед ОСОБА_8 нібито з підстав того, що земельна ділянка по пров.Козятинському, оформленням якої займався ОСОБА_7, належала до історико-архітектурної спадщини і саме це перешкодило йому виконати свої зобов'язання перед потерпілим у повному обсязі, свідчить лист директора історико-архітектурного пам'ятки-музею «Київська фортеця» ОСОБА_17 від 15.02.11р. про те, що в період часу вересень 2005р. - березень 2006р. територія земельної ділянки, яка обмежена вулицями Панфіловців, Січневого повстання (Мазепи), Редутною, пров.Редутним, куди, згідно витягу з електронної бізнес карти м.Києва (т.6 а.с.13), входить пров.Козятинський, - до складу музею «Київська фортеця» не входила. (т.6 а.с. 74) Крім того, згідно листа голови Державної служби з питань національної культурної спадщини ОСОБА_18 від 21.02.11р. у період вересень 2005р. - березень 2006р. об'єкти культурної спадщини по вулиці та провулку Козятинському у м.Києві на державному обліку не перебували. (т.6 а.с.76).
В цьому контексті долучений до матеріалів справи за клопотанням захисту лист директора історико-архітектурного пам'ятки-музею «Київська фортеця» ОСОБА_17 від 18.03.11р. про те, що Олексіївський люнет, який розташований між вулицями Редутною, Радіальною та Козятинською у м.Києві, є одним із складових елементів оборонних споруд Київської фортеці і входить до складу пам'яток архітектури, на думку суду, не може мати доказового значення по справі, оскільки будь-яких домовленостей між ОСОБА_8 і ОСОБА_7 щодо оформлення права власності на Олексіївський люнет, не було, а факт належності Олексіївського люнету саме до тієї земельної ділянки, зобов'язання по оформленню права власності на яку перед ОСОБА_8 брав на себе ОСОБА_7, захисником суду не доведено.
Оцінюючи долучені в судовому засіданні від 27.10.09р. (під головуванням судді Підпалого В.В.) за клопотанням захисника - адвоката ОСОБА_19 до матеріалів справи документи по договірним взаємовідносинам від 12.12.2005р. на виконання проектно-вишукувальних робіт між ОСОБА_7 та СПД ОСОБА_20 (т.4 а.с. 94-98), якими захист підтверджував факт того, що ОСОБА_7 розпочав роботу по наданню допомоги ОСОБА_8 за отримані гроші в оформленні на нього земельної ділянки, по провул.Козятинському у м.Києві, а відтак, про відсутність умислу у підсудного на заволодіння шахрайським шляхом грошима ОСОБА_8 на момент їх отримання, суд виходив з наступного:
1. За текстом договору №134 від 12.12.05р. на виконання проектно-вишукувальних робіт ОСОБА_7 виступає Замовником, а СПД ОСОБА_20 - Виконавцем проведення вказаних робіт. (т.4 а.с.94-95) Разом з тим, згідно протоколу погодження договірної ціни між вказаними суб'єктами (доповнення до договору т.4 а.с.97), акту здачі-приймання виконаних робіт від 17.12.05р. (т.4 а.с.96), Замовником, навпаки, виступає СПД ОСОБА_20, а Виконавцем ОСОБА_7
2. Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи №81 від 18.03.11р. підписи від імені ОСОБА_7 на 2 арк. у Договорі №134 на виконання проектно-вишукувальних робіт від 12.12.05р., в Акті здачі-приймання виконаних робіт від 17.12.05р., у Доповненні до Договору №134 від 12.12.05р., на стор.№№3,4,9 у трьох примірниках скорозшивачів з технічним звітом (топографо-геодезичні роботи) «По визначенню зовнішніх меж земельної ділянки, що знаходиться за адресою: пров.Новонаводницький, 11а у Печерському районі м. Києва Замовник ОСОБА_7 Виконавець СПД «ОСОБА_20.», виконані не ОСОБА_7, а іншою особою. (т.6 а.с. 99-134).
За таких обставин, суд розцінює позицію ОСОБА_7 та його захисників про те, що долучені до справи документи, укладені з СПД ОСОБА_20, можуть бути доказами, які виправдовують підсудного і свідчать про відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ст. 190 ч.4 КК України, по епізоду щодо ОСОБА_8, як безпідставну, надуману, створену шляхом долучення до матеріалів справи в порушення вимог закону захисником ОСОБА_19 сфальсифікованих доказів.
Посилання підсудного на те, що виконанню зобов'язань перед потерпілим ОСОБА_8 йому перешкодив факт того, що він передав гроші іншим особам (ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_23.), які здійснювали допомогу ОСОБА_7 у вирішення оформлення земельної ділянки на ОСОБА_8, судом визнаються також безпідставними і такими, що спрямовані на перекладення відповідальності за свої злочинні дії на інших осіб, оскільки спростовуються наступним:
- Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні зазначав, що ОСОБА_7 жодного разу не повідомляв йому про те, що оформленням земельної ділянки по його зобов'язанням будуть займатись інші особи. Мова йшла про те, що ОСОБА_7 безпосередньо працює з уповноваженими на те органами, які видають необхідні для цього документи. Прізвищ ОСОБА_21, ОСОБА_23, ОСОБА_22 підсудний йому не називав.
- З метою перевірки на досудовому слідстві зазначеної версії ОСОБА_7 ст.слідчим Подільського РУ Вдовенко В.В. надавалось доручення для встановлення місцезнаходження та забезпечення явки ОСОБА_22, ОСОБА_11, ОСОБА_21 та ОСОБА_23, які позитивного результату не надали (т.1 а.с. 63-66). Крім того, відносно вказаних осіб постановою суду від 10.02.09р. (під головуванням судді Підпалого В.В.) надавалось аналогічне за змістом судове доручення (т.3 а.с. 50), як і в подальшому ст.слідчим Подільського РУ Скок Ю.В. (т.3 а.с.87-88), які були спрямовані на перевірку таких показань ОСОБА_7, які також позитивного результату не надали (т.3 а.с. 91-101) Як вбачається з постанови ст.о/у ВКР Подільського РУ ГУМВС України в м.Києві ОСОБА_14 від 16.05.09р., за виділеними матеріалами справи з метою перевірки показань ОСОБА_7 про те, що особи ОСОБА_22 (з яким зі слів ОСОБА_7 вони заснували чотири підприємства: ТОВ «Славгород-Ш», ТОВ «Славгород-Інвест», ТОВ «Славгород-Д» та ТОВ «Владгор», ОСОБА_11, ОСОБА_21 та ОСОБА_23 можуть підтвердити те, що він не мав наміру шахрайським шляхом заволодіти коштами ОСОБА_8 і ОСОБА_9, прийнято рішення про відмову відносно вказаних осіб у порушенні кримінальної справи за ст.190 ч.4 КК України за відсутністю в їх діях складу злочину. (т.4 а.с.93)
- Показання підсудного про те, що отримані у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 гроші він передав касиру заснованого ним одного із підприємств ТОВ «Владгор» за адресою: м. Київ, вул.В.Житомирська, 31, - ОСОБА_21, а потім ці кошти були залучені у інші проекти їх підприємства, судом визнаються надуманими, оскільки не підтверджені відповідними доказами і лише свідчать про факт використання ОСОБА_7 грошей не за цільовим призначенням, згідно його домовленості із потерпілими, і без отримання на таке їх згоди. Крім того, потерпілий ОСОБА_9 в суді пояснював, що коли він телефонував ОСОБА_21, який був діловим партнером ОСОБА_7, розшукуючи останнього у зв'язку із невиконанням ним своїх зобов'язань, ОСОБА_21 йому пояснював, що знайти ОСОБА_7 не може, оскільки той переховується, а деталями відносин між ними ОСОБА_21 не володів.
Щодо тверджень підсудного про те, що він виконував зобов'язання перед ОСОБА_8, отримував для цього необхідні документи, то такі обставини судом перевірялись і визнані безпідставними і такими, що спрямовані на уникнення ОСОБА_7 кримінальної відповідальності за свої злочинні дії, виходячи з наступного:
- Потерпілий ОСОБА_8 зазначав, що ОСОБА_7 не показував йому жодних офіційних документів про виконання ним зобов'язань по оформленню земельної ділянки, в тому числі тих, які ОСОБА_7 зазначив у судовому засіданні. На його неодноразові вимоги надати оригінали документів, архітектурні довідки, тощо, ОСОБА_7 відповідних дій не вчиняв.
- Твердження ОСОБА_7 про те, що на виконання умов домовленості з ОСОБА_8 він вчинив збір попередньої технічної документації (довідки з Головного управління земельних ресурсів, витяги з Державного кадастру, ДП "Київгенплан", держархітектури, історичну довідку), здійснив виїзд із працівниками земельного комітету, які виносили в натурі межі ділянки для ОСОБА_8 і робили їх у декількох варіантах, робив запити до історико-архітектурних установ, вилучав архівні документи, витратив на це приблизно 50 тис. грн. отриманих від ОСОБА_8 грошей, тощо, - судом визнаються безпідставними, оскільки вони не підтверджені жодним достовірним доказом по справі, дослідженим в судовому засіданні. При цьому, судом також враховувався той факт, що підсудний неодноразово пояснював, що станом на 2005-2006р.р. він займався юридичними справами, пов'язаними з наданням послуг по оформленню земельної документації, а тому, він був обізнаний про перелік необхідних для цього документів, який наводив суду для підтвердження своєї позиції, хоча факт вчинення ОСОБА_7 дій по збору цієї документації в ході судового слідства встановлений не був.
Показання підсудного про те, що вказана документація по зобов'язанням перед ОСОБА_8 міститься у 15 папках документів, вилучених під час його затримання працівниками Подільського РУ ГУМВС України в м.Києві (протокол огляду та вилучення (добровільної видачі від 11.01.08р.(т.6 а.167-170) та переданих в подальшому під розписку ОСОБА_11 (т.6 а.с.171), судом перевірялись і визнані такими, що спростовуються наступним:
1. В судовому засіданні ОСОБА_7 підтвердив оголошені судом свої показання в якості підозрюваного від 24.06.08р. (т.1 а.с. 99-102), в яких він зазначав, що за отримані у ОСОБА_11 гроші в сумі 35 тис. доларів США він займався оформленням на нього ПП "ВКФ "Петелін", а також права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_6, всі документи по яким були ним особисто передані працівнику міліції. Така позиція знайшла своє відображення також у первинних поясненнях ОСОБА_7 від 20.06.08р.(т.1 а.с. 32,33), які останній у вказаній оголошеній судом частині не заперечував. При цьому, підсудний не зазначав, що серед переданих ним документів частина стосувалась технічної документації щодо земельної ділянки, про яку він домовлявся із ОСОБА_8 Така версія у підсудного виникла під час подальшого судового слідства з метою створення штучних елементів захисту. ОСОБА_7 зазначав, що мав можливість внести у підписаний ним протокол видачі відповідні зауваження, але цього не зробив, оскільки поспішав;
2. Такі відомості спростовуються показаннями допитаних за клопотанням захисту в якості свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14;
3. З метою сприяння захисту у збиранні доказів, що можуть мати значення для правильного вирішення справи, судом викликався в якості свідка ОСОБА_11 за адресою, зазначеною захисником ОСОБА_5 Свідок на неодноразові виклики (т.5 а.с. 168, 196) до суду не з'явися. На виконання постанови про судове доручення щодо встановлення місця проживання свідка ОСОБА_11 та забезпечення його явки, до суду надійшли матеріали з Подільського РУ ГУМВС України в м.Києві про неможливість виконання (т.5 а.с.215-216). Тому, твердження захисту про те, що судом не вживались заходи у сприянні підсудному щодо встановлення істини у кримінальній справі, є безпідставними.
Посилання підсудного на те, що гроші потерпілим ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на момент порушення кримінальної справи він не повернув, оскільки на протязі грудня 2005р. - квітня 2006р. в його бік почались погрози зі сторони гр. ОСОБА_21 та ОСОБА_23, з вказівками залучати отримані від людей кошти в бізнес останнього, а тому, він виїхав за межі м.Києва та почав переховуватись, в т.ч. від потерпілих, оскільки боявся за свою сім'ю, судом розцінюється як надумана позиція захисту підсудного з метою уникнення кримінальної відповідальності шляхом створення версій, які нічим не підтверджені, крім слів його дружини - свідка ОСОБА_12, яка безпосередньо зацікавлена у такій позиції підсудного.
Твердження підсудного у судових дебатах про те, що він на момент затримання не переховувався від органів досудового слідства, спростовується показанням свідків в судовому засіданні, а крім того рапортами о/у ВКР Подільського РУ про те, що ОСОБА_7 станом на березень 2008р. за місцем свого проживання: АДРЕСА_2, не проживав, дізнатись у розмові із матір'ю ОСОБА_7, де проживає останній, не надалось можливим. (т.1 а.с. 22-24)
Твердження підсудного про те, що його дії повинні бути кваліфіковані за ст.192 ч.2 КК України, як заподіяння майнової шкоди у великих розмірах шляхом обману за відсутності ознак шахрайства, судом перевірялись і визнані безпідставними, оскільки об'єктивною стороною вказаного злочину, на відміну від шахрайства, передбачено, що чуже майно або право на чуже майно не виходить з володіння власника, а лише не надходить до нього. Разом з тим, судовим слідством встановлено, що гроші виходили із володіння потерпілих шляхом їх обману з боку ОСОБА_7
Позиція підсудного про те, що по епізоду ОСОБА_9 він повинен бути виправданий, оскільки на момент отримання грошей у ОСОБА_9 він не мав умислу на їх заволодіння шахрайським шляхом, а вкладав їх в оформлення відповідних документів (плани, довідки) для ОСОБА_9, судом розцінюються критично, оскільки доказів цьому ані підсудним, ані його захистом наведено не було. Крім того, судом приймались до уваги показання самого ОСОБА_9 в судовому засіданні, який зазначав, що звернувся до правоохоронних органів через 2 роки після того, як ОСОБА_7 повинен був виконати зобов'язання перед ним, але цього не зробив, переховувався. Факт відсутності у ОСОБА_9 претензій до ОСОБА_7 станом на 04.09.08р. (заява т.1 а.с.60), судом може бути оцінений виключно в контексті добровільного відшкодування підсудним після розпочатого кримінального переслідування потерпілому заподіяної шкоди, але на відсутність у діях ОСОБА_7 складу злочину на момент його вчинення, така обставина не вказує.
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №№10 від 06.11.09р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності» отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковано як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов'язання. На думку суду, обставини усвідомлення ОСОБА_7 своїх дій, а також його бажання привласнити отримані шляхом обману у потерпілих гроші в момент заволодіння ними, знайшли своє підтвердження всіма здобутими і вище викладеними доказами по справі, а відтак, посилання захисту на цивільно-правовий характер відносин між ОСОБА_7 і потерпілими є безпідставними.
Оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що винність ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена повністю, а його умисні дії правильно кваліфіковані органами досудового слідства за ст. 190 ч.4 КК України як шахрайство - заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, в особливо великих розмірах.
Обставиною, що пом'якшує покарання підсудному, судом визнається добровільне відшкодування збитків потерпілому ОСОБА_9
Обставин, що обтяжують покарання підсудному, судом не встановлено.
Виходячи з наведеного та враховуючи обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, позицію підсудного в ході досудового і судового слідства, який переховувався від правоохоронних органів та перешкоджав встановленню істини у справі в суді, шляхом створення для перевірки судом надуманих версій своєї невинності, побудованих на сфальсифікованих доказах, хоча і приймаючи до уваги те, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, задовільно характеризується за місцем проживання, одружений, має неповнолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_8, працював помічником-консультантом депутата Деснянської РДА в м.Києві Короля А.О., а також враховуючи стан здоров'я підсудного, який має ряд хронічних захворювань, та обставину, що пом'якшує його покарання, суд дійшов висновку про те, що виправлення ОСОБА_7 не можливо без ізоляції від суспільства і йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.
Вирішуючи заявлений потерпілим ОСОБА_8 на досудовому слідстві цивільний позов на суму 306 000 грн. (т.1 а.с.40), підтриманий останнім в судовому засіданні, суд дійшов висновку про те, що він підлягає частковому задоволенню, на суму доведених в судовому засіданні прямих збитків, спричинених незаконними діями ОСОБА_7 у розмірі 204 000 грн., оскільки він був визнаний на цю суму підсудним та знайшов своє підтвердження всіма здобутими по справі доказами. В решті заявлених позовних вимог суд вважає необхідним відмовити, як у таких, що не доведені у встановленому законом порядку. При цьому, посилання потерпілого на урахування росту курсу валюти на момент вирішення позову в суді не може прийматись до уваги, оскільки позовні вимоги заявлялись потерпілим ОСОБА_8 у гривнях, матеріали справи містять розписки ОСОБА_7 про отримання грошей у гривнях, а зазначені вимоги потерпілого не врегульовані відповідними договірними відносинами із підсудним.
В задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 на досудовому слідстві на суму 60 тис. доларів США, що складається з вартості отриманих і не повернутих йому ОСОБА_7 грошей, суд вважає необхідним відмовити, приймаючи при цьому позицію ОСОБА_9 в заяві від 04.09.08р. (т.1 а.с.60), підтриманої в судовому засіданні, про те, що матеріальні збитки на вказану суму йому відшкодовані, претензій до ОСОБА_7 він не має.
З метою забезпечення цивільного позову та конфіскації майна, суд вважає, що автомобіль «OPEL MERIVA» сірого кольору, 2005 р.в., д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_7 на праві приватної власності та на який постановою ст.слідчого Подільського РУ ГУМВС України в м.Києві Вдовенко В.В. від 08.09.08р. накладено арешт, слід залишити під арештом.
Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 81 КПК України.
Судові витрати по справі за проведення експертизи відповідно до ст. 93 КПК України покласти на засудженого.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.321, 323, 324 КПК України,
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.190 ч.4 КК України, і призначити йому покарання у виді 7 /семи/ років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 обраховувати з 24 червня 2008 року.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 204000 /двісті чотири тисячі/ грн. 00 коп. на відшкодування матеріальних збитків, спричинених злочином. В решті позову відмовити.
В задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 на суму 60000 доларів США відмовити повністю.
Речові докази по справі: копії розписок ОСОБА_7 від 18.11.05р. та від 30.11.05р., та оригінал його розписки від 17.03.06р., які знаходяться у матеріалах справи, залишити там же.
Арешт, накладений постановою ст.слідчого Подільського РУ ГУМВС України в м.Києві Вдовенко В.В. від 08.09.08р. на автомобіль «OPEL MERIVA» сірого кольору, 2005 р.в., д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_7 на праві приватної власності, з метою забезпечення цивільного позову та конфіскації майна залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м.Києві (р/р 31253272210699, Код 25575285, Банк: ГУДКУ у Київській області, МФО 821018, призначення платежу *10120* послуги експерта) судові витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи у розмірі 4001 грн. 72 коп.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді арешту до вступу вироку в законну силу залишити без зміни, і утримувати його під вартою в Київському СІЗО Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя К. Е. Тарасюк