Справа № 2-986/11
Категорія 29
18 березня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Вовк С. В. ,
при секретарі - Горова Н. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
У серпні 2008 року позивачі звернулися до Оболонського районного суду м. Києва з вказаним позовом до відповідача.
21.08.2008 року суддею Оболонського районного суду м. Києва по справі відкрито провадження та призначено дату попереднього судового засідання.
8.10.2008 року дана справа направлена за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
В судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, місце судового засідання був належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив, незалежно від причин, суд розглядає справу за наявністю у справі доказів у відсутність відповідача. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Судом встановлено, що 25.08.2005 року близько 10 години ранку позивач ОСОБА_1 не зміг відкрити житло, яке він наймав разом з сім'єю у відповідача за адресою - АДРЕСА_1 через те, що замок на вхідній двері був замкнений. ОСОБА_1. було заявлено, щоб він негайно забрав всі речі та звільнив квартиру. Коли ОСОБА_1 впустили до квартири, він побачив, що більшість його речей вже зібрана до купи в коридорі квартири і встановити чи є там всі належні йому речі було не можливо. За 20 хв ОСОБА_1 пішов з квартири. Прибувши до квартири того ж дня, приблизно о 17:40 він помітив на балконі відповідача, якому квартира належала на праві сумісної власності, від якого ОСОБА_1 почув вимоги негайно забрати речі із зазначеної квартири, інакше він ОСОБА_1 до квартири не впустить. Пізніше, приблизно, о 19:00 позивачам стало відомо, що відповідач самовільно, всупереч існуючому порядку почав виставляти і в подальшому виставив їх особисті речі, які знаходились у вказаній квартирі, на сходову клітину, частину з яких вони в подальшому не знайшли.
15.03.2007 р. Печерським районним судом м. Києва постановлено вирок (а.с. 8-12), яким ОСОБА_3. визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ст. 356 КК України та цивільний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно 44554,78 грн. та 19094,91 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, та у відшкодування моральної шкоди на корить ОСОБА_1 - 8000 грн., на користь ОСОБА_2 - 4000 грн.
Ухвалою від 06.09.2007 р. Апеляційний суд м. Києва вирок скасував та направив справу на новий розгляд у зв'язку з порушенням підсудного права на захист - неявкою в засідання захисників підсудного.
21.11.2007 р. Постановою Печерського районного суду м. Києва кримінальну справу за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3. за ст. 356 КК України закрито за заявою підсудного (а.с. 15-16), в якій підсудний просить закрити кримінальну справу з нереабілітуючих підстав у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Згідно з Ухвалою судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 31.01.2008 р. - у відповідності зі ст. 28 КПК України, закриття кримінальної справи з підстав зазначених у статтях 7 і 7-1 КПК України, в тому числі із закінченням строків давності, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати у встановленому законом порядку матеріальні збитки завдані державним, громадським організаціям або громадянам. Особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства. Як вбачається з матеріалів справи приватного обвинувачення (а.с. 21) від підсудного ОСОБА_3. надійшла письмова заява на закриття відповідно до вимог ст. 7-1 п.5 КПК України та ст. 49 КК ч. 1 п. 1 КК України кримінальної справи за його обвинуваченням за ст. 356 КК України і залишення без розгляду цивільного позову у даній кримінальній справі. В заяві ОСОБА_3 зазначив про те, що правові наслідки закриття кримінальної справи йому відомі.
Так, матеріалами справи приватного обвинувачення за скаргою потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про притягнення до кримінальної відповідальності за самоправство ОСОБА_3. встановлено, що злочин передбачений ст. 356 КК України, був вчинений 25.08.2005 р.
Внаслідок злочину, що було скоєно ОСОБА_3, позивачам була завдана значна шкода.
Так як підсудний самовільно, всупереч встановленому чинним законодавством порядку позбавив потерпілих права користування квартирою АДРЕСА_2 а речі потерпілих виніс на сходову клітину під'їзду, чим заподіяв значну матеріальну шкоду.
Суд дійшов висновку, що позивачу ОСОБА_1. дійсно належали -нагрудний знак Заслуженого майстра спорту, золота медаль з чемпіонату Світу 1994 року, гроші 750 доларів США та чоловічий костюм, які зберігались потерпілим у квартирі АДРЕСА_1 та зникли внаслідок їх винесення підсудним 25.08.2005 р.
Між відповідачем та позивачами існували сталі, багаторічні відносини найму квартири АДРЕСА_1
Кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи. (ст. 30 Конституції України).
Позивачі на законних підставах проживали у квартирі, оскільки довгий час арендували це житлове приміщення.
Ст. 47 Конституції України встановлено - Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Внаслідок протиправних дій відповідача, позивачам була завдана моральна шкода, що підтверджуються консультативними висновками УНД інституту соціальної і судової Психіатрії та Інституту акушерства, педіатрії і гінекології.
Доказів попередження позивачів з боку відповідача про намір припинити договірні відносини найму житла або звернення підсудного до суду, правоохоронних органів з приводу виселення або незаконності перебування потерпілих у помешканні судом не встановлено.
Судом встановлено, що плата за користування найманим приміщенням з грудня 2004 року становила еквівалент 250 доларів США.
За умовами п. 3.1. договору найму від 26 серпня 2005 року плата за місяць становить еквівалент 550 доларів США. Суд вважає, що матеріальна шкода полягає у наступному у відповідних розмірах:
- невикористання сплаченого часу за найом житла, в який позивачі не мали можливості проживали у найманому приміщенні через дії підсудного (з 25 серпня 2005 року по 10 вересня 2005 року), всього 17 днів - 250$/30 днів х 17 днів х5,05 (курс НБУ на 14 березня 2006р.) =715 гривень 13 коп.
- сума, сплачена позивачами внаслідок вимушеного укладання нового договору найму в тому ж районі і вселенні з 01.09.05 р. по 01.12.05 р. еквівалент 550 доларів США х 3 міс. + 275 доларів США (послуги брокера) становить 1925 х 5.05 грн. = 9721 грн. 25 коп.;
- сума, сплачена за час дії договору найма від 26.08.05 р. розмір матеріальної шкоди з 01.12.2005 р. по 01.06.2008 р. як різниця між вартістю оплати за найом на вул. А. Барбюса, 5, кв. 3 та сплатою за найом за останнім договором найму складає: еквівалент 300$ (доларів США) х (30 місяців) х 4,852 Курс НБУ = 43668 гривні 00 коп.
Матеріальна шкода, що пов'язана зі втратою майна, полягає у втраті:
750 доларів США, що за курсом НБУ (5,05 грн.) становить 3787 грн. 50 коп., знаку Заслуженого майстра спорту України, золотої медалі з чемпіонату Світу 1994 року, що згідно листа №29-07 від 19 лютого 2007 року спеціалізованої організації з проведення відкритих торгів (аукціонів) ТОВ «Інформаційно-аналітична група «Аукціон» оцінюються в 20000 гривень;
чоловічого костюму, вартість якого згідно фактури становить 1115 євро, що за курсом НБУ на 14.03.2007 р. (6,64378 грн.) складає 7407 гривень 81 коп.
Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності вини.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі ст. 88 ЦПК України підлягають присудженню понесені та документально підтверджені судові витрати позивача ОСОБА_1 в розмірі 8933,80 грн. та позивача ОСОБА_2 в розмірі 300 грн.
На підставі ст.ст. 30, 47 Конституції України, ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 68091,92 грн., моральну шкоду в розмірі 3000 грн.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 29182,25 грн., моральну шкоду в розмірі 2000 грн., судові витрати в розмірі 300 грн.
В решті задоволення позовних вимог відмовити.
За правилами визначеними ст. 88 ЦПК України стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1126,96 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн.
За правилами визначеними ст. 88 ЦПК України стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача в сумі 300 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя С. В. Вовк