Справа № 2-а-260/11
17 березня 2011 року Печерський районний суд міста Києва у складі:
головуючий - суддя Крижанівська Г. В. ,
при секретарі - Рудницькій З. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Печерського району в м. Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 31.01.2011 р. та просив зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва провести перерахунок та виплату позивачеві, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно вимог ст.ст. 49, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22.10.2003 року по момент винесення рішення з урахуванням проведених виплат.
Крім того, просив зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва призначити довічно додаткову пенсію за шкоду, заподіяну у здоров'ю, в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, згідно вимог ст.ст. 49, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і виплачувати щомісячно в подальшому починаючи з 01.02.2011 року.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Печерського району в м. Києві усунути порушення і провести перерахунок згідно ст. 48 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991 р. щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з 21.01.1998 року.
Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити згідно ст. 48 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991р. щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з 21.01.1998 року.
Зобов'язати Відповідача 2 та Відповідача З призначити довічно, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 01.02.2011 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.03.2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Печерського району в м. Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії в частині вимог про зобов'язання Управління пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва провести перерахунок та виплату позивачеві, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно вимог ст.ст. 49, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22.10.2003 року по 31.07.2010 року та в частині вимог про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Печерського району в м. Києві усунути порушення і провести перерахунок згідно ст. 48 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991 р. щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних, а Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити згідно ст. 48 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991р. щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з 21.01.1998 року по 31.07.2010 року, залишено без розгляду.
Учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.
Від позивача надійшла до суду заява про проведення розгляд справи без його участі.
Дослідивши матеріали справи, письмові заперечення відповідачів, суд дійшов наступного висновку.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії ІІ осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить посвідчення, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва та отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 та 51 Закону №796-XII.
Відповідно до відповіді на звернення позивача до УПФ, відповідач не заперечує стосовно його статусу, який дійсно має право на отримання додаткової пенсії, передбаченої статтею 50 та 51 Закону № 796-XII.
Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідному розмірі.
Статтею 49 Закону № 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною 1 статті 67 Закону № 796-XII було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Згідно зі статтею 51 Закону № 796-XII особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконним актами при вирішенні цього спору слід виходити з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсії передбачених статтями 50, 51 Закону України № 796 застосування підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Статтею 28 вказаного Закону України також передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
При цьому, в частині 2 статті 5 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Враховуючи те, що нормами цього Закону встановлений розмір мінімальної пенсії за віком, а дія інших нормативно-правових актів може застосовуватись лише в частині, що не суперечить цьому Закону, суд приходить до висновку, що будь-яким іншим нормативно-правовим актом не може визначатись розмір мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону № 1058-IV встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами положення частини 3 статті 28 Закону № 1058-IV, не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.
Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.
Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із позицією позивача щодо порушення його права на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно статті 51 Закону № 796-XII у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та відповідно до статті 50 цього ж закону.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, виходячи за межі заявлених позовних вимог відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню за період з 3 вересня 2010 року по день ухвалення судового рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 48, 50, 54, 67, 70, 71 ЗУ «Про статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про прожитковий мінімум» та ст.ст. 2, 6-10, 17, 104, 105, 121, 158-162 КАС України, суд, -
Позов позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Печерського району в м. Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в період з 01 серпня 2010 року до 17 березня 2011 року, передбачену статтями 50 та 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком - неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва вчинити дії щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 недоплаченої суми щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, передбачену статтями 50 та 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімальної пенсії за віком, починаючи 01 серпня 2010 року до 17 березня 2011 року, у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком, що діяли на момент належної виплати, за виключенням сум фактично проведеної виплати.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання її копії до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва
Суддя Г. В. Крижанівська