25.03.2011 Справа № 1-390/11
Справа № 1-390/2011р.
25 березня 2011 року Оболонський районний суд міста Києва
у складі: головуючого -судді - МАМОНТОВОЇ І.Ю.
при секретарі - РАХУБА І.Л.
за участю прокурора - ЮРЛОВОЇ О.О.
за участю захисника - ОСОБА_1
при попередньому розгляді кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 за ст.ст.15 ч.2, 176 ч.1 КК України
Кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст.ст.15 ч.2, 176 ч.1 КК України надійшла до Оболонського районного суду м.Києва 10.03.2011 року.
Прокурор вважає, що справу можливо призначити до розгляду у суді.
Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник -адвокат ОСОБА_1 не заперечують проти призначення справи до судового розгляду.
Заслухавши доповідь прокурора та думку інших учасників процесу, перевіривши матеріали кримінальної справи в ході дослідження питань, зазначених у ст.237 КПК України, суд вважає за необхідне повернути кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст.ст.15 ч.2, 176 ч.1 КК України на додаткове розслідування за нижчевикладеними обставинами.
Так, відповідно до ст.246 КПК України, суд з власної ініціативи або за клопотанням учасників процесу повертає справу на додаткове розслідування у випадку, коли під час досудового слідства були допущені такі порушення Кримінально-процесуального кодексу України, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.
Як убачається з обвинувального висновку та постанови про притягнення як обвинуваченого, дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ст.ст.15 ч.2, 176 ч.1 КК України, як умисні дії, які виразились у закінченому замаху на незаконне відтворення комп'ютерних програм, що завдало матеріальну шкоду у значному розмірі, але не зміг довести до кінця свій злочинний умисел з причин, що не залежали від його волі.
При цьому, фактичні обставини пред'явленого обвинувачення ОСОБА_2 не відповідають кваліфікації його дій, оскільки:
1. Склад злочину, передбачений ст.176 ч.1 КК України має матеріальний склад. Наслідок, як обов'язкова ознака об'єктивної сторони, полягає в заподіянні матеріальної шкоди у значному розмірі. Злочин, передбачений ст.176 ч.1 КК України вважається закінченим з моменту заподіяння матеріальної шкоди.
2. Замах на злочин -це вид незакінченого злочину. Недоведення злочину до кінця вказує на незавершеність об'єктивної ознаки сторони злочину. Замах на злочин - це невдала спроба посягання на об'єкт. У злочинах з матеріальними складами в закінченому замаху на злочин відсутня лише одна ознака об'єктивної сторони, а саме суспільно небезпечний наслідок, тобто діяння не спричиняє шкоди.
Тобто, як випливає з вищевикладеного, якщо діями ОСОБА_2 заподіяно матеріальну шкоду у значному розмірі, то злочин, який йому інкримінується, є закінченим і навпаки, якщо злочин, який інкримінується ОСОБА_2 є незакінченим, тоді його діями не може бути заподіяна матеріальна шкода.
У відповідності до положень ст.ст.59, 63 ч.2, 129 ч.3 п.6 Конституції України й чинного кримінально -процесуального законодавства, забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, засудженому та виправданому права на захист є однією з основних засад судочинства та важливою гарантією об'єктивного розгляду справи та запобіганню притягнення до кримінальної відповідальності невинуватих осіб.
Також, відповідно до положень ст.ст.43, 132, 142 КПК України, обвинувачення має бути логічним і конкретним, оскільки обвинувачений вправі знати в чому його обвинувачують і захищатись від пред'явленого обвинувачення.
В порушення зазначених норм кримінально-процесуального закону, слідчий виклав обставини обвинувачення та кваліфікацію дій ОСОБА_2 такими, що не відповідають один одному, чим позбавив останнього права захищатися від зрозумілого обвинувачення.
Неконкретність обвинувачення є істотним порушенням чинного законодавства, яке перешкоджає судовому розгляду справи, та є порушенням права на захист, що у подальшому, в силу ст.ст.367, 370 КПК України, тягне за собою скасування судового рішення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст.ст.15 ч.2, 176 ч.1 КК України підлягає поверненню на додаткове розслідування.
Крім того, при провадженні досудового слідства слідчий явно вийшов за рамки своїх повноважень, які надані йому кримінально-процесуальним кодексом, та відмовив у цивільному позові, який був заявлений корпорацією «Microsoft» (а.с.92, 94-96).
Також, в протоколі допиту обвинуваченого ОСОБА_2 (а.с.127-129) не зазначений час допиту, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити чи був допитаний обвинувачений до пред'явлення обвинувачення чи після цього, як того вимагає ст.143 КПК України, що є істотним порушенням кримінально-процесуального закону.
Крім цього, згідно обвинувального висновку, одним із доказів у справі є протокол допиту свідка ОСОБА_3 (а.с.162-164), хоча в матеріалах справи відсутній протокол допиту вказаного свідка, а мається протокол допиту ОСОБА_3 в якості спеціаліста (а.с.140-142), що суперечить вимогам ст.ст.65, 1281 КПК України. Стаття 65 не вказує, як на один із доказів показання спеціаліста, а ст.1281 не надає слідчому права допитувати спеціаліста, складати протокол його допиту та попереджати про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України.
Також, до матеріалів кримінальної справи долучені документи на підтвердження вартості продукції корпорації «Microsoft»(а.с.11-19), які не завірені жодною посадовою особою.
Відповідно до ст.224 КПК України до обвинувального висновку додається список осіб, що підлягають виклику в судове засідання.
Як убачається з додатку до обвинувального висновку (а.с.158) слідчий зазначив, що виклику в судове засідання підлягає представник цивільного позивача ОСОБА_4, хоча відповідно до постанови від 24.02.2011 року (а.с.92) слідчий відмовив в визнанні цивільним позивачем компанію Microsoft Corporation Adobe та відмовив в визнанні представником цивільного позивача ОСОБА_5.
Після проведення додаткового розслідування, на якому необхідно усунути зазначені вище істотні порушення кримінально-процесуального закону, потрібно вирішити питання про винуватість учасників подій, та визначитися з правильною кваліфікацією їх дій.
Підстав для скасування чи зміни обвинуваченому запобіжного заходу не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.237, 240, 244, 246 КПК України, суд, -
Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст.ст.15 ч.2, 176 ч.1 КК України повернути прокурору Оболонського району міста Києва на додаткове розслідування.
Запобіжній захід ОСОБА_2 -підписка про невиїзд, залишити без змін.
На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до Апеляційного суду м.Києва.
Суддя І.Ю.Мамонтова