Справа № 2-а-912/11
15 березня 2011 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Новака А.В.,
при секретарі Мушті І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва про призначення та виплату в подальшому пенсії як дитині війни,
позивач ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва про призначення та виплату в подальшому пенсії як дитині війни.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідно до ст. 1 Закону України від 18.11.2004 «Про соціальний захист дітей війни»вона є особою, що належить до соціальної категорії громадян «Діти війни».
Відповідно до ст. 6 цього Закону з 01.01.2006 Пенсійний фонд України повинен нараховувати та виплачувати їй щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. В зв'язку з тим, що дія вказаної статті неодноразово зупинялась, вказане підвищення виплачується не в повному обсязі. Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/07 від 09.07.2007, № 10-рп/2008 від 22.05.2008, всі ті зміни, які відбувались щодо ст. 6 Закону, визнано такими, що не відповідають вимогам Конституції України.
Вважає, що в результаті прийняття органом державної влади нормативно-правових актів, що були визнані незаконними і скасовані, порушено її право.
Оскільки, її звернення до відповідача про призначення та здійснення виплати щомісячного підвищення до пенсії у майбутньому залишено без задоволення, просила суд зобов'язати відповідача призначити їй щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, виходячи із розміру 30% від мінімальної пенсії за віком, та виплачувати його в майбутньому.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заперечення проти позову із заявою про розгляд справи у його. Проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що заявлені позивачем вимоги є необгрунтованими та не містять посилань на будь-які норми законовадаства /а.с. 14/.
Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст.ст. 2, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 № 10-рп-2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Держаний бюджет України), ст. 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини».
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і має правовий статус дитини війни /а.с. 6, 7/.
Відповідно до ст. 6 Закону України від 18.11.2004 № 2195-4 «Про соціальний захист дітей війни», що набрав чинності 01.01.2006, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Проте, вимога позивача про призначення та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, в подальшому не може бути задоволена, оскільки обраний спосіб захисту порушених, на думку позивача, прав на майбутнє не передбачений чинним законодавством України, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 № 6-рп/2007, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 № 10-рп-2008, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006, ст.ст. 2, 6-10, 17, 87, 90, 94, 99, 104, 105, 121, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва про призначення та виплату в подальшому підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, -відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення. Якщо постанова була винесена у письмовому провадженні або у разі застосування ч. 3 ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії даної постанови.
Суддя А. Новак