Справа № 2-1371/11
Іменем України
22 лютого 2011 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Колдіної О.О.
при секретарі - Плющ Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої підприємству,-
позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, завданої підприємству, в розмірі 33321,93 гривень та судових витрат у справі.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він, як фізична особа-підприємець перебував в трудових відносинах з відповідачем. Трудовий договір між працівником і фізичною особою від 28 квітня 2010 року, було зареєстровано в Київському міському центрі зайнятості 28 квітня 2010 року. Згідно п. 2 трудового договору від 28 квітня 2010 року, відповідач приймався на роботу та зобов'язувався виконувати перевезення вантажів і відповідати за їх збереження, слідкувати за технічним станом автомобіля, займатися його поточним ремонтом та обслуговуванням. Відповідно до п. 9 трудового договору від 28 квітня 2010 року - при вирішенні питань, не передбачених цим договором, сторони керуються загальними нормами законодавства про працю України. Попередньо до укладення трудового договору між сторонами було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Згідно п. 2 договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність «Працівник», у процесі своєї трудової діяльності бере на себе зобов'язання про матеріальну відповідальність за кількісне і цілісне збереження вантажу при транспортуванні з моменту отримання його від відправника до передачі отримувачу, про що повинно бути зазначено у відповідних супровідних документах на вантаж. Згідно п. З договору «Працівник»зобов'язувався дбайливо ставитись до переданих йому матеріальних цінностей і вживати заходів для попередження збитків, своєчасно повідомляти керівництво про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених матеріальних цінностей, вести облік, складати й передавати у визначеному порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та рештки ввірених йому матеріальних цінностей та витратних матеріалів, брати участь у інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей. Відповідно до п. 5 договору, у випадку незабезпечення з вини працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей, визначення розмірів збитків, завданих підприємству, та їх відшкодування відбувається у відповідності до чинного законодавства. Всупереч взятим на себе зобов'язанням за трудовим договором та договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність відповідач, неналежним відношенням до збереження матеріальних цінностей, заподіяв підприємству матеріальну шкоду на загальну суму - 33321,93 гривень, яка підлягає відшкодуванню.
В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі і просив його задовольнити з обставин, викладених в позовній заяві. Крім того, представник позивача зазначив, що відповідач ухилявся від вирішення питання відшкодування шкоди, завданої підприємству в позасудовому порядку, в зв»язку з чим позивач вимушений звернутися до суду.
Відповідач в судове засідання не з»явився, повідомлявся судом про місце і час розгляду справи за місцем реєстрації, судова повістка, надіслана на адресу відповідача повернулась до суду без вручення, оскільки відповідач за зазначеною адресою не проживає.
Крім того, судова повістка надсилалась відповідачу за фактичним місцем проживання.
Відповідно до ч.5 ст.74 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Враховуючи викладене, на підставі ст.224 ЦПК України, суд вважає за можливе, за згодою представника позивача, провести заочний розгляд справи.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію, виданим Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією.
Між сторонами у справі був укладений трудовий договір від 28.04.2010 р., який було зареєстровано в Київському міському центрі зайнятості 28 квітня 2010 року.
Згідно п. 2 Трудового договору від 28 квітня 2010 року, відповідач зобов'язувався виконувати перевезення вантажів і відповідати за їх збереження, слідкувати за технічним станом автомобіля, займатися його поточним ремонтом та обслуговуванням.
Відповідно до п. 9 Трудового договору від 28 квітня 2010 року - при вирішенні питань, не передбачених цим договором, сторони керуються загальними нормами законодавства про працю України.
Крім того між сторонами у справі було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.
Згідно п. 2 договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність «Працівник», у процесі своєї трудової діяльності бере на себе зобов'язання про матеріальну відповідальність за кількісне і цілісне збереження вантажу при транспортуванні з моменту отримання його від відправника до передачі отримувачу, про що повинно бути зазначено у відповідних супровідних документах на вантаж.
Згідно п. З договору «Працівник»зобов'язувався дбайливо ставитись до переданих йому матеріальних цінностей і вживати заходів для попередження збитків, своєчасно повідомляти керівництво про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених матеріальних цінностей, вести облік, складати й передавати у визначеному порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та рештки ввірених йому матеріальних цінностей та витратних матеріалів, брати участь у інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей.
Пунктом 5 Договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність передбачено, що у випадку незабезпечення з вини працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей, визначення розмірів збитків, завданих підприємству, та їх відшкодування відбувається у відповідності до чинного законодавства.
При проведенні на підприємстві аналізу витрат палива по вантажному автомобілю МАН, державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, карточка заправки дизельним паливом, видана ПАТ «Концерн Галнафтагаз»№ 143061687, було встановлено: в травні місяці 2010 року по карточці отримано на АЗС - 2000 літрів дизельного палива. Згідно подорожнього і маршрутного листа водія за травень 2010 року пробіг вантажного автомобіля становить - 6798км. Витрати палива на 100 км пробігу згідно даних водія ОСОБА_2, становить -26,71 літра. При перерахунку пробігу вантажного автомобіля, згідно маршрутного листа по маршруту руху, пробіг автомобіля становить - 3750км. Водієм ОСОБА_2 дописаний кілометраж - 3048км. При витраті дизельного палива на 100 км - 26.71 л., перевитрата дизельного пального становить 814 л. Загальний розмір заподіяного збитку за травень 2010 року становить- 5844,52грн.
При проведенні на підприємстві аналізу витрат пального по вантажному автомобілю МАН, державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, карточка заправки дизельним пальним видана ПАТ «Концерн Галнафтагаз»№ 143061687, встановлено, що в червні 2010 року по карточці було отримано на АЗС - 2471,26 дизельного пального. Згідно подорожнього і маршрутного листа водія за червень 2010 року, пробіг вантажного автомобіля становить - 9046 км. Витрати пального на 100 км., пробігу згідно даних водія становить -22.48л. При перерахунку пробігу вантажного автомобіля встановлено фактичний пробіг - 6730 км. Водієм ОСОБА_2 дописано кілометраж - 2316 км.. При витраті дизельного палива на 100 км - 22.48л., перевитрата дизельного пального в розмірі - 520 л. Загальний розмір заподіяного збитку в червні 2010 року становить - 3666грн.;
При проведенні на підприємстві аналізу витрат пального по вантажному автомобілю МАН, державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, карточка заправки дизельним пальним видана ПАТ «Концерн Галнафтагаз»№ 143061687, встановлено, що в липні 2010 року по карточці було отримано на АЗС - 2390 л. дизельного пального. Згідно подорожнього і маршрутного листа водія за липень 2010 року, пробіг вантажного автомобіля становить - 6688 км. Витрати пального на 100 км., пробігу згідно даних водія становить -32,53л. В ході перевірки та аналізу витрат дизельного палива водій ОСОБА_3, визнав, що злив з дизельного баку вантажного автомобіля - 245л, і нібито - 85л., у нього викрали на стоянці. Загальна кількість втраченого дйзельного палива становить - 330 л., тобто підприємству заподіяно матеріальній збиток в липні 2010 року в розмірі - 2293,5 грн.
Також, при огляді ватажного автомобіля, яким керував ОСОБА_2, встановлено пошкодження лічильника пробігу автомобіля. Про обставини незаконного розпорядження пальним водієм було надано письмові пояснення.
Судом встановлено, що 14 серпня 2010 року при огляді ватажного автомобіля МАН, державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_2, на стоянці зберігання транспортних засобів було встановлено, що переднє праве колесо має сліди руйнування, повністю втрачено протектор до корду, гальмівна система знаходиться в заблокованому стані. Заднє ліве колесо перебуває у на пів заблокованому стані, протектор має сліди руйнування, з тормозної системи роздається скрежет. Ватажний автомобіль МАН потребував ремонту у спеціалізованій майстерні. Внаслідок перевірки системи управління вантажного автомобіля та його ремонту позивачем було витрачено - 9300гр.
В період часу з 30.07.2010 року та по 04.08.2010 року, вантажним автомобілем МАН, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням відповідача, в інтересах замовника TOB «Колос ЛТД»м. Київ, здійснювалось супроводження та доставка споживачам заморожених хлібобулочних виробів по території України. Внаслідок недотримання температурного режиму продукція була розморожена, стала непридатною для реалізації. Загальна сума заподіяних матеріальних збитків з вини водія експедитора становила - 12217,91грн., які були відшкодовані позивачем. Про обставини незбереження продукції водієм ОСОБА_2 при її транспортування були наданні письмові пояснення.
Загальна сума матеріального збитку, яка заподіяна підприємству з вини відповідача ОСОБА_2, становить - 33321,93гривень.
Зазначені обставини доводяться письмовими доказами, а саме: актами про встановлення акту нанесення збитків шляхом перевитрат палива, службовими записками, письмовими поясненнями водія ОСОБА_2, реєстрами відпущених товарів та наданих послуг на АЗС, подорожніми листами, актом про встановлення факту нанесення збитків шляхом халатного відношення до експлуатації автомобіля, видатковими накладними про оплату ремонту автомобіля, платіжними дорученнями про оплату за комплектуючі для автомобіля, письмовою претензією ТОВ «КОЛОС ЛТД».
Дані письмові докази були досліджені судом в ході розгляду справи.
Згідно з ст.134 Кодексу законів про працю України, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприєимству, установі, організації у випадках, зокрема, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст.135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за не забезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей, чи майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами, або відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємтву, установі, організації при виконанні трудових обов»язків.
Відповідно до ст.135-1 Кодексу законів про працю України письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть бути укладені підприємством, установою, організацією з працівниками, що досягли вісімнадцятирічного віку, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов»язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском) перевезенням або застосуванням в процесі виробництва переданих їм цінностей.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи підприємця ОСОБА_1 є обгрунтованими, обставини, викладені в позовній заяві, підтверджені наявними у справі доказами, і знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому вони підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судові витрати у справі.
Керуючись ст.ст.3, 10, 60, 88, 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої підприємству, -задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану підприємству в розмірі 33321 (тридцять три тисячі триста двадцять одну) гривню 93 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у справі в сумі 333 (триста тридцять три) гривні 21 копійка та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 120 гривень.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 10 днів з дня отримання копії рішення суду до Голосіївського районного суду м.Києва.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя: