Справа № 22-ц-778/2011 Головуючий у I інстанції -Логвіна Т.В.
Категорія -цивільна Доповідач - Острянський В. І.
01 березня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіОстрянського В.І.,
суддів:Хромець Н.С.,Страшного М.М.,
при секретарі:Вареник О.М.
за участю:відповідача ОСОБА_5, третьої особи ОСОБА_6, представника ОСОБА_7, позивача ОСОБА_8 і його представника ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 31 січня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_5 і Чернігівської міської ради про визнання недійсним рішення ради та державного акту на право власності на земельну ділянку-,
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 31 січня 2011 року і про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи між тими самими сторонами, яким позов задоволено, посилаючись на те, що місцевий суд неправильно застосував норми матеріального і процесуального права та допустив неповне з”ясування обставин по справі, внаслідок чого ухвалив незаконне рішення.
Зокрема, апелянт посилається на те, що вона є неповнолітньою і судові справи з вимогами до неї мають розглядатися за участю служби в справах дітей; що суд помилково застосував ст.152 ЗК України як підставу для припинення права її власності на земельну ділянку; що дія рішення апеляційного суду Чернігівської області від 14.06.2010 року зупинена ухвалою Верховного Суду України від 28.09.2010 року та що вона у будь-якому разі є співвласником спірного спадкового майна і не може бути позбавлена повністю права на спірну земельну ділянку.
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 31 січня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_8 до ОСОБА_5 та Чернігівської міської ради задоволено. Визнано недійсним пункт 1.74 рішення сорок шостої сесії п”ятого скликання Чернігівської міської ради від 29 січня 2010 року про передачу у власність безоплатно земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вул.Єрьоменка, 30, площею 0,0702 га ОСОБА_5. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 964468, виданий ОСОБА_5 01.03.2010 року.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Постановивши оскаржуване рішення, місцевий суд виходив з того, що позивач є сином померлої 09.06.1996 року ОСОБА_10, якій при житті Чернігівським райвиконкомом було видане свідоцтво на забудову садиби по вул.Луговій в с.Бобровиця (на даний час вул.Єрьоменка в м.Чернігові); що рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 14 серпня 2008 року за ОСОБА_5 було визнано право власності на будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в порядку спадкування (а.с.7), а згідно з ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 19.05.2009 року зазначене рішення місцевого суду було скасоване, а справу направлено на новий судовий розгляд (а.с.8-10). Що на підставі рішення апеляційного суду Чернігівської області від 14 червня 2009 року, яке набуло чинності, встановлено, що батькам позивача ОСОБА_8 в 1968 році було надано земельну ділянку в с.Бобровиця для будівництва та обслуговування жилового будинку і господарських споруд (на даний час: м.Чернігів, вул.Єрьоменка, 30) та дозволено забудову садиби; що після смерті батька позивача він з матір”ю та братом продовжували володіти та користуватися домоволодінням по вул.Єрьоменка, 30, у зв”язку з чим, суд дійшов висновку про те, що в силу положень ст.549 ЦК України в редакції 1963 року позивач, його мати та брат вважаються такими, що прийняли спадщину ОСОБА_11.
Що згідно з цим рішенням апеляційного суду: за ОСОБА_8 визнано право власності на 1\2 частину об”єктів незавершеного будівництва за адресою м.Чернігів, вул.Єрьоменка,30 та переведено на нього права та обов”язки забудовника 1\2 частини об”єктів незавершеного будівництва за цією адресою, які належали ОСОБА_12 згідно зі свідоцтвом на забудову садиби, виданим Чернігівським райвиконкомом; за ОСОБА_5 визнано право власності на 1\4 частину об”єктів незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 та переведено на неї права та обов”язки забудовника 1\4 частини об”єктів незавершеного будівництва за цією адресою, які належали ОСОБА_12 згідно зі свідоцтвом на забудову садиби, виданим Чернігівським райвиконкомом.
Суд послався на рішення Чернігівської міської ради від 29 січня 2010 року, яким передано у власність безоплатно земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд по вул.Єрьоменка, 30, площею 0, 0702 га ОСОБА_5 та що остання 01.03.2010 року отримала державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку. Також врахував, що як при розробці технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на цю земельну ділянку, для винесення рішення міської ради, так і при видачі державного акту на право власності на земельну ділянку на ім”я ОСОБА_5, підставою для вчинення наведених дій було рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 14 серпня 2008 року про визнання за ОСОБА_5 права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, яке було скасоване ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 19 травня 2009 року.
Тобто, як рішення Чернігівської міської ради від 29.01.2010 року щодо ОСОБА_5 про передачу у її власність земельної ділянки, так і видача державного акту на право власності на земельну ділянку 01.03.2010 року на ім”я ОСОБА_5 відбулись після скасування рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 14.08.2008 року ухвалою апеляційного суду від 19.05.2009 року.
Тому, місцевий суд, дослідивши наведені обставини справи в сукупності, прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Такий висновок суду першої інстанції підтверджується матеріалами справи, яким суд дав правидьну оцінку і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права; що суд помилково застосував ст.152 ЗК України як підставу для припинення права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку; що дія рішення апеляційного суду Чернігівської області від 14.06.2010 року зупинена ухвалою Верховного Суду України від 28.09.2010 року та що апелянт не може бути повністю позбавлена права власності на спірну земельну ділянку, т.я. має право на 1\4 частину об”єктів незавершеного будівництва, розміщених на спірній земельній ділянці по АДРЕСА_1 - не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого суду і не знайшли свого підтвердження на нормах чинного законодавства в засіданні апеляційного суду.
За таких обставин місцевий суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 31 січня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: