Справа № 22-ц-687/2011 Головуючий у I інстанції -Приліпко В.М.
Категорія -цивільна Доповідач - Острянський В. І.
10 березня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіОстрянського В.І.,
суддів:Горобець Т.В., Страшного М.М.,
при секретарі:Вареник О.М.
за участю:представника відповідача ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 28 січня 2011 року по справі за позовом ПАТ „Райффайзен Банк „Аваль” до ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором-,
У апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування оскаржуваного ним рішення місцевого суду в частині вирішення вимог про стягнення пені по кредиту і відсотках, посилаючись на неправильне застосування матеріального закону в цій частині рішення.
Зокрема, апелянт вказує, що суд, не застосувавши ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” про те, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, неправильно вирішив справу в цій частині позовних вимог.
Рішенням Бахмацького районного суду від 28 січня 2011 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в солідарному порядку на користь ПАТ „Райффайзен Банк „Аваль” заборгованість за кредитним договором № 014/1004/0104 від 28.07.2005 року в сумі 14 527 грн. 54 коп., а також 145, 28 грн. судового збору та 120 грн. - в рахунок відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи і всього до стягнення - 14 792 грн. 82 коп..
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Постановивши оскаржуване рішення, місцевий суд виходив з того, що 28 липня 2005 року між позивачем і відповідачем ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 014/1004/0104, згідно з яким позивач зобов”язався надати ОСОБА_6 кредит в сумі 7880 Євро, а відповідач зобов”язався щомісячно проводити погашення кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом в розмірі 11 відсотків річних строком до 27.07.2010 року. Проте відповідач в порушення умов кредитного договору, кредитні кошти своєчасно не сплачував і за станом на 25.11.2010 року допустив заборгованість по тілу кредиту в сумі 656,65 Євро; по відсотках - 56,8 Євро і 6972, 51 грн.- заборгованості по пені.
Суд врахував, що згідно з правилами п. 9.1. Кредитного договору за порушення строку повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, позичальник зобов”язаний сплатити банку пеню в розмірі 0,5 відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочення та що того ж числа: 28.07.2005 року ПАТ „Райффайзен Банк „Аваль” уклав з ОСОБА_7 договір поруки, згідно з яким поручитель взяв на себе зобов”язання відповідати в солідарному порядку перед банком за зобов”язаннями ОСОБА_6 по кредитному договору від 28.07.2005 року. Тому суд, врахувавши наведене в сукупності, прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Такий висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав правильну оцінку і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.
Крім того, апеляційний суд враховує, що згідно з правилами ч.2 ст.551 ЦК України „якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі” та що спірні правовідносини, які виникли між сторонами по справі, не є предметом правового регулювання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” в силу того, що зазначений закон регулює договірні правовідносини щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань між суб”єктами, якими є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичними особами - суб”єктами підприємницької діяльності, які є платниками та одержувачами грошових коштів.
Доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд помилково не застосував правило ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” щодо того, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня - не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду в цій частині і не знайшли свого підтвердження на нормах чинного законодавства в засіданні апеляційного суду.
За таких обставин місцевий суд ухвалив рішення в оскаржуваній частині з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування в цій частині відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 28 січня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: