Справа № 2-о-16/11
28 березня 2011 року м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області
в складі : головуючого - судді Меженнікової С.П.
секретаря Шаргородській М.В.
з участю заявника ОСОБА_1, представника заінтересованої особи -Праута С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення суду в місті Чернігові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, оскільки в зв'язку з відсутністю таких даних вона не має можливості отримати паспорт громадянина України в СГІРФО Чернігівського РВ УМВС України в Чернігівській області. Отриманий нею паспорт громадянки бувшого СРСР вона втратила.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що вона народилася в с. Полоузовка, Бердянського району, Запорізьської області, з 1964 року по 1973 рік навчалася у Бердянській школі-інтернаті, з 1973 р. по 1975 р. навчалася у Бердянському кулінарному ПТУ, після закінчення якого майже рік працювала поваром у Бердянській школі-інтернат, з 1976 р. по 1978 р. працювала на обувній фабриці, а з 1978р. -на Бердянському ремзаводі. У 1980 році вийшла заміж і змінила дівоче прізвище «ОСОБА_1»на «ОСОБА_1». У 1992 році зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 та змінила прізвище зі ОСОБА_1 на ОСОБА_1. З 1990 р. по 1995 р. працювала поваром у Бердянському санаторії «Лазурний», а з 1995р. по 1998 р. у Бердянському міжколгоспбуді - диспетчером-таксіровщиком. З 2000 року по 2004 р. відбувала покарання у місцях позбавлення волі, після чого повернулася в с. Луначарське, Бердянського району, Запорізьської області, де проживала до 2006 року. З 2006 р. по 22.04.2009р. відбувала покарання у Чернігівській виправній колонії № 44. Паспорт зразку 1974 р., який видавався громадянам СРСР отримувала у Бердянському відділі внутрішніх справ, Запорізьської області. Паспорт громадянина України не отримувала, тому зараз постало питання про встановлення даного юридичного факту, оскільки в СГІРФО Чернігівського РВ УМВС України в Чернігівській області дані про її постійне проживання на території України станом на 24.08.1991 р. відсутні.
Представник заінтересованої особи в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 звернулася до них із завою про видачу паспорту. Згідно зібраної інформації її місце реєстрації на території України підтвердилося з 1992 року. Оскільки встановити відділом СГІРФО Чернігівського РВ УМВС України в Чернігівській області про постійне проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24.08.1991р. не вдалося, тому їй було відмовлено у видачі паспорту. Іншого способу для отримання ОСОБА_1 паспорту ніж встановлення даного факту в судовому порядку, у заявниці не має.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оглянувши справу № 58 про видачу паспорту замість втраченого на гр. ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
По справі встановлено, що ОСОБА_1, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року у с. Полоузовка, Бердянського району, Запорізьської області, по національності болгарка, дівоче прізвище мала «ОСОБА_1», яке змінила після реєстрації шлюбу на «ОСОБА_1», 08 травня 1992 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 в бюро ЗАГС Бердянського міськвиконкому Запорізьської області, в зв»язку з чим змінила прізвище зі «ОСОБА_1»на «ОСОБА_1»та отримала 21.05.1992р. паспорт серії НОМЕР_1, який втратила. 02.04.1999 року Бердянський міським судом ОСОБА_1 була засуджена за ч.2 ст.140 КК України до 1 року позбавлення волі з відстрочкою на 1 рік; 23.03.2000 року за ч.3 ст.140 КК України до 3-х років 3-х місяців позбавлення волі, постановою Комінтерновського райсуду м. Харкова звільнена від покарання умовно-достроково на 1 рік 14 днів; 06.12.2002 року засуджена за ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України до 4-х років 6 місяців позбавлення волі, ухвалою апеляційного суду від 12.02.2003 року її дії було перекваліфіковано з ч.3 ст.186 КК України на ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, 02.06.2005р. звільнена від покарання постановою Орджонікідзевського суду Дніпропетровської області умовно-достроково; 05.01.2006 року Бердянським міськсудом Запорізьської області засуджена за ч.3 ст.185,71 КК України до 3-х років позбавлення волі, звільнилася по закінченню стоку покарання 22.04.2009 року. В копії наданого заявницею вироку Бердянського міськсуду Запорізької області від 05.01.2006р. та в довідці про її судимість, зазначається, що ОСОБА_1 є громадянкою України.
Як вбачається з довідки виконавчого комітету Луначарської сільської ради, Бердянського району, Запорізької області від 05 січня 2011 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01 січня 1991 року по грудень 1991 року проживала без реєстрації у АДРЕСА_1 Бердянського району Запорізької області (а.с.7).
З оглянутої в судовому засіданні справи № 58 про видачу паспорту замість втраченого на гр. ОСОБА_1 вбачається, що остання 25.05.2010р. звернулася до СГІРФО Чернігівського РВ УМВС України із заявою про видачу паспорту, листом Бердянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області від 08.06.2010р. підтверджено факт видачі ОСОБА_1 паспорту серії НОМЕР_1, по зібраним матеріалам винесено висновок від 21.07.2010 р., який свідчить про не підтвердження належність ОСОБА_1 до громадянства України.
Відповідно до положень п. Ь) ч. 2 ст. 18 "Європейської конвенції про громадянство", приймаючи рішення про надання чи збереження громадянства кожна, держава-учасниця враховує, зокрема постійне місце проживання відповідної особи на час державонаступництва.
Положення міжнародного права знаходять свій правовий механізм застосування у внутрішньодержавному законодавстві, а саме, згідно п.1 ст. З Закону України „Про громадянство України" громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України. Крім того в п. б) ч. 8 Указу Президента України від 27.03.2001 р. „Питання організації виконання Закону України „Про громадянство України" для встановлення належності до громадянства України відповідно до п. 1 ст. З Закону України „Про громадянство України" особа, яка не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України в момент проголошення незалежності України, подає копію паспорта громадянина колишнього СРСР. Уразі відсутності такого паспорта подається довідка органу внутрішніх справ про те, що станом на 24.08.1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР.
Відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні діє єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом. Зокрема в п. 1 ст. 2 Закону України „Про громадянство України" законодавство України про громадянство ґрунтується на принципі єдиного громадянства ,
Оскільки в судовому засіданні знайшов своє підтвердження той факт, що станом на 24 серпня 1991 року, тобто на момент проголошення незалежності України, ОСОБА_1 безперервно перебувала на території України, а тому заява про встановлення факту постійного проживання на території України, підлягає задоволенню.
На основі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,13,14,60,208,209,215,218,234,235, 256,257,259 ЦПК України, ст.3 ч.1 Закону України „Про громадянство”, враховуючи п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду № 5 від 31.03.1995 року зі змінами та доповненнями " Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженки с. Полоузовка Бердянського району Запорізьської області, на території України станом на 24 серпня 1991 року, тобто на момент проголошення незалежності України.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд Чернігівської області, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя С. П. Меженнікова