03 березня 2008 р.
№ 2-17/5053-2007
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Шевчук С.Р.,
суддів:
Владимиренко С.В.,
Воліка І.М.,
розглянув касаційну скаргу
Приватного підприємства "Ловко-3"
на рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2007р.
у справі
№2-17/5053-2007
за позовом
Приватного підприємства "Ловко-3"
до
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна мануфактура "Пролив"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфрост"
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітрейд"
про
визнання недійсними договорів,
за участю представників:
- позивача: не з'явились;
- відповідача 1: Богун В.П. (дов. №0801/2008 від 08.01.2008р.);
- відповідача 2: не з'явились;
- відповідача 3: не з'явились;
У квітні 2007 року Приватне підприємство "Ловко-3" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна мануфактура "Пролив", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфрост", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітрейд" про визнання недійсним договору фрахтування судна (бербоут-чартер) №21-02/05, укладеного 21.07.2007р. між ТОВ "Південна мануфактура "Пролив" і ТОВ "Інтерфрост" відносно Малого риболовного сейнеру-траулеру "Октант", додаткову угоду до цього договору, укладену 29.07.2005р. та акту прийому-передачі МРСТ "Октант" від 21.07.2005р.; визнання недійсним договору фрахтування судна (бербоут-чартер) №22-02/05, укладеного 21.07.2005р. між ТОВ "Південна мануфактура "Пролив" і ТОВ "Сітрейд" відносно Малого риболовного сейнеру-траулеру "Еллада", додаткову угоду до цього договору, укладену 21.05.2006р. та акту прийому-передачі МРСТ "Еллада" від 19.05.2006р.; визнання недійсним договору фрахтування судна (бербоут-чартер) №23-02/05, укладеного 21.07.2005р. між ТОВ "Південна мануфактура "Пролив" і ТОВ "Інтерфрост" відносно Середнього чорноморського сейнеру "Карс", додаткову угоду до цього договору, укладену 29.07.2005р. та акту прийому-передачі СЧС "Карс" від 21.07.2005р., посилаючись на ст.ст.16, 203, 761, 1212 ЦК України в обґрунтування заявлених позовних вимог.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2007р. у справі №2-17/5053-2007 (суддя Гайворонський В.І.) в позові відмовлено, з підстав необґрунтованості позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, Приватне підприємство "Ловко-3" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2007р. у справі №2-17/5053-2007 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
В судове засідання 03.03.2008р. представники Приватного підприємства "Ловко-3", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфрост", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітрейд" не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.
Відзиви на касаційну скаргу позивача на час розгляду справи в касаційній інстанції суду надані не були, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна мануфактура "Пролив", проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п. 1, 6 постанови від 29.12.1976 №11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення місцевого господарського суду не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору фрахтування судна №23-02/05 (бербоут-чартер) від 21.07.2005р. ТОВ "Південна мануфактура "Пролив" зобов'язується за визначену плату надати ТОВ "Інтерфрост" середній чорноморський сейнер "Карс" без комплектації його екіпажем для використання в виробничій діяльності останнього. Строк фрахту з 20.05.2006р. по 20.05.2011р. (згідно додаткової угоди від 29.07.2005р. до договору фрахтування судна №23-02/05 від 21.07.2005р.).
21.07.2007р. між ТОВ "Південна мануфактура "Пролив" та ТОВ "Інтерфрост" був укладений договір фрахтування судна №21-02/05 (бербоут-чартер), відповідно до якого ТОВ "Південна мануфактура "Пролив" зобов'язувалось за визначену плату надати ТОВ "Інтерфрост" малий риболовний сейнер-траулер "Октант" без комлектації його екіпажем для використання у виробничій діяльності останнього. Строк фрахту з 20.05.2006р. по 20.05.2011р. (згідно додаткової угоди від 29.07.2005р. до договору фрахтування судна №21-02/05 від 21.07.2005р.)
Відмовляючи у задоволенні вимог позивача, суд зазначив, що позивачем не надані необхідні докази на підтвердження позову.
Проте висновки суду першої інстанції є передчасними з наступних підстав.
При зверненні до суду з позовною заявою позивач надав копії оспорюваних договорів, копії судових рішень та інших документів на яких ґрунтуються вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 ГПК України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Суд першої інстанції, зазначаючи про неподання позивачем доказів в обґрунтування позовних вимог, зобов'язаний був витребувати докази, які є необхідними для вирішення спору. При цьому витребування доказів є не правом, а обов'язком суду. Якщо доказ знаходиться у сторони чи іншої особи, яка бере участь у справі, суд зобов'язує їх надати цей доказ.
Зокрема, суд зобов'язаний був витребувати договір фрахтування судна №22-02/05 від 21.07.2005р. та додаткову угоду до нього від відповідачів.
Відмовляючи у задоволенні позову внаслідок ненадання позивачем суду матеріалів на підтвердження своїх доводів, суд першої інстанції фактично ухилився від вирішення спору по суті в порушення приписів ст.82 ГПК України.
Згідно ст. 129 Конституції України змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості віднесені до основних засад судочинства.
Відповідно до ст.2 Закону України “Про судоустрій» суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб.
Суд першої інстанції не надав оцінку твердженням позивача, викладеним в позовній заяві, з посиланням на обставини, викладені в наданих позивачем копіях рішень господарського суду Автономної Республіки Крим у справах №2-6/7339-2006, №2-20/10625-2006, №2-1/11800-2006 (2-20/530.1-2007), №2-29/11042-2006А, №2-17/18987-2006, №2-17/18988-2006, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі №2-1907/2006, рішення Керченського міського суду у справі №2-2391/2006.
Поряд з цим, судом першої інстанцій не надано оцінки доводам позивача, викладеним в обґрунтування заявлених позовних вимог щодо визнання за РСВК "Таврія" права власності на майно, щодо якого між відповідачами укладались вищевказані договори від 21.07.2005р., а також встановлення недійсності правочину щодо передачі спірного майна до статутного фонду ТОВ "Південна мануфактура "Пролив", яке відчужило СЧС "Карс", МРСТ "Октант", МРСТ "Елллада", а також їх передачу в оренду третім особам, які набули прав на ці судна , з посиланням на положення ст.ст.761, 1212 ЦК України.
Крім того, звертаючись до суду з позовом, позивач просив визнати недійсними акт прийому-передачі МРСТ "Октант" від 21.07.2005р.; акт прийому-передачі МРСТ "Еллада" від 19.05.2006р.; акт прийому-передачі СЧС "Карс" від 21.07.2005р.
Згідно з приписами п.1 ч.1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Суд першої інстанції, в порушення приписів п.1 ч.1 ст.12, п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, розглянув зазначені позовні вимоги.
У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, надав неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, не застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, у зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.1117 ГПК України), оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а дана справа передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати вищенаведене, повно та всебічно з'ясувати всі суттєві обставини справи, надати належну оцінку зібраним доказам та постановити законне й обґрунтоване рішення, оскільки рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини справи, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 та 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Ловко-3" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2007р. у справі №2-17/5053-2007 скасувати.
Справу №2-17/5053-2007 передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим в іншому складі суду.
Головуючий суддя:
С. Шевчук
Судді:
С. Владимиренко
І. Волік