01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
21.01.08 р. № 03/2680
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Шевченко В. Ю.
Судді :
Гаврилюк О.М
Мельник С. М.
секретар судового засідання Гонтар О.В.,
представники сторін
від позивача:
Устименко П.І. - дов. №110/03 від 21.01.2008р., представник
від відповідача:
Бондаренко Н.А. - директор
Руденко С.А. - дов. №1 від 14.06.2007р., представник
розглянувши апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Черкаській області на рішення господарського суду Черкаської області від 12.07.2007 р.
у справі №03/2680 (суддя Єфименко В.В.)
за позовом
Державної екологічної інспекції в Черкаській області
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремпобутсервіс»
про
стягнення 353410,00 грн.,
18.05.2007 року Державна екологічна інспекція в Черкаській області звернулася до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремпобутсервіс» про стягнення 353410,00 грн. (а.с.2-4). Позов мотивований тим, що в ході перевірки відповідача 17.08.2006р., встановлено засмічення ним земельних ділянок, чим завдано матеріальну шкоду державі. На підставі ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» з відповідача має бути стягнута зазначена сума.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.07.2007 року у справі №03/2680 в задоволені позову відмовлено (а.с.52). Рішення мотивовано тим, що чинне законодавство, зокрема Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природного законодавства, не передбачає відповідальності за «засмічення» земель.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Державна екологічна інспекція в Черкаській області 07.08.2007 року звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов. Відповідач надіслав письмові пояснення, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Під час розгляду справи позивач підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 12.07.2007р. у справі №03/2680 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Представники відповідача проти апеляційної скарги заперечували з підстав викладених у письмовому поясненні.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників провадження, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду виходить із наступних обставин.
Рішеннями Черкаської міської ради від 22.04.2004 року № 5-512; від 31.03.2005 року № 8-77 відповідачу надано в оренду земельну ділянку (причал №2 і причал № 3) в районі вул. Набережної мікрорайону “Дахнівський» у м. Черкаси. Загальна площа землі наданої в користування становить 257000 м2, з яких 251454 м2 -землі транспорту; 5536 м2 -землі комерційного користування.
05.09.2005р. між Черкаською міською радою та ТОВ «Ремпобутсервіс»укладено договір оренди землі. На підставі даного договору від 05.09.2005р. та рішення Черкаської міської ради від 22.04.2004 року № 5-512, Черкаською міською радою надано, а відповідачем прийнято у строкове платне користування земельні ділянки, що за цільовим призначенням відносяться до земель водного фонду, які знаходяться за адресою: м. Черкаси, мікрорайон “Дахнівський» по вул. Набережній. Копія договору оренди від 05.09.2005р.з додатками до нього надана апеляційному суду.
17.08.2006р. Державним управлінням екології та природних ресурсів в Черкаській області проводилась цільова перевірка відповідача з питання дотримання вимог природоохоронного законодавства. За наслідками перевірки позивачем складений акт перевірки від 17.08.2006р. (а.с.7-9).
Перевіркою від 17.08.2006р. встановлено, що на території підприємства (м. Черкаси, вул. Набережна,83/1) не повністю вирішене питання утилізації побутових та будівельних відходів. Внаслідок цього утворилась, як зазначено в акті перевірки, 20 земельних ділянок загальною площею 281,5 кв.м. засмічених відходами.
Крім того, Державним управлінням екології та природних ресурсів в Черкаській області був складений протокол про адміністративне правопорушення №011103 від 17.08.2006р. (а.с.30), в якому констатується порушення директором відповідача Головня Павлом Вікторовичем вимог ст.96, ст.211 Земельного кодексу України та ст.17 Закону України «Про відходи».
На підставі протоколу №011103 від 17.08.2006р., на директора ТОВ «Ремпобутсервіс»Головню П.В., як на посадову особу яка допустила засмічення землі, що є адміністративним порушенням передбаченим ст. 52 КУпАП, постановою від 18.08.2006р. №011074, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн. (а.с.31).
Ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в постанові про накладання адміністративного стягнення не зазначено, що внаслідок припущення адміністративного правопорушення заподіяна будь-яка шкода, в тому числі і шкода навколишньому середовищу.
Дослідивши докази що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного суду вважає що рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення, з наступних підстав.
Діюче законодавство, зокрема пункт 10 статті 35 Закону України «Про охорону земель» №962-ІV від 19.06.2003р. передбачає, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.
Відповідно до п.«в» ч.1 ст.211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за засмічення земель промисловими, побутовими та іншими відходами.
Згідно п.«г» ч.1 ст.141 Земельного кодексу України, однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам. Порядок припинення права користування земельною ділянкою внаслідок скоєння відповідного порушення встановлений ст. 144 Земельного кодексу України, та передбачає що в разі якщо вказівки про усунення порушення та застосування адміністративного стягнення не призведуть до його припинення, державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.
Таким чином, зазначені статті не регламентують обсяги відповідальності за спричинення шкоди навколишньому середовищу, порядок визначення його розміру та застосування цивільної відповідальності до порушників.
Частина 1 статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачає, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Згідно п.«и» ч.2 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» №1264-ХІІ від 25.06.1991р., відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у забруднені навколишнього природного середовища.
Таким чином, статті 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», на які в обґрунтування позовних вимог також посилається позивач, не передбачають відповідальність за засмічення землі.
Відповідно до змісту ст.1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за заподіяну шкоду, під шкодою слід розуміти будь-яке применшення майнового (ушкодження, знищення) або особистого немайнового (здоров'я, життя) блага, що охороняється законом. Отже, терміном «шкода», визначаються наслідки правопорушення, що виражаються в зменшені майнової сфери потерпілого внаслідок порушеного права.
Тобто, підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що включає наступні елементи: факт спричинення шкоди, протиправність поведінки (дії або бездіяльності) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між поведінкою заподіювача шкоди та відповідними наслідками, а також вину заподіювача шкоди у настанні саме таких наслідків.
Відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України, які передбачають що кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами свої доводи та заперечення, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність всіх складових спричиненої шкоди, в тому числі підтвердити її розмір та обґрунтувати вимоги нормами матеріального права.
В підтвердження позовних вимог позивач надав акт перевірки від 17.08.2006р. (а.с.7-9), в якому зазначено, що на території відповідача не повністю вирішене питання утилізації побутових та будівельних відходів -20 земельних ділянок загальною площею 281,5 кв.м. засмічені відходами. В матеріалах справи також наявні розрахунки розміру шкоди, які на думку позивача, завданої відповідачем навколишньому середовищу.
Судова колегія апеляційного суду вважає, що вказаний акт перевірки від 17.08.2006р., хоча і є джерелом інформації про факт засмічення землі, але не є достатнім доказом на підтвердження обсягів цього засмічення (склад, концентрація сміття та відходів) і суми спричиненої шкоди.
Акт перевірки від 17.08.2006р. не містить відомостей про те, що засмічення відповідачем земельних ділянок призвело до заподіяння шкоди навколишньому середовищу з зазначенням в чому саме така шкода проявилася. Розмір шкоди завданої відповідачем, зокрема шкоди в сумі 353410,00грн. акт перевірки не містить.
Апеляційний суд не приймає до уваги посилання позивача як на доказ завданої шкоди, протокол про адміністративне правопорушення №011103 від 17.08.2006р. та постанову про накладання адміністративного стягнення від 18.08.2006р. №011074, оскільки в них відсутня інформація про те, що внаслідок зазначеного порушення спричинена майнова шкода. Жодного приюдиційного значення для встановлення факту спричинення відповідачем навколишньому середовищу майнової шкоди в сумі 353410,00 грн., зазначені документи не мають.
Будь-яких інших доказів, що підтверджують заявлені вимоги, позивач не надав.
Державна екологічна інспекція в Черкаській області також обґрунтовує заявлений позов посиланням на «Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затверджену Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №171 від 27.10.1997р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.05.1998р. за №285/2725 (надалі - Методика).
Колегія апеляційного суду не вважає що положення зазначеної Методики підтверджують обґрунтованість суми заявленого позову.
Як зазначено в п.1.3 Методики, в редакції яка діяла на час проведення перевірки відповідача, Методика застосовується при встановленні розмірів шкоди від забруднення земель будь-якого цільового призначення (всі землі України), що сталося внаслідок неорганізованих (непередбачених проектами, дозволами і та ін.) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, а також в аварійних ситуаціях (прорив очисних споруд, транспортних трубопроводів, ємкостей різного призначення та ін.); внаслідок порушення норм екологічної безпеки при зберіганні, транспортуванні, використанні пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного захоронення (складування) промислових, побутових та інших відходів.
Із наведеного положення, а ткож із підпунктів 3.1 -3.4 пункту 3 Методики вбачається, що в спірний період зазначена Методика мала застосовуватися, по-перше, для встановлення розміру шкоди від забруднення земель, а по-друге, такого забруднення, яке сталося внаслідок чітко визначених Методикою випадків.
Отже, Методика в редакції, яка діяла на час перевірки, не містить окремого порядку для визначення шкоди внаслідок засмічення земель, обсягів та концентрації вимірів засмічення землі. Засмічення земель орендованих відповідачем сталося внаслідок інших подій ніж передбачено в Методиці.
Ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження позивачем не надано інших доказів причинного зв'язку між засміченням землі припущеним ТОВ «Ремпобутсервіс" та спричинення шкоди в сумі, яка заявлена позивачем до стягнення.
Такий чином, місцевий суд прийшов до вірного висновку про те, що надані позивачем докази, не є достатніми, а позов про стягнення з ТОВ «Ремпобутсервіс" 353410,00 грн. задоволенню не підлягає.
За наведених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 12.07.2007 р. у справі №03/2680 відповідає діючому законодавству та має бути залишене без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 12.07.2007 р. у справі №03/2680 - без змін.
2. Справу №03/2680 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий Шевченко В. Ю.
Судді :
Гаврилюк О.М
Мельник С. М.