Рішення від 15.02.2011 по справі 2-19/11

Справа № 2-19/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2011 року місто Кіровське

Кіровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Христофорова Б.О.,

при секретарі Хроменкової В.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Марченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кіровське цивільну справу за позовом цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого Акціонерного Товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до Відкритого Акціонерного Товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу»(далі - ВАТ «Шахта «Комсомолець Донбасу») і просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 100000 гривень, мотивуючи це тим, що під час виконання своїх трудових обов'язків у відповідача, що передбачало повний робочий день в небезпечних, важких та шкідливих умовах, він отримав хронічне професійне захворювання -хронічне обструктивне захворювання легень пилової етиології, другої стадії, загострювання, легенева недостатність другої ступені. За висновком МСЕК від 26 листопада 2009 року встановлено з 11 листопада 2009 року втрату працездатності 65 % безстроково, вперше, яка пов'язана з професійним захворюванням, визнано інвалідом 3 групи безстроково. Оскільки втрата працездатності спричиняє позивачеві фізичні та моральні страждання, призвела до порушення нормальних соціальних зв'язків, в зв'язку з неможливістю вести активний образ життя, що негативно відобразилось на його характері, втрати роботи, необхідності додавати додаткові зусилля для організації життя, постійно лікуватися, йому завдано моральну шкоду, яку він просив відшкодувати на його користь за рахунок відповідача шляхом стягнення одноразової грошової компенсації.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги повністю, пояснив, що в продовж 31 року 11 місяців працював на підземних роботах в вугільної промисловості, причому останніх 12 років 3 місяців виконував трудову діяльність у відповідача на посаді гірничого майстра підземного. Професійне захворювання було вперше виявлено під час роботи у відповідача, і виникло воно внаслідок порушення його трудових прав - незабезпечення безпечних та нешкідливих умов праці. Також просив поновити строк позовної давнини для звернення до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

В обґрунтування розміру грошової компенсації посилався на те, що з вини відповідача внаслідок втрати здоров'я почуває себе постійно в хворобливому стані, що негативно відобразилось на його характері, він став роздратованим, що негативно відобразилось на його відносинах з людьми яки його оточують, що під час загострювання хвороби він стає малорухомим та має потребу в сторонній допомозі, він змушений для відновлення здоров'я лікуватися, що змінило звичний ритм його життя, вимагає додаткових зусиль для його організації.

Представник відповідача Марченко В.М., що діє за довіреністю, в судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що ВАТ «Шахта «Комсомолець Донбасу» є підприємством вугільної промисловості з підземного видобутку вугілля, умови праці гірничого майстра підземного відносяться к категорії шкідливих, тобто, наявність шкідливих умов праці є об'єктивним явищем, не залежним від бажання та діяльності власника і адміністрації підприємства. Підприємство зі свого боку вживало заходи щодо нейтралізації впливу на працівників шкідливих умов праці, а сам позивач, будучи не задоволеним умовами роботи, міг розірвати трудовий договір, не погіршуючи стан свого здоров'я.

В позові просила відмовити, посилаючись на те, що підприємство не порушувало трудові права позивача і не завдало йому моральної шкоди, заявлений розмір якої він не довів в суді.

На підставі наданих сторонами доказів судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

Позивач працював у відповідача 14 років 11 місяців начальником дільниці підземним, гірничим майстром підземним з загального стажу роботи в умовах впливу шкідливих факторів в 31 рік 11 місяці (а.с.4-5).

Згідно висновку ЛЕК ДОКЛП від 09 вересня 2009 року № 2078 вперше професійне захворювання - хронічне обструктивне захворювання легень пилової етиології, другої стадії, загострювання, легенева недостатність другої ступені у позивача виявлено під час роботи у відповідача в вересні 2009 року (а.с.7).

Також, відповідно до зазначеного висновку відповідальними за виникнення професійного захворювання слід вважати професії начальника дільниці, гірничого майстра пропорційно відпрацьованому стажу (а.с.7)

Умови праці позивача у відповідача викладені в акті санітарно-гігієнічного обстеження відповідача від 21 квітня 2009 року, в якій зазначено, що концентрація вугле-породного пилу в повітрі робочої зони складає 140,2 мг/м3 , при ПДК 2,0 мг/м3 , протягом 78,6 % робочої зміни, що свідчить про недотримання відповідачем вимог нормативних актів по охороні праці (а.с.6).

Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 14 жовтня 2011 року професійне захворювання виникло у зв'язку з недосконалістю технологічних процесів проходження гірничих виробок, тривала праця в умовах шкідливих факторів виробництва; причиною його є: запиленість повітря на робочому місці начальника дільниці підземного 60,2 мг/м3 , при ПДК 10 мг/м3 , протягом 50 % зміни, на робочому місці гірничого майстра підземного 140,2 мг/м3 , при ПДК 2,0 мг/м3 , протягом 78,6 % зміни (а.с.7,8)

За висновком МСЕК від 26 листопада 2009 року, позивачу встановлено 65% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності за професійним захворюванням безстроково, протипоказана тяжка фізична праця, в підземних умовах, в контакті з пилом, газами, в несприятливих метеоумовах (а.с.9,10).

Після встановлення групи інвалідності позивач перебував на лікуванні за професійним захворюванням в березні, вересні 2010, що підтверджує пояснення позивача щодо суттєвого погіршення стану його здоров'я (а.с. 11,13).

Правовідносини сторін регулюються статтею 237-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Згідно з роз'ясненнями, даними в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких ч. 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Судом установлено, що позивач працював у ВАТ «Шахта «Комсомолець Донбасу», яке створене для підземного видобутку вугілля, і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими. Втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання ним трудових обов'язків, отже, роботодавець не забезпечив створення нешкідливих умов праці.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних та фізичних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, неможливістю його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копією трудової книжки, довідкою МСЕК, випискою з історій хвороби.

При встановлені розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів справедливості та розумності, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров'я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу в медикаментозному та санаторному лікуванні, протипоказання щодо характеру та умов праці, вік позивача, час його роботи у відповідача в умовах дії шкідливих факторів виробництва.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду в 20000 гривень.

Крім цього, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача, щодо поновлення йому строку позовної давності для звернення до суду, який передбачено ст. 233 КЗпП України, оскільки здоров'я позивача, втратою якого він обґрунтовує заявлені вимоги, не відновлене, моральна шкода йому спричиняється постійно до відновлення здоров'я, а тому позивачем не пропущено тримісячний строк позовної давності.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень до ЦПК України 2004 року до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі, встановленому пп. 4 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258, а саме, 15 гривень та судовий збір в розмірі 8 гривень 50 копійок.

Відповідно до ст. ст. 153, 233, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого Акціонерного Товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу»на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди в сумі 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу» в дохід держави судовий збір у розмірі 8 (вісім) гривень 50 копійок.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу»на користь на користь міського бюджету міста Кіровське витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15 (п'ятнадцяти) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Б.О. Христофоров